ДiїРозділ 13 |
|
1 |
|
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“ |
|
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. |
|
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули. |
|
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана. |
|
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с. |
|
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова. |
|
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула. |
|
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув, |
|
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг? |
|
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора. |
|
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній! |
|
13 |
|
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. |
|
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“ |
|
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні! |
|
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього, |
|
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині, |
|
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними, |
|
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в. |
|
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років. |
|
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“. |
|
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві, |
|
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння. |
|
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“. |
|
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́. |
|
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом, |
|
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
|
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
|
30 Але Бог воскресив Його з мертвих! |
|
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми. |
|
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям, |
|
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“ |
|
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“ |
|
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“ |
|
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив. |
|
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив. |
|
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам. |
|
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий. |
|
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
|
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“ |
|
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́. |
|
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
|
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва. |
|
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
|
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось. |
|
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“ |
|
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
|
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні. |
|
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
|
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю. |
|
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого. |
Деяния апостоловГлава 13 |
|
1 |
|
2 Когда |
|
3 Тогда |
|
4 |
|
5 и, |
|
6 Пройдя |
|
7 который |
|
8 А |
|
9 Но Савл, |
|
10 сказал: |
|
11 И |
|
12 Тогда |
|
13 |
|
14 Они |
|
15 После |
|
16 Павел, |
|
17 |
|
18 и |
|
19 И, |
|
20 И |
|
21 Потом |
|
22 |
|
23 Из |
|
24 Перед |
|
25 При |
|
26 |
|
27 |
|
28 и, |
|
29 Когда |
|
30 |
|
31 |
|
32 И |
|
33 как |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 а |
|
38 Итак, |
|
39 и |
|
40 Берегитесь |
|
41 |
|
42 |
|
43 Когда же |
|
44 |
|
45 Но |
|
46 Тогда |
|
47 Ибо |
|
48 |
|
49 И |
|
50 |
|
51 Они |
|
52 |
ДiїРозділ 13 |
Деяния апостоловГлава 13 |
|
1 |
1 |
|
2 Як служили ж вони Господе́ві та по́стили, прорік Святий Дух: „Відділіть Варнаву та Са́вла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!“ |
2 Когда |
|
3 Тоді, попо́стивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили. |
3 Тогда |
|
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкі́ю, а звідти до Кіпру відпли́нули. |
4 |
|
5 Як були ж в Саламі́ні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до по́слуг же мали й Івана. |
5 и, |
|
6 А коли перейшли аж до Па́фи ввесь о́стрів, то знайшли ворожби́та одно́го, лжепророка юде́янина, йому на ім'я́ Варісу́с. |
6 Пройдя |
|
7 Він був при проко́нсулі Сергії Па́влі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Са́вла, і прагнув послухати Божого Слова. |
7 который |
|
8 Але їм опирався Елі́ма ворожби́т той, — бо ім'я́ його перекладається так, — і намагавсь відвернути від віри проко́нсула. |
8 А |
|
9 Але Савл, що й Павло він, перепо́внився Духом Святим і на нього споглянув, |
9 Но Савл, |
|
10 і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг? |
10 сказал: |
|
11 І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора. |
11 И |
|
12 Тоді той проко́нсул, як побачив, що́ сталося, увірував, і дивувався науці Господній! |
12 Тогда |
|
13 |
13 |
|
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. |
14 Они |
|
15 А по відчита́нні Зако́ну й Пророків, старші́ синагоги послали до них, переказуючи: „Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!“ |
15 После |
|
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: „Послухайте, мужі ізра́їльтяни, та ви, богобійні! |
16 Павел, |
|
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив наро́д, як він перебува́в у єгипетськім кра́ї, і рукою поту́жною вивів їх із нього, |
17 |
|
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині, |
18 и |
|
19 а вигубивши сім наро́дів в землі ханаа́нській, поділив жеребко́м їхню землю між ними, |
19 И, |
|
20 ма́йже що по чотириста й п'ятидесяти ро́ках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів дава́в. |
20 И |
|
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Сау́ла, сина Кі́сового, мужа з Веніями́нового племени, на чотири десятки років. |
21 Потом |
|
22 А його віддаливши, поставив царем їм Дави́да, про якого й сказав, засвідчуючи: „Знайшов Я Давида, сина Єссе́євого, чоловіка за серцем Свої́м, що всю волю Мою він виконувати бу́де“. |
22 |
|
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасі́ння Ізраїлеві, |
23 Из |
|
24 як Іван — перед самим прихо́дом Його — усьо́му наро́дові Ізраїлевому проповідував хрищення на покая́ння. |
24 Перед |
|
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: „Я не Той, за Кого́ ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця́ від узуття́ Його я недостойний“. |
25 При |
|
26 Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоя́зний із вас! Для вас було по́слане слово спасі́ння цього́. |
26 |
|
27 Бо ме́шканці Єрусалиму та їхня старши́на Його не пізнали, а пророчі слова — які щосуботи читаються — вони спо́внили при́судом, |
27 |
|
28 і хоч жа́дної провини смерте́льної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. |
28 и, |
|
29 Коли ж усе ви́повнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. |
29 Когда |
|
30 Але Бог воскресив Його з мертвих! |
30 |
|
31 Він з'являвся багато днів тим, що були поприхо́дили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед лю́дьми. |
31 |
|
32 І ми благовістимо́ вам ту обі́тницю, що да́на була нашим отцям, |
32 И |
|
33 що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив!“ |
33 как |
|
34 А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотлі́ння, те так заповів: „Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!“ |
34 |
|
35 Тому́ то й деінде говорить: „Не даси Ти Своєму Святому побачити тлі́ння!“ |
35 |
|
36 Бо Давид, що ча́су свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тлі́ння побачив. |
36 |
|
37 Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тлі́ння не побачив. |
37 а |
|
38 Отже, мужі-браття, хай відо́мо вам буде, що про́щення гріхів через Нього звіщається вам. |
38 Итак, |
|
39 І в усім, у чому ви не могли ви́правдатись Зако́ном Мойсеєвим, через Нього випра́вдується кожен віруючий. |
39 и |
|
40 Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: |
40 Берегитесь |
|
41 „Дивіться, погордю́щі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я ді́ло роблю́ за днів ваших, те ді́ло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!“ |
41 |
|
42 А як стали вихо́дити вони, то їх про́шено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова́. |
42 |
|
43 А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павло́м та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. |
43 Когда же |
|
44 А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Сло́ва. |
44 |
|
45 Як юдеї ж побачили на́товп, то напо́внились за́здрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. |
45 Но |
|
46 Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: „До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми зверта́ємось. |
46 Тогда |
|
47 Бо так заповів нам Господь: „Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасі́нням Ти був аж до кра́ю землі!“ |
47 Ибо |
|
48 А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. |
48 |
|
49 І ширилось Сло́во Господнє по ці́лій країні. |
49 И |
|
50 Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли́ переслі́дування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. |
50 |
|
51 Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконі́ю. |
51 Они |
|
52 А учні сповня́лися радощів і Духа Святого. |
52 |