JobChapter 13 |
|
1 Lo, my eye has seen all this, my ear has heard and understood it. |
|
2 What you know, I know also; I am not inferior to you. |
|
3 But I would speak to the Almighty, and with my reproof would I reason with God. |
|
4 But you are forgers of lies; you are all healers of no value. |
|
5 O that you would altogether keep silent! And it would serve you for wisdom. |
|
6 Hear now my admonition, and hearken to the pleadings of my lips. |
|
7 Will you speak wickedly against God? And talk deceitfully against him? |
|
8 Will you respect his person? Will you contend with him? |
|
9 Is it good for you that he should search you out? Or as you are judged by men, would you be judged by him? |
|
10 He will surely reprove you, if you will show partiality. |
|
11 His excellency shall seek vengeance of you, and his terror will fall upon you. |
|
12 Remember that your power is from the earth, and your dwelling place is of clay. |
|
13 Hold your peace, let me alone, that I may speak also, and tell everything that has come upon me. |
|
14 Why am I so afflicted, and why is my life exposed to danger? |
|
15 Though he slay me, yet will I look for him; because my ways are before him. |
|
16 He also shall be my Saviour; for a hypocrite shall not come before him. |
|
17 Listen diligently to my speech, and I will relate my declaration in your presence. |
|
18 Behold now, I am also pleading my cause; and I know that I am innocent. |
|
19 Who is he that will contend with me? For now I will keep silent and be at rest. |
|
20 Only two things do not let depart from me; then I will not turn aside from thee: |
|
21 Do not withdraw thy help from me; and let not thy dread terrify me. |
|
22 Then call thou me, and I will answer; or let me speak, and answer thou me. |
|
23 How many are my iniquities and sins? Make me to know my transgressions and my sins. |
|
24 Wherefore dost thou hide thy face from me, and considerest me as thine enemy? |
|
25 Wilt thou tread upon a fallen leaf? And wilt thou pursue the dry grass in the air? |
|
26 For thou decreest chastisement against me, and makest me remember the iniquities of my youth; |
|
27 Thou puttest my feet also in the stocks, and watchest all my ways; thou seest the imprints of my feet. |
|
28 Yet a man is like a worn-out waterskin, and a garment that is moth-eaten. |
ЙовРозділ 13 |
|
1 |
|
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас, |
|
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога! |
|
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі! |
|
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б! |
|
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх. |
|
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього? |
|
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? |
|
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього? |
|
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі! |
|
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх? |
|
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти! |
|
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не! |
|
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку? |
|
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду! |
|
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний. |
|
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де. |
|
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю! |
|
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би. |
|
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись: |
|
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є! |
|
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай! |
|
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій! |
|
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом? |
|
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати? |
|
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені, |
|
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною, |
|
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла! |
JobChapter 13 |
ЙовРозділ 13 |
|
1 Lo, my eye has seen all this, my ear has heard and understood it. |
1 |
|
2 What you know, I know also; I am not inferior to you. |
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас, |
|
3 But I would speak to the Almighty, and with my reproof would I reason with God. |
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога! |
|
4 But you are forgers of lies; you are all healers of no value. |
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі! |
|
5 O that you would altogether keep silent! And it would serve you for wisdom. |
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б! |
|
6 Hear now my admonition, and hearken to the pleadings of my lips. |
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх. |
|
7 Will you speak wickedly against God? And talk deceitfully against him? |
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього? |
|
8 Will you respect his person? Will you contend with him? |
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? |
|
9 Is it good for you that he should search you out? Or as you are judged by men, would you be judged by him? |
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього? |
|
10 He will surely reprove you, if you will show partiality. |
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі! |
|
11 His excellency shall seek vengeance of you, and his terror will fall upon you. |
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх? |
|
12 Remember that your power is from the earth, and your dwelling place is of clay. |
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти! |
|
13 Hold your peace, let me alone, that I may speak also, and tell everything that has come upon me. |
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не! |
|
14 Why am I so afflicted, and why is my life exposed to danger? |
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку? |
|
15 Though he slay me, yet will I look for him; because my ways are before him. |
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду! |
|
16 He also shall be my Saviour; for a hypocrite shall not come before him. |
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний. |
|
17 Listen diligently to my speech, and I will relate my declaration in your presence. |
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де. |
|
18 Behold now, I am also pleading my cause; and I know that I am innocent. |
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю! |
|
19 Who is he that will contend with me? For now I will keep silent and be at rest. |
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би. |
|
20 Only two things do not let depart from me; then I will not turn aside from thee: |
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись: |
|
21 Do not withdraw thy help from me; and let not thy dread terrify me. |
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є! |
|
22 Then call thou me, and I will answer; or let me speak, and answer thou me. |
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай! |
|
23 How many are my iniquities and sins? Make me to know my transgressions and my sins. |
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій! |
|
24 Wherefore dost thou hide thy face from me, and considerest me as thine enemy? |
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом? |
|
25 Wilt thou tread upon a fallen leaf? And wilt thou pursue the dry grass in the air? |
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати? |
|
26 For thou decreest chastisement against me, and makest me remember the iniquities of my youth; |
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені, |
|
27 Thou puttest my feet also in the stocks, and watchest all my ways; thou seest the imprints of my feet. |
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною, |
|
28 Yet a man is like a worn-out waterskin, and a garment that is moth-eaten. |
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла! |