CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Joh. 5
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 5

1 Danach war2258 ein Fest1859 der2532 Juden2453, und3326 JEsus2424 zog hinauf305 gen1519 Jerusalem2414.

2 Es ist2076 aber1161 zu1722 Jerusalem2414 bei dem3588 Schafhause ein Teich2861, der heißt1951 auf1909 ebräisch Bethesda964 und hat2192 fünf4002 Hallen4745,

3 in1722 welchen lagen2621 viel4183 Kranke770, Blinde5185, Lahme5560, Dürre; die warteten1551, wenn sich das Wasser5204 bewegte2796.

4 Denn1063 ein Engel32 fuhr herab2597 zu seiner Zeit2596 in1722 den Teich2861 und2532 bewegte5015 das Wasser5204. Welcher3739 nun3767 der erste4413, nachdem das Wasser5204 beweget war1096, hineinstieg1684, der ward gesund5199, mit3326 welcherlei1221 Seuche3553 er behaftet war.

5 Es war2258 aber1161 ein5100 Mensch444 daselbst1563, achtunddreißig5144 Jahre2094 krank769 gelegen2192.

6 Da JEsus2424 denselbigen sah1492 liegen2621 und2532 vernahm, daß3754 er2235 so lange4183 gelegen hatte2192, spricht3004 er846 zu ihm: Willst2309 du1097 gesund5199 werden1096?

7 Der3739 Kranke770 antwortete611 ihm846: HErr2962, ich1473 habe2192 keinen3756 Menschen, wenn3752 das2443 Wasser5204 sich beweget, der mich1700 in1519 den444 Teich2861 lasse; und1161 wenn ich komme2064, so steiget ein anderer243 vor906 mir3165 hinein2597.

8 JEsus2424 spricht3004 zu ihm846: Stehe auf1453, nimm142 dein4675 Bett2895 und2532 gehe hin4043!

9 Und2532 alsbald2112 ward2258 der1722 Mensch444 gesund5199 und2532 nahm142 sein Bett2895 und2532 ging4043 hin. Es war1096 aber1161 desselbigen Tages2250 der1565 Sabbat4521.

10 Da3767 sprachen3004 die Juden2453 zu dem, der gesund2323 war worden: Es ist2076 heute Sabbat4521; es ziemt1832 dir4671 nicht3756, das Bett2895 zu tragen142.

11 Er846 antwortete611 ihnen: Der1565 mich3427 gesund5199 machte4160, der sprach2036 zu mir3165: Nimm142 dein4675 Bett2895 und2532 gehe hin4043.

12 Da3767 fragten2065 sie846 ihn: Wer5101 ist2076 der3588 Mensch444, der zu dir4671 gesagt2036 hat: Nimm142 dein4675 Bett2895 und2532 gehe hin4043?

13 Der aber1161 gesund2390 war5607 worden, wußte1492 nicht3756, wer5101 er2076 war; denn1063 JEsus2424 war gewichen1593, da so viel Volks3793 an1722 dem Ort5117 war.

14 Danach fand2147 ihn846 Jesus2424 im Tempel2411 und2532 sprach2036 zu1722 ihm846: Siehe2396 zu, du bist1096 gesund5199 worden; sündige264 hinfort3371 nicht mehr, daß3363 dir4671 nicht etwas5100 Ärgeres widerfahre!

15 Der Mensch444 ging565 hin und2532 verkündigte312 es3754 den3588 Juden2453, es sei2076 JEsus2424, der ihn846 gesund5199 gemacht4160 habe.

16 Darum3754 verfolgten1377 die Juden2453 JEsum und2532 suchten2212 ihn846 zu1722 töten615, daß5124 er2424 solches5023 getan4160 hatte auf den Sabbat4521.

17 JEsus2424 aber1161 antwortete611 ihnen846: Mein3450 Vater3962 wirket2038 bisher, und2504 ich737 wirke auch.

18 Darum trachteten ihm die Juden2453 nun3767 viel mehr3123 nach, daß3754 sie ihn töteten615, daß er846 nicht3756 allein3440 den Sabbat4521 brach3089, sondern235 sagte3004 auch2532, GOtt2316 sei sein2398 Vater3962, und2212 machte4160 sich selbst1438 GOtt2316 gleich2470.

19 Da2532 antwortete611 JEsus2424 und2532 sprach2036 zu991 ihnen1438: Wahrlich281, wahrlich281, ich302 sage3004 euch5213, der1565 Sohn kann1410 nichts3756 von575 ihm selber tun4160, denn3767 was er846 siehet den Vater3962 tun4160; denn3362 was derselbige tut4160, das1063 tut4160 gleich3668 auch5100 der Sohn.

20 Der Vater3962 aber2532 hat1166 den Sohn lieb5368 und1063 zeiget ihm846 alles3956, was3739 er846 tut4160, und2532 wird ihm noch größere3187 Werke2041 zeigen1166, daß3187 ihr846 euch5210 verwundern2296 werdet.

21 Denn1063 wie5618 der Vater3962 die3739 Toten3498 auferweckt und2532 machet sie lebendig2227, also3779 auch2532 der Sohn machet lebendig2227, welche er will1453.

22 Denn der Vater3962 richtet2919 niemand3762, sondern235 alles3956 Gericht2920 hat er dem Sohn gegeben1325,

23 auf daß2443 sie846 alle3956 den3588 Sohn ehren5091, wie2531 sie den Vater3962 ehren5091. Wer den Sohn nicht3361 ehret, der ehret den Vater3962 nicht3756, der ihn gesandt3992 hat.

24 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch: Wer mein3450 Wort3056 höret191 und2532 glaubet4100 dem, der mich3165 gesandt3992 hat2192, der hat das ewige166 Leben2222 und2532 kommt2064 nicht3756 in1519 das Gericht2920, sondern235 er ist2064 vom1537 Tode2288 zum1519 Leben2222 hindurchgedrungen3327.

25 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch: Es kommt2064 die Stunde5610 und2532 ist2076 schon jetzt3568, daß3753 die Toten3498 werden die Stimme5456 des Sohnes Gottes2316 hören191; und2532 die sie hören191 werden, die werden leben2198.

26 Denn1063 wie5618 der Vater3962 das Leben2222 hat2192 in1722 ihm selber1438, also3779 hat er dem Sohn gegeben1325, das Leben2222 zu haben2192 in1722 ihm selber1438

27 Und2532 hat4160 ihm Macht1849 gegeben1325, auch2532 das Gericht2920 zu halten, darum daß3754 er846 des Menschen444 Sohn ist2076.

28 Verwundert2296 euch des nicht3361; denn3754 es5124 kommt2064 die Stunde5610, in1722 welcher3739 alle3956, die in1722 den Gräbern3419 sind, werden seine846 Stimme5456 hören191

29 und2532 werden hervorgehen1607, die da Gutes18 getan4160 haben4238, zur1519 Auferstehung386 des Lebens2222, die aber1161 Übels getan haben, zur1519 Auferstehung386 des Gerichts2920.

30 Ich1473 kann1410 nichts3762 von575 mir1683 selber tun4160. Wie2531 ich höre191, so richte2919 ich, und2532 mein1699 Gericht2920 ist2076 recht1342; denn3754 ich suche2212 nicht meinen1699 Willen2307, sondern235 des Vaters3962 Willen2307, der3739 mich3165 gesandt3992 hat.

31 So1437 ich1473 von4012 mir1683 selbst zeuge3140, so ist2076 mein3450 Zeugnis3141 nicht3756 wahr227.

32 Ein anderer243 ist‘s2076, der von4012 mir1700 zeuget3140; und2532 ich weiß, daß3754 das1492 Zeugnis3141 wahr227 ist2076, das3739 er von4012 mir1700 zeuget3140.

33 Ihr5210 schicktet zu649 Johannes2491, und2532 er4314 zeugete von der Wahrheit225.

34 Ich1473 aber1161 nehme2983 nicht3756 Zeugnis3141 von3844 Menschen444, sondern235 solches5023 sage3004 ich, auf daß2443 ihr5210 selig4982 werdet.

35 Er1565 war2258 ein brennend2545 und2532 scheinend5316 Licht3088; ihr5210 aber1161 wolltet2309 eine4314 kleine Weile5610 fröhlich21 sein846 von1722 seinem Licht5457.

36 Ich1473 aber1161 habe2192 ein größer Zeugnis3141 denn3187 des846 Johannes2491 Zeugnis; denn1063 die3739 Werke2041, die3739 mir1700 der Vater3962 gegeben1325 hat4160, daß2443 ich1473 sie846 vollende5048, dieselbigen Werke2041, die ich tue, zeugen3140 von4012 mir3165, daß3754 mich3427 der Vater3962 gesandt649 habe.

37 Und2532 der Vater3962, der mich1700 gesandt3992 hat3140, derselbige hat191 von4012 mir3165 gezeuget. Ihr846 habt191 nie4455 weder3777 seine846 Stimme5456 gehöret noch3777 seine846 Gestalt1491 gesehen3708.

38 Und2532 sein Wort3056 habt2192 ihr846 nicht3756 in1722 euch5213 wohnend3306; denn3754 ihr5210 glaubet4100 dem1565 nicht3756, den er gesandt hat649.

39 Suchet2045 in1722 der1565 Schrift1124; denn3754 ihr846 meinet1380, ihr5210 habt2192 das ewige166 Leben2222 darinnen; und2532 sie ist‘s1526, die von4012 mir1700 zeuget3140.

40 Und2532 ihr wollt2309 nicht3756 zu4314 mir3165 kommen2064, daß2443 ihr das Leben2222 haben2192 möchtet.

41 Ich nehme2983 nicht3756 Ehre1391 von3844 Menschen444.

42 Aber235 ich kenne euch5209, daß3754 ihr1097 nicht3756 Gottes2316 Liebe26 in1722 euch1438 habt2192.

43 Ich1473 bin kommen2064 in1722 meines3450 Vaters3962 Namen3686, und2532 ihr nehmet2983 mich3165 nicht3756 an. So1437 ein anderer243 wird in seinem2398 eigenen Namen3686 kommen2064, den1565 werdet ihr annehmen.

44 Wie4459 könnet ihr5210 glauben4100, die ihr Ehre1391 voneinander nehmet2983? Und2532 die Ehre1391, die von GOtt2316 allein3441 ist1410, suchet2212 ihr nicht3756.

45 Ihr5210 sollt nicht3361 meinen1380, daß3754 ich1473 euch5216 vor4314 dem3739 Vater3962 verklagen2723 werde. Es ist2076 einer, der euch5216 verklaget, der Mose3475, auf1519 welchen ihr hoffet1679.

46 Wenn1487 ihr4100 Mose3475 glaubtet, so glaubtet ihr4100 auch302 mir1698; denn er1565 hat von4012 mir1700 geschrieben1125.

47 So1487 ihr4100 aber1161 seinen1565 Schriften1121 nicht3756 glaubet, wie4459 werdet ihr meinen1699 Worten4487 glauben4100?

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Das Evangelium nach Johannes

Kapitel 5

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Danach war2258 ein Fest1859 der2532 Juden2453, und3326 JEsus2424 zog hinauf305 gen1519 Jerusalem2414.

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 Es ist2076 aber1161 zu1722 Jerusalem2414 bei dem3588 Schafhause ein Teich2861, der heißt1951 auf1909 ebräisch Bethesda964 und hat2192 fünf4002 Hallen4745,

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 in1722 welchen lagen2621 viel4183 Kranke770, Blinde5185, Lahme5560, Dürre; die warteten1551, wenn sich das Wasser5204 bewegte2796.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Denn1063 ein Engel32 fuhr herab2597 zu seiner Zeit2596 in1722 den Teich2861 und2532 bewegte5015 das Wasser5204. Welcher3739 nun3767 der erste4413, nachdem das Wasser5204 beweget war1096, hineinstieg1684, der ward gesund5199, mit3326 welcherlei1221 Seuche3553 er behaftet war.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 Es war2258 aber1161 ein5100 Mensch444 daselbst1563, achtunddreißig5144 Jahre2094 krank769 gelegen2192.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Da JEsus2424 denselbigen sah1492 liegen2621 und2532 vernahm, daß3754 er2235 so lange4183 gelegen hatte2192, spricht3004 er846 zu ihm: Willst2309 du1097 gesund5199 werden1096?

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Der3739 Kranke770 antwortete611 ihm846: HErr2962, ich1473 habe2192 keinen3756 Menschen, wenn3752 das2443 Wasser5204 sich beweget, der mich1700 in1519 den444 Teich2861 lasse; und1161 wenn ich komme2064, so steiget ein anderer243 vor906 mir3165 hinein2597.

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 JEsus2424 spricht3004 zu ihm846: Stehe auf1453, nimm142 dein4675 Bett2895 und2532 gehe hin4043!

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 Und2532 alsbald2112 ward2258 der1722 Mensch444 gesund5199 und2532 nahm142 sein Bett2895 und2532 ging4043 hin. Es war1096 aber1161 desselbigen Tages2250 der1565 Sabbat4521.

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 Da3767 sprachen3004 die Juden2453 zu dem, der gesund2323 war worden: Es ist2076 heute Sabbat4521; es ziemt1832 dir4671 nicht3756, das Bett2895 zu tragen142.

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 Er846 antwortete611 ihnen: Der1565 mich3427 gesund5199 machte4160, der sprach2036 zu mir3165: Nimm142 dein4675 Bett2895 und2532 gehe hin4043.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 Da3767 fragten2065 sie846 ihn: Wer5101 ist2076 der3588 Mensch444, der zu dir4671 gesagt2036 hat: Nimm142 dein4675 Bett2895 und2532 gehe hin4043?

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Der aber1161 gesund2390 war5607 worden, wußte1492 nicht3756, wer5101 er2076 war; denn1063 JEsus2424 war gewichen1593, da so viel Volks3793 an1722 dem Ort5117 war.

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Danach fand2147 ihn846 Jesus2424 im Tempel2411 und2532 sprach2036 zu1722 ihm846: Siehe2396 zu, du bist1096 gesund5199 worden; sündige264 hinfort3371 nicht mehr, daß3363 dir4671 nicht etwas5100 Ärgeres widerfahre!

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Der Mensch444 ging565 hin und2532 verkündigte312 es3754 den3588 Juden2453, es sei2076 JEsus2424, der ihn846 gesund5199 gemacht4160 habe.

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 Darum3754 verfolgten1377 die Juden2453 JEsum und2532 suchten2212 ihn846 zu1722 töten615, daß5124 er2424 solches5023 getan4160 hatte auf den Sabbat4521.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 JEsus2424 aber1161 antwortete611 ihnen846: Mein3450 Vater3962 wirket2038 bisher, und2504 ich737 wirke auch.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 Darum trachteten ihm die Juden2453 nun3767 viel mehr3123 nach, daß3754 sie ihn töteten615, daß er846 nicht3756 allein3440 den Sabbat4521 brach3089, sondern235 sagte3004 auch2532, GOtt2316 sei sein2398 Vater3962, und2212 machte4160 sich selbst1438 GOtt2316 gleich2470.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Da2532 antwortete611 JEsus2424 und2532 sprach2036 zu991 ihnen1438: Wahrlich281, wahrlich281, ich302 sage3004 euch5213, der1565 Sohn kann1410 nichts3756 von575 ihm selber tun4160, denn3767 was er846 siehet den Vater3962 tun4160; denn3362 was derselbige tut4160, das1063 tut4160 gleich3668 auch5100 der Sohn.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Der Vater3962 aber2532 hat1166 den Sohn lieb5368 und1063 zeiget ihm846 alles3956, was3739 er846 tut4160, und2532 wird ihm noch größere3187 Werke2041 zeigen1166, daß3187 ihr846 euch5210 verwundern2296 werdet.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Denn1063 wie5618 der Vater3962 die3739 Toten3498 auferweckt und2532 machet sie lebendig2227, also3779 auch2532 der Sohn machet lebendig2227, welche er will1453.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Denn der Vater3962 richtet2919 niemand3762, sondern235 alles3956 Gericht2920 hat er dem Sohn gegeben1325,

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 auf daß2443 sie846 alle3956 den3588 Sohn ehren5091, wie2531 sie den Vater3962 ehren5091. Wer den Sohn nicht3361 ehret, der ehret den Vater3962 nicht3756, der ihn gesandt3992 hat.

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch: Wer mein3450 Wort3056 höret191 und2532 glaubet4100 dem, der mich3165 gesandt3992 hat2192, der hat das ewige166 Leben2222 und2532 kommt2064 nicht3756 in1519 das Gericht2920, sondern235 er ist2064 vom1537 Tode2288 zum1519 Leben2222 hindurchgedrungen3327.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Wahrlich281, wahrlich281, ich sage3004 euch: Es kommt2064 die Stunde5610 und2532 ist2076 schon jetzt3568, daß3753 die Toten3498 werden die Stimme5456 des Sohnes Gottes2316 hören191; und2532 die sie hören191 werden, die werden leben2198.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Denn1063 wie5618 der Vater3962 das Leben2222 hat2192 in1722 ihm selber1438, also3779 hat er dem Sohn gegeben1325, das Leben2222 zu haben2192 in1722 ihm selber1438

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 Und2532 hat4160 ihm Macht1849 gegeben1325, auch2532 das Gericht2920 zu halten, darum daß3754 er846 des Menschen444 Sohn ist2076.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Verwundert2296 euch des nicht3361; denn3754 es5124 kommt2064 die Stunde5610, in1722 welcher3739 alle3956, die in1722 den Gräbern3419 sind, werden seine846 Stimme5456 hören191

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 und2532 werden hervorgehen1607, die da Gutes18 getan4160 haben4238, zur1519 Auferstehung386 des Lebens2222, die aber1161 Übels getan haben, zur1519 Auferstehung386 des Gerichts2920.

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Ich1473 kann1410 nichts3762 von575 mir1683 selber tun4160. Wie2531 ich höre191, so richte2919 ich, und2532 mein1699 Gericht2920 ist2076 recht1342; denn3754 ich suche2212 nicht meinen1699 Willen2307, sondern235 des Vaters3962 Willen2307, der3739 mich3165 gesandt3992 hat.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 So1437 ich1473 von4012 mir1683 selbst zeuge3140, so ist2076 mein3450 Zeugnis3141 nicht3756 wahr227.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Ein anderer243 ist‘s2076, der von4012 mir1700 zeuget3140; und2532 ich weiß, daß3754 das1492 Zeugnis3141 wahr227 ist2076, das3739 er von4012 mir1700 zeuget3140.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ihr5210 schicktet zu649 Johannes2491, und2532 er4314 zeugete von der Wahrheit225.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Ich1473 aber1161 nehme2983 nicht3756 Zeugnis3141 von3844 Menschen444, sondern235 solches5023 sage3004 ich, auf daß2443 ihr5210 selig4982 werdet.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Er1565 war2258 ein brennend2545 und2532 scheinend5316 Licht3088; ihr5210 aber1161 wolltet2309 eine4314 kleine Weile5610 fröhlich21 sein846 von1722 seinem Licht5457.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Ich1473 aber1161 habe2192 ein größer Zeugnis3141 denn3187 des846 Johannes2491 Zeugnis; denn1063 die3739 Werke2041, die3739 mir1700 der Vater3962 gegeben1325 hat4160, daß2443 ich1473 sie846 vollende5048, dieselbigen Werke2041, die ich tue, zeugen3140 von4012 mir3165, daß3754 mich3427 der Vater3962 gesandt649 habe.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Und2532 der Vater3962, der mich1700 gesandt3992 hat3140, derselbige hat191 von4012 mir3165 gezeuget. Ihr846 habt191 nie4455 weder3777 seine846 Stimme5456 gehöret noch3777 seine846 Gestalt1491 gesehen3708.

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Und2532 sein Wort3056 habt2192 ihr846 nicht3756 in1722 euch5213 wohnend3306; denn3754 ihr5210 glaubet4100 dem1565 nicht3756, den er gesandt hat649.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Suchet2045 in1722 der1565 Schrift1124; denn3754 ihr846 meinet1380, ihr5210 habt2192 das ewige166 Leben2222 darinnen; und2532 sie ist‘s1526, die von4012 mir1700 zeuget3140.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Und2532 ihr wollt2309 nicht3756 zu4314 mir3165 kommen2064, daß2443 ihr das Leben2222 haben2192 möchtet.

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Ich nehme2983 nicht3756 Ehre1391 von3844 Menschen444.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 Aber235 ich kenne euch5209, daß3754 ihr1097 nicht3756 Gottes2316 Liebe26 in1722 euch1438 habt2192.

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Ich1473 bin kommen2064 in1722 meines3450 Vaters3962 Namen3686, und2532 ihr nehmet2983 mich3165 nicht3756 an. So1437 ein anderer243 wird in seinem2398 eigenen Namen3686 kommen2064, den1565 werdet ihr annehmen.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Wie4459 könnet ihr5210 glauben4100, die ihr Ehre1391 voneinander nehmet2983? Und2532 die Ehre1391, die von GOtt2316 allein3441 ist1410, suchet2212 ihr nicht3756.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Ihr5210 sollt nicht3361 meinen1380, daß3754 ich1473 euch5216 vor4314 dem3739 Vater3962 verklagen2723 werde. Es ist2076 einer, der euch5216 verklaget, der Mose3475, auf1519 welchen ihr hoffet1679.

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Wenn1487 ihr4100 Mose3475 glaubtet, so glaubtet ihr4100 auch302 mir1698; denn er1565 hat von4012 mir1700 geschrieben1125.

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 So1487 ihr4100 aber1161 seinen1565 Schriften1121 nicht3756 glaubet, wie4459 werdet ihr meinen1699 Worten4487 glauben4100?

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“