| MarkChapter 7 | 
| 1  | 
| 2 And | 
| 3 For | 
| 4 And | 
| 5 Then | 
| 6  | 
| 7  | 
| 8  | 
| 9 And | 
| 10  | 
| 11  | 
| 12  | 
| 13  | 
| 14 And | 
| 15  | 
| 16  | 
| 17 And | 
| 18 And | 
| 19  | 
| 20 And | 
| 21  | 
| 22  | 
| 23  | 
| 24  | 
| 25 For | 
| 26  | 
| 27 But | 
| 28 And | 
| 29 And | 
| 30 And | 
| 31  | 
| 32 And | 
| 33 And | 
| 34 And | 
| 35  | 
| 36 And | 
| 37 And | 
| Вiд МаркаРозділ 7 | 
| 1  | 
| 2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. | 
| 3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; | 
| 4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. | 
| 5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ | 
| 6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. | 
| 7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. | 
| 8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. | 
| 9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. | 
| 10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. | 
| 11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, | 
| 12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, | 
| 13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. | 
| 14  | 
| 15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. | 
| 16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ | 
| 17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. | 
| 18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? | 
| 19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. | 
| 20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. | 
| 21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, | 
| 22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. | 
| 23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ | 
| 24  | 
| 25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. | 
| 26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. | 
| 27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ | 
| 28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. | 
| 29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ | 
| 30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. | 
| 31  | 
| 32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. | 
| 33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. | 
| 34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ | 
| 35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! | 
| 36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. | 
| 37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ | 
| MarkChapter 7 | Вiд МаркаРозділ 7 | 
| 1  | 1  | 
| 2 And | 2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими. | 
| 3 For | 3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук; | 
| 4 And | 4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду. | 
| 5 Then | 5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“ | 
| 6  | 6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене. | 
| 7  | 7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. | 
| 8  | 8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“. | 
| 9 And | 9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння. | 
| 10  | 10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“. | 
| 11  | 11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів, | 
| 12  | 12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері, | 
| 13  | 13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“. | 
| 14 And | 14  | 
| 15  | 15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює. | 
| 16  | 16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“ | 
| 17 And | 17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу. | 
| 18 And | 18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її? | 
| 19  | 19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“. | 
| 20 And | 20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює. | 
| 21  | 21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства, | 
| 22  | 22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум. | 
| 23  | 23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“ | 
| 24  | 24  | 
| 25 For | 25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому. | 
| 26  | 26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав. | 
| 27 But | 27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“ | 
| 28 And | 28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“. | 
| 29 And | 29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“ | 
| 30 And | 30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї. | 
| 31  | 31  | 
| 32 And | 32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. | 
| 33 And | 33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́. | 
| 34 And | 34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“ | 
| 35  | 35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно! | 
| 36 And | 36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували. | 
| 37 And | 37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“ |