MarkChapter 9 |
|
1 |
|
2 |
|
3 And |
|
4 And |
|
5 And |
|
6 |
|
7 And |
|
8 And |
|
9 |
|
10 And |
|
11 And |
|
12 And |
|
13 |
|
14 |
|
15 And |
|
16 |
|
17 And |
|
18 And |
|
19 |
|
20 And |
|
21 And |
|
22 And |
|
23 |
|
24 And |
|
25 When |
|
26 And |
|
27 But |
|
28 And |
|
29 And |
|
30 |
|
31 For |
|
32 But |
|
33 |
|
34 But |
|
35 And |
|
36 And |
|
37 |
|
38 |
|
39 But |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 |
|
49 |
|
50 |
Вiд МаркаРозділ 9 |
|
1 |
|
2 |
|
3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі! |
|
4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. |
|
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“. |
|
6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані. |
|
7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“ |
|
8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса. |
|
9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне. |
|
10 |
|
11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“ |
|
12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений? |
|
13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“. |
|
14 |
|
15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його. |
|
16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“ |
|
17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має. |
|
18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“. |
|
19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“ |
|
20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною. |
|
21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства. |
|
22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“ |
|
23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“ |
|
24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“ |
|
25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“ |
|
26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він. |
|
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав. |
|
28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“ |
|
29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“. |
|
30 |
|
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“ |
|
32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати. |
|
33 |
|
34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший. |
|
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“ |
|
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: |
|
37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“ |
|
38 |
|
39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́. |
|
40 Хто бо не супроти нас, — той за нас! |
|
41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди! |
|
42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море! |
|
43 |
|
44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“. |
|
45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого], |
|
46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“. |
|
47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної, |
|
48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“! |
|
49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю. |
|
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“ |
MarkChapter 9 |
Вiд МаркаРозділ 9 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 |
|
3 And |
3 І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі! |
|
4 And |
4 І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. |
|
5 And |
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“. |
|
6 |
6 Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані. |
|
7 And |
7 Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“ |
|
8 And |
8 І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса. |
|
9 |
9 А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне. |
|
10 And |
10 |
|
11 And |
11 І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“ |
|
12 And |
12 А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений? |
|
13 |
13 Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“. |
|
14 |
14 |
|
15 And |
15 І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його. |
|
16 |
16 І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“ |
|
17 And |
17 І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має. |
|
18 And |
18 А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“. |
|
19 |
19 А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“ |
|
20 And |
20 І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною. |
|
21 And |
21 І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства. |
|
22 And |
22 І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“ |
|
23 |
23 Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“ |
|
24 And |
24 Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“ |
|
25 When |
25 А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“ |
|
26 And |
26 І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він. |
|
27 But |
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав. |
|
28 And |
28 Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“ |
|
29 And |
29 А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“. |
|
30 |
30 |
|
31 For |
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“ |
|
32 But |
32 Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати. |
|
33 |
33 |
|
34 But |
34 І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший. |
|
35 And |
35 А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“ |
|
36 And |
36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: |
|
37 |
37 „Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“ |
|
38 |
38 |
|
39 But |
39 А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́. |
|
40 |
40 Хто бо не супроти нас, — той за нас! |
|
41 |
41 І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди! |
|
42 |
42 Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море! |
|
43 |
43 |
|
44 |
44 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“. |
|
45 |
45 І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого], |
|
46 |
46 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“. |
|
47 |
47 І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної, |
|
48 |
48 де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“! |
|
49 |
49 Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю. |
|
50 |
50 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“ |