CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Rut 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Buch Rut

Kapitel 2

1 Es war auch ein Mann376, der Naemi5281 Mannes Freund, von dem Geschlecht4940 Elimelechs458, mit Namen8034 Boas1162, der war ein weidlicher Mann.

2 Und Ruth7327, die Moabitin4125, sprach559 zu Naemi: Laß mich aufs Feld7704 gehen3212 und Ähren7641 auflesen3950, dem nach310, vor5869 dem ich Gnade2580 finde4672. Sie5281 aber sprach559 zu ihr: Gehe3212 hin, meine Tochter1323!

3 Sie ging935 hin3212, kam und las auf3950, den Schnittern7114 nach310, auf dem Felde7704. Und es begab sich eben4745, daß dasselbe Feld7704 war7136 des Boas1162, der von dem Geschlecht4940 Elimelechs458 war2513.

4 Und siehe, Boas1162 kam935 eben von Bethlehem1035 und sprach559 zu den Schnittern7114: Der HErr3068 mit euch! Sie559 antworteten: Der HErr3068 segne dich1288!

5 Und Boas1162 sprach559 zu seinem Knaben5288, der über die Schnitter7114 gestellet war5324: Wes ist die Dirne5291?

6 Der Knabe5288, der über die Schnitter7114 gestellet war5324, antwortete6030 und sprach559: Es ist die Dirne5291, die Moabitin4125, die mit Naemi5281 wiederkommen7725 ist von der Moabiter4124 Lande7704.

7 Denn sie sprach559: Lieber, laß3427 mich auflesen und sammeln3950 unter den Garben6016, den Schnittern7114 nach310; und ist also kommen und da227 gestanden5975 von Morgen1242 an bis her935 und bleibt wenig4592 daheim1004.

8 Da sprach559 Boas1162 zu8085 Ruth7327: Hörest du es, meine Tochter1323? Du sollst nicht gehen3212 auf3950 einen andern312 Acker7704 aufzulesen; und gehe5674 auch nicht von hinnen, sondern halte1692 dich zu meinen Dirnen5291;

9 und siehe, wo sie6680 schneiden7114 im Felde7704, da gehe1980 ihnen5869 nach310. Ich habe meinem Knaben5288 geboten, daß dich niemand antaste5060. Und so dich dürstet6770, so gehe1980 hin zu dem Gefäß3627 und trinke8354, da meine Knaben5288 schöpfen7579.

10 Da fiel5307 sie auf6440 ihr Angesicht und betete7812 an zur Erde776 und sprach559 zu ihm: Womit habe4672 ich die Gnade2580 funden vor deinen Augen5869, daß du5234 mich erkennest, die ich doch fremd5237 bin?

11 Boas1162 antwortete6030 und sprach559 zu ihr3045: Es ist mir5046 angesagt5046 alles, was du getan6213 hast an deiner Schwieger nach310 deines Mannes376 Tode4194: daß du verlassen5800 hast deinen Vater1 und deine Mutter517 und dein Vaterland4138 und bist zu einem Volk5971 gezogen3212, das776 du zuvor nicht kanntest.

12 Der HErr3068 vergelte dir deine Tat6467; und müsse7999 dein Lohn4909 vollkommen8003 sein bei dem HErrn3068, dem GOtt430 Israels3478, zu welchem du kommen935 bist, daß du unter seinen Flügeln3671 Zuversicht hättest2620.

13 Sie sprach559: Laß mich5162 Gnade2580 vor deinen Augen5869 finden, mein HErr113; denn du hast4672 mich getröstet und deine Magd8198 freundlich3820 angesprochen1696, so ich doch nicht bin als deiner Mägde8198 eine259.

14 Boas1162 sprach559 zu ihr3427: Wenn‘s Essenszeit400 ist3498, so mache dich hie herzu5066 und iß398 des Brots3899 und tunke deinen Bissen6595 in den Essig2558. Und sie setzte sich2881 zur Seite6654 der Schnitter7114. Er aber legte6642 ihr Sangen vor; und sie aß398 und ward satt7646 und ließ über.

15 Und da sie sich6965 aufmachte zu lesen3950, gebot6680 Boas1162 seinen Knaben5288 und sprach559: Lasset sie auch zwischen den Garben6016 lesen3950 und beschämet sie nicht!

16 Auch von den Haufen6653 lasset überbleiben und lasset liegen, daß sie5800 es auflese3950; und niemand schelte1605 sie drum.

17 Also las sie auf3950 dem Felde7704 bis zum Abend6153 und schlug es aus2251, was sie aufgelesen hatte3950; und es war bei einem Epha374 Gerste8184.

18 Und sie hub es auf5375 und kam935 in die Stadt5892. Und ihre Schwieger sah7200 es, was sie gelesen hatte3950. Da zog sie hervor3318 und gab5414 ihr, was ihr übriggeblieben war3498, davon sie satt7648 war worden.

19 Da sprach559 ihre Schwieger zu6213 ihr: Wo375 hast du5234 heute3117 gelesen3950, und6213 wo hast du gearbeitet? Gesegnet sei1288, der dich erkannt hat! Sie aber sagte5046 es ihrer Schwieger, bei wem sie gearbeitet hätte, und sprach559: Der Mann376, bei dem ich heute3117 gearbeitet habe6213, heißt8034 Boas1162.

20 Naemi5281 aber3618 sprach559 zu ihrer Schnur: Gesegnet sei1288 er dem HErrn3068, denn er hat1350 seine Barmherzigkeit2617 nicht gelassen, beide an den Lebendigen2416 und an den Toten4191. Und Naemi5281 sprach559 zu ihr5800: Der Mann376 gehöret uns7138 zu und ist unser Erbe.

21 Ruth7327, die Moabitin4125, sprach559: Er sprach559 auch das zu mir: Du7105 sollst dich zu meinen Knaben5288 halten1692, bis sie mir alles eingeerntet haben3615.

22 Naemi5281 sprach559 zu Ruth7327, ihrer Schnur: Es ist besser2896, meine Tochter1323, daß du mit seinen Dirnen5291 ausgehest, auf daß nicht jemand dir3318 dreinrede6293 auf einem andern312 Acker7704.

23 Also hielt sie3427 sich1692 zu den Dirnen5291 Boas1162, daß sie las3950, bis daß die Gerstenernte8184 und Weizenernte2406 aus war3615. Und kam wieder zu ihrer Schwieger.

Рут

Розділ 2

1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового ро́ду, а ім'я́ йому Бо́аз.

2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“

3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду.

4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“

5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“

6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль.

7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“.

8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т.

9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“

10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“

11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.

12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“

13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“

14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила.

15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її.

16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“.

17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню.

18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі.

19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“.

20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“.

21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“.

22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“.

23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.

Das Buch Rut

Kapitel 2

Рут

Розділ 2

1 Es war auch ein Mann376, der Naemi5281 Mannes Freund, von dem Geschlecht4940 Elimelechs458, mit Namen8034 Boas1162, der war ein weidlicher Mann.

1 А Ноомі мала родича свого чоловіка, мужа багатого, з Елімелехового ро́ду, а ім'я́ йому Бо́аз.

2 Und Ruth7327, die Moabitin4125, sprach559 zu Naemi: Laß mich aufs Feld7704 gehen3212 und Ähren7641 auflesen3950, dem nach310, vor5869 dem ich Gnade2580 finde4672. Sie5281 aber sprach559 zu ihr: Gehe3212 hin, meine Tochter1323!

2 І сказала моаві́тянка Рут до Ноомі́: „Піду́ но я на поле, і назбираю колосся за тим, у кого в оча́х знайду́ милість“. А та їй сказала: „Іди, моя до́чко!“

3 Sie ging935 hin3212, kam und las auf3950, den Schnittern7114 nach310, auf dem Felde7704. Und es begab sich eben4745, daß dasselbe Feld7704 war7136 des Boas1162, der von dem Geschlecht4940 Elimelechs458 war2513.

3 І пішла вона, і прийшла та й збирала за женця́ми. А припа́док навів її на діля́нку поля Бо́аза, що з Елімеле́хового ро́ду.

4 Und siehe, Boas1162 kam935 eben von Bethlehem1035 und sprach559 zu den Schnittern7114: Der HErr3068 mit euch! Sie559 antworteten: Der HErr3068 segne dich1288!

4 Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“

5 Und Boas1162 sprach559 zu seinem Knaben5288, der über die Schnitter7114 gestellet war5324: Wes ist die Dirne5291?

5 І сказав Бо́аз до слуги свого, поставленого над женця́ми: „Чия це ді́вчина?“

6 Der Knabe5288, der über die Schnitter7114 gestellet war5324, antwortete6030 und sprach559: Es ist die Dirne5291, die Moabitin4125, die mit Naemi5281 wiederkommen7725 ist von der Moabiter4124 Lande7704.

6 І відповів той слуга, поставлений над женця́ми, і сказав: „Дівчина — моаві́тянка вона, що вернулася з Ноомі́ з моавських піль.

7 Denn sie sprach559: Lieber, laß3427 mich auflesen und sammeln3950 unter den Garben6016, den Schnittern7114 nach310; und ist also kommen und da227 gestanden5975 von Morgen1242 an bis her935 und bleibt wenig4592 daheim1004.

7 А вона сказала: Нехай я збиратиму, та назбираю між снопа́ми за женця́ми! І прийшла вона, і стала від самого ра́нку й аж дотепе́р; а вдома вона була мало“.

8 Da sprach559 Boas1162 zu8085 Ruth7327: Hörest du es, meine Tochter1323? Du sollst nicht gehen3212 auf3950 einen andern312 Acker7704 aufzulesen; und gehe5674 auch nicht von hinnen, sondern halte1692 dich zu meinen Dirnen5291;

8 І сказав Бо́аз до Рут: „Ото чуєш, до́чко моя, — не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівча́т.

9 und siehe, wo sie6680 schneiden7114 im Felde7704, da gehe1980 ihnen5869 nach310. Ich habe meinem Knaben5288 geboten, daß dich niemand antaste5060. Und so dich dürstet6770, so gehe1980 hin zu dem Gefäß3627 und trinke8354, da meine Knaben5288 schöpfen7579.

9 Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти пі́деш за ними. Ось я наказав слу́гам не займати тебе. А як спрагнеш, то пі́деш до на́чинь, та й нап'єшся з того, що поначе́рпують слу́ги!“

10 Da fiel5307 sie auf6440 ihr Angesicht und betete7812 an zur Erde776 und sprach559 zu ihm: Womit habe4672 ich die Gnade2580 funden vor deinen Augen5869, daß du5234 mich erkennest, die ich doch fremd5237 bin?

10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: „Чому знайшла я ми́лість в оча́х твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа́?“

11 Boas1162 antwortete6030 und sprach559 zu ihr3045: Es ist mir5046 angesagt5046 alles, was du getan6213 hast an deiner Schwieger nach310 deines Mannes376 Tode4194: daß du verlassen5800 hast deinen Vater1 und deine Mutter517 und dein Vaterland4138 und bist zu einem Volk5971 gezogen3212, das776 du zuvor nicht kanntest.

11 І відповів Бо́аз і сказав їй: „Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекру́хою по смерті твого чоловіка, — і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора.

12 Der HErr3068 vergelte dir deine Tat6467; und müsse7999 dein Lohn4909 vollkommen8003 sein bei dem HErrn3068, dem GOtt430 Israels3478, zu welchem du kommen935 bist, daß du unter seinen Flügeln3671 Zuversicht hättest2620.

12 Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагоро́да твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми́ Його!“

13 Sie sprach559: Laß mich5162 Gnade2580 vor deinen Augen5869 finden, mein HErr113; denn du hast4672 mich getröstet und deine Magd8198 freundlich3820 angesprochen1696, so ich doch nicht bin als deiner Mägde8198 eine259.

13 А вона сказала: „Нехай я знайду́ милість в оча́х твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!“

14 Boas1162 sprach559 zu ihr3427: Wenn‘s Essenszeit400 ist3498, so mache dich hie herzu5066 und iß398 des Brots3899 und tunke deinen Bissen6595 in den Essig2558. Und sie setzte sich2881 zur Seite6654 der Schnitter7114. Er aber legte6642 ihr Sangen vor; und sie aß398 und ward satt7646 und ließ über.

14 І сказав їй Бо́аз у час їди́: „Підійди сюди, та з'їж хліба й замочи у квасі шматок свій“. І сіла вона збоку женців, а він подав їй пра́женого зе́рна. І їла вона й наситилася, і ще й позоста́вила.

15 Und da sie sich6965 aufmachte zu lesen3950, gebot6680 Boas1162 seinen Knaben5288 und sprach559: Lasset sie auch zwischen den Garben6016 lesen3950 und beschämet sie nicht!

15 І встала вона збирати. А Бо́аз наказав слу́гам своїм, говорячи: „І між снопа́ми нехай збирає, і не кри́вдьте її.

16 Auch von den Haufen6653 lasset überbleiben und lasset liegen, daß sie5800 es auflese3950; und niemand schelte1605 sie drum.

16 І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її“.

17 Also las sie auf3950 dem Felde7704 bis zum Abend6153 und schlug es aus2251, was sie aufgelesen hatte3950; und es war bei einem Epha374 Gerste8184.

17 І збирала вона на полі аж до вечора, і ви́молотила те, що назбирала, і було близько ефи́ ячме́ню.

18 Und sie hub es auf5375 und kam935 in die Stadt5892. Und ihre Schwieger sah7200 es, was sie gelesen hatte3950. Da zog sie hervor3318 und gab5414 ihr, was ihr übriggeblieben war3498, davon sie satt7648 war worden.

18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і її свекру́ха побачила, що вона назбирала. А вона вийняла, і дала́ їй, що позоставила по своїй ї́жі.

19 Da sprach559 ihre Schwieger zu6213 ihr: Wo375 hast du5234 heute3117 gelesen3950, und6213 wo hast du gearbeitet? Gesegnet sei1288, der dich erkannt hat! Sie aber sagte5046 es ihrer Schwieger, bei wem sie gearbeitet hätte, und sprach559: Der Mann376, bei dem ich heute3117 gearbeitet habe6213, heißt8034 Boas1162.

19 І сказала їй свекру́ха її: „Де́ ти збирала сьогодні, і де́ ти робила? Нехай буде благослове́нний, хто прийняв тебе!“ І вона розповіла́ своїй свекрусі, у кого працювала, та й сказала: „Ім'я́ того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Бо́аз“.

20 Naemi5281 aber3618 sprach559 zu ihrer Schnur: Gesegnet sei1288 er dem HErrn3068, denn er hat1350 seine Barmherzigkeit2617 nicht gelassen, beide an den Lebendigen2416 und an den Toten4191. Und Naemi5281 sprach559 zu ihr5800: Der Mann376 gehöret uns7138 zu und ist unser Erbe.

20 І сказала Ноомі́ до невістки своєї: „Благословенний він у Господа, що не позбавив милости своєї ані живих, ані померлих“. І сказала їй Ноомі: „Близьки́й нам той чоловік, — він із наших ро́дичів“.

21 Ruth7327, die Moabitin4125, sprach559: Er sprach559 auch das zu mir: Du7105 sollst dich zu meinen Knaben5288 halten1692, bis sie mir alles eingeerntet haben3615.

21 І сказала моаві́тянка Рут: „Він також сказав мені: Пристань до моїх слуг, аж поки не скінча́ть моїх жнив“.

22 Naemi5281 sprach559 zu Ruth7327, ihrer Schnur: Es ist besser2896, meine Tochter1323, daß du mit seinen Dirnen5291 ausgehest, auf daß nicht jemand dir3318 dreinrede6293 auf einem andern312 Acker7704.

22 І сказала Ноомі до своєї невістки Рут: „Добре, до́чко моя, що ти ви́йдеш з його служни́цями, щоб не чіпали тебе на іншому полі“.

23 Also hielt sie3427 sich1692 zu den Dirnen5291 Boas1162, daß sie las3950, bis daß die Gerstenernte8184 und Weizenernte2406 aus war3615. Und kam wieder zu ihrer Schwieger.

23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закі́нчення жнив ячме́ню та жнив пшениці. І вона жила з своєю свекрухою.