約伯記第14章 |
|
1 人乃婦女誕育、旣不永年、且多憂慮。 |
|
2 若花之向榮、而遭翦伐、若影之倏忽、而無定在。 |
|
3 人旣如是、爾何必過於追求、鞫其是非哉。 |
|
4 未有源濁而流清者。 |
|
5 人之生也、其數有定、其限難越、爾使之然、 |
|
6 姑舍我、俾得息肩、樂終天年、猶傭之喜於入息。 |
|
7 林木旣斫、萌櫱可望、生機難遏。 |
|
8 其植於地也、根雖老、幹雖槁、 |
|
9 潤以雨露、芽萌株發、可儗新栽。 |
|
10 人則異是、始則血衰、旣而氣絕、歸於無有。 |
|
11 如潦之易竭、如澮之立涸、 |
|
12 屈而不伸、寢而不寤、必也彼蒼窮盡之日、斯人有復生之時。 |
|
13 願上帝藏我於墓寢、否則處我於隱僻、以俟災消禍弭、又不然、定以何日、然後釋我。 |
|
14 人旣死亡、豈能復生、我生苦境、必有終年、乃逝世。 |
|
15 爾問我答、我爲爾所造、爾當眷顧。 |
|
16 乃勘我行事、察我愆尤、 |
|
17 錄我罪弗忘、增我過維倍。 |
|
18 山頹不起、磐移不囘。 |
|
19 霤穿石則漸靡、浪淘沙則不見、人而絕望亦若是。 |
|
20 爾殘人生命、使之逝世。變人容色、使之絕氣。 |
|
21 子孫之榮辱、俱不及知。 |
|
22 惟其身痛楚、其心殷憂而已。 |
ЙовРозділ 14 |
|
1 |
|
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається. |
|
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́! |
|
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один! |
|
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, — |
|
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит. |
|
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине; |
|
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень, |
|
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць! |
|
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є? |
|
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне, |
|
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого. |
|
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! |
|
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене! |
|
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би, |
|
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, — |
|
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня. |
|
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́, |
|
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш. |
|
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́. |
|
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає. |
|
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“. |
約伯記第14章 |
ЙовРозділ 14 |
|
1 人乃婦女誕育、旣不永年、且多憂慮。 |
1 |
|
2 若花之向榮、而遭翦伐、若影之倏忽、而無定在。 |
2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається. |
|
3 人旣如是、爾何必過於追求、鞫其是非哉。 |
3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́! |
|
4 未有源濁而流清者。 |
4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один! |
|
5 人之生也、其數有定、其限難越、爾使之然、 |
5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, — |
|
6 姑舍我、俾得息肩、樂終天年、猶傭之喜於入息。 |
6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит. |
|
7 林木旣斫、萌櫱可望、生機難遏。 |
7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине; |
|
8 其植於地也、根雖老、幹雖槁、 |
8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень, |
|
9 潤以雨露、芽萌株發、可儗新栽。 |
9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць! |
|
10 人則異是、始則血衰、旣而氣絕、歸於無有。 |
10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є? |
|
11 如潦之易竭、如澮之立涸、 |
11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне, |
|
12 屈而不伸、寢而不寤、必也彼蒼窮盡之日、斯人有復生之時。 |
12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого. |
|
13 願上帝藏我於墓寢、否則處我於隱僻、以俟災消禍弭、又不然、定以何日、然後釋我。 |
13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! |
|
14 人旣死亡、豈能復生、我生苦境、必有終年、乃逝世。 |
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене! |
|
15 爾問我答、我爲爾所造、爾當眷顧。 |
15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би, |
|
16 乃勘我行事、察我愆尤、 |
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, — |
|
17 錄我罪弗忘、增我過維倍。 |
17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня. |
|
18 山頹不起、磐移不囘。 |
18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́, |
|
19 霤穿石則漸靡、浪淘沙則不見、人而絕望亦若是。 |
19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш. |
|
20 爾殘人生命、使之逝世。變人容色、使之絕氣。 |
20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́. |
|
21 子孫之榮辱、俱不及知。 |
21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає. |
|
22 惟其身痛楚、其心殷憂而已。 |
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“. |