CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Hiob 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 24

1 Warum sollten die Zeiten6256 dem Allmächtigen7706 nicht verborgen6845 sein? Und die ihn kennen3045, sehen2372 seine Tage3117 nicht.

2 Sie5381 treiben die Grenzen1367 zurück; sie rauben die Herden5739 und weiden7462 sie.

3 Sie treiben der Waisen3490 Esel2543 weg5090 und nehmen2254 der Witwen490 Ochsen7794 zu Pfande2254.

4 Die Armen34 müssen ihnen weichen, und die Dürftigen6041 im1870 Lande776 müssen sich5186 verkriechen2244.

5 Siehe, das Wild6501 in der Wüste4057 gehet heraus3318, wie sie pflegen, frühe zum Raub2964, daß5288 sie Speise3899 bereiten für die Jungen.

6 Sie ernten7114 auf dem Acker7704 alles, was er trägt1098, und lesen3953 den Weinberg3754, den sie mit Unrecht haben.

7 Die Nackenden lassen sie liegen und lassen ihnen keine Decke3682 im Frost7135, denen sie die Kleider3830 genommen haben,

8 daß sie sich müssen zu den Felsen6697 halten2263, wenn ein Platzregen2230 von den Bergen2022 auf sie gießt7372, weil sie sonst keinen Trost haben.

9 Sie reißen1497 das Kind von den Brüsten7699 und machen‘s zum Waisen3490 und machen die Leute arm6041 mit Pfänden2254.

10 Den Nackenden lassen sie ohne Kleider3830 gehen1980 und den Hungrigen7457 nehmen5375 sie die Garben6016.

11 Sie zwingen sie, Öl zu machen6671 auf996 ihrer eigenen Mühle7791 und ihre eigene Kelter3342 zu treten1869, und lassen sie doch Durst6770 leiden.

12 Sie machen5008 die Leute4962 in der Stadt5892 seufzend und7760 die Seelen5315 der Erschlagenen2491 schreiend7768; und GOtt433 stürzet sie nicht.

13 Darum sind sie3427 abtrünnig4775 worden vom Licht216 und kennen5234 seinen Weg1870 nicht und kehren nicht wieder zu seiner Straße5410.

14 Wenn der Tag anbricht216, stehet auf6965 der Mörder und7523 erwürget den Armen6041 und Dürftigen34; und des Nachts3915 ist er wie ein Dieb1590.

15 Das Auge5869 des Ehebrechers5003 hat7760 acht auf6440 das Dunkel5399 und spricht559: Mich siehet kein Auge5869; und verdecket sein8104 Antlitz.

16 Im Finstern2822 bricht er zu den Häusern1004 ein. Des Tages3119 verbergen2856 sie sich3045 miteinander und scheuen das Licht216.

17 Denn wo ihnen der Morgen1242 kommt, ist3162‘s ihnen wie eine Finsternis6757; denn er fühlet das Schrecken1091 der Finsternis6757.

18 Er fähret leichtfertig wie auf6437 einem Wasser4325 dahin; seine Habe2513 wird geringe im Lande776, und7043 bauet seinen Weinberg1870 nicht.

19 Die4325 Hölle7585 nimmt weg1497, die da sündigen2398, wie die Hitze2527 und Dürre6723 das Schneewasser7950 verzehret.

20 Es werden7358 sein vergessen die Barmherzigen; seine Lust4988 wird wurmig7415 werden; sein wird nicht7911 mehr gedacht2142; er5766 wird zerbrochen7665 werden wie ein fauler Baum6086.

21 Er hat7462 beleidiget die Einsame6135, die nicht gebiert3205, und3190 hat der Witwe490 kein Gutes getan

22 und die Mächtigen47 unter sich6965 gezogen mit seiner Kraft3581. Wenn er stehet, wird er seines Lebens2416 nicht4900 gewiß sein539.

23 Er macht ihm wohl selbst eine Sicherheit983, darauf er sich8172 verlasse; doch sehen seine Augen5869 auf ihr1870 Tun5414.

24 Sie sind eine kleine4592 Zeit erhaben und werden zunichte und unterdrückt und ganz und gar ausgetilget werden, und wie1870 die erste7218 Blüte an den Ähren7641 werden sie abgeschlagen werden.

25 Ist‘s7760 nicht408 also645? Wohlan, wer will mich Lügen3576 strafen und7760 bewähren, daß meine Rede4405 nichts sei?

Йов

Розділ 24

1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.

13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.

14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.

15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.

16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,

17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.

18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.

19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!

23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:

24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 24

Йов

Розділ 24

1 Warum sollten die Zeiten6256 dem Allmächtigen7706 nicht verborgen6845 sein? Und die ihn kennen3045, sehen2372 seine Tage3117 nicht.

1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 Sie5381 treiben die Grenzen1367 zurück; sie rauben die Herden5739 und weiden7462 sie.

2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

3 Sie treiben der Waisen3490 Esel2543 weg5090 und nehmen2254 der Witwen490 Ochsen7794 zu Pfande2254.

3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

4 Die Armen34 müssen ihnen weichen, und die Dürftigen6041 im1870 Lande776 müssen sich5186 verkriechen2244.

4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

5 Siehe, das Wild6501 in der Wüste4057 gehet heraus3318, wie sie pflegen, frühe zum Raub2964, daß5288 sie Speise3899 bereiten für die Jungen.

5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

6 Sie ernten7114 auf dem Acker7704 alles, was er trägt1098, und lesen3953 den Weinberg3754, den sie mit Unrecht haben.

6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 Die Nackenden lassen sie liegen und lassen ihnen keine Decke3682 im Frost7135, denen sie die Kleider3830 genommen haben,

7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

8 daß sie sich müssen zu den Felsen6697 halten2263, wenn ein Platzregen2230 von den Bergen2022 auf sie gießt7372, weil sie sonst keinen Trost haben.

8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

9 Sie reißen1497 das Kind von den Brüsten7699 und machen‘s zum Waisen3490 und machen die Leute arm6041 mit Pfänden2254.

9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

10 Den Nackenden lassen sie ohne Kleider3830 gehen1980 und den Hungrigen7457 nehmen5375 sie die Garben6016.

10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

11 Sie zwingen sie, Öl zu machen6671 auf996 ihrer eigenen Mühle7791 und ihre eigene Kelter3342 zu treten1869, und lassen sie doch Durst6770 leiden.

11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

12 Sie machen5008 die Leute4962 in der Stadt5892 seufzend und7760 die Seelen5315 der Erschlagenen2491 schreiend7768; und GOtt433 stürzet sie nicht.

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.

13 Darum sind sie3427 abtrünnig4775 worden vom Licht216 und kennen5234 seinen Weg1870 nicht und kehren nicht wieder zu seiner Straße5410.

13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.

14 Wenn der Tag anbricht216, stehet auf6965 der Mörder und7523 erwürget den Armen6041 und Dürftigen34; und des Nachts3915 ist er wie ein Dieb1590.

14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.

15 Das Auge5869 des Ehebrechers5003 hat7760 acht auf6440 das Dunkel5399 und spricht559: Mich siehet kein Auge5869; und verdecket sein8104 Antlitz.

15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“ і засло́ну кладе на обличчя.

16 Im Finstern2822 bricht er zu den Häusern1004 ein. Des Tages3119 verbergen2856 sie sich3045 miteinander und scheuen das Licht216.

16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,

17 Denn wo ihnen der Morgen1242 kommt, ist3162‘s ihnen wie eine Finsternis6757; denn er fühlet das Schrecken1091 der Finsternis6757.

17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.

18 Er fähret leichtfertig wie auf6437 einem Wasser4325 dahin; seine Habe2513 wird geringe im Lande776, und7043 bauet seinen Weinberg1870 nicht.

18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.

19 Die4325 Hölle7585 nimmt weg1497, die da sündigen2398, wie die Hitze2527 und Dürre6723 das Schneewasser7950 verzehret.

19 Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників!

20 Es werden7358 sein vergessen die Barmherzigen; seine Lust4988 wird wurmig7415 werden; sein wird nicht7911 mehr gedacht2142; er5766 wird zerbrochen7665 werden wie ein fauler Baum6086.

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!

21 Er hat7462 beleidiget die Einsame6135, die nicht gebiert3205, und3190 hat der Witwe490 kein Gutes getan

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.

22 und die Mächtigen47 unter sich6965 gezogen mit seiner Kraft3581. Wenn er stehet, wird er seines Lebens2416 nicht4900 gewiß sein539.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!

23 Er macht ihm wohl selbst eine Sicherheit983, darauf er sich8172 verlasse; doch sehen seine Augen5869 auf ihr1870 Tun5414.

23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:

24 Sie sind eine kleine4592 Zeit erhaben und werden zunichte und unterdrückt und ganz und gar ausgetilget werden, und wie1870 die erste7218 Blüte an den Ähren7641 werden sie abgeschlagen werden.

24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.

25 Ist‘s7760 nicht408 also645? Wohlan, wer will mich Lügen3576 strafen und7760 bewähren, daß meine Rede4405 nichts sei?

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“

1.0x