CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 20

1 AND it came to pass on one of the days, while he was teaching the people and preaching in the temple, the high priests and the scribes with the elders rose up against him.

2 And they said to him, Tell us by what authority you do these things, and who gave you this authority?

3 Jesus answered and said to them, I will also ask you a word, and you tell me;

4 The baptism of John, was it from heaven or from men?

5 And they reasoned with themselves, saying, If we should say from heaven, he will say to us, Why then did you not believe him?

6 And if we should say from men, all the people will stone us; for they regard John as a prophet.

7 So they said to him, We do not know whence it is.

8 Jesus said to them, Neither will I tell you by what authority I do these things.

9 And he began to say this parable to the people, A man planted a vineyard, and leased it to laborers, and went on a journey for a long time.

10 And at the season he sent his servant to the laborers to give him of the fruit of the vineyard; but the laborers beat him and sent him back empty.

11 And again he sent another of his servants; but they beat him also, and treated him shamefully, and sent him back empty.

12 And again he sent the third one; but they wounded him also, and threw him outside.

13 Then the owner of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; perhaps they will see him and feel ashamed.

14 But when the laborers saw him, they reasoned with themselves, saying, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance will be ours.

15 So they cast him out of the vineyard, and killed him. What therefore will the owner of the vineyard do to them?

16 He will come and destroy those laborers, and give the vineyard to others. And when they heard it, they said, This will never happen.

17 But he looked at them and said, What is it that is written, The stone which the builders rejected, the same became the cornerstone?

18 Whoever falls on that stone will be broken; and on whomever it falls it will scatter him.

19 The high priests and the scribes sought to lay hands on him that very hour; but they were afraid of the people; for they knew that he had spoken this parable against them.

20 So they sent spies disguised as righteous men, to ensnare him by a word, and to deliver him to the judge, and then to the authority of the governor.

21 So they asked him, and said to him, Teacher, we know that you speak and teach truthfully, and you do not discriminate be- tween men, but you teach the way of God justly.

22 Is it lawful for us to pay head-tax * to Caesar or not?

23 But he understood their craftiness and said, Why do you tempt me?

24 Show me a penny. Whose image and inscription are on it? They said, Caesar's.

25 Jesus said to them, Give therefore to Caesar that which is Caesar's and to God what is God's.

26 And they were not able to get a word from him before the people; and they were amazed at his answer, and kept silence.

27 Then came to him some of the men of the Sadducees, those who say there is no resurrection; and they asked him,

28 Teacher, Moses wrote to us, that if a man's brother should die, and has a wife without children, let his brother take his wife and raise up offspring for his brother.

29 Now there were seven brothers; the first married and died without children.

30 The second married his wife, and he died without children.

31 And the third one married her again; and likewise the seven of them; and they died leaving no children.

32 And at last the woman also died.

33 Therefore at the resurrection to which one of them will she be a wife? for seven of them married her.

34 Jesus said to them, The sons of this world marry women, and women are given to men in marriage.

35 But those who are worthy of the other world, and the resurrection from the dead, neither take women in marriage nor are women given in marriage to men.

36 For they cannot die again, because they are like angels; and they are sons of God, because they are sons of the resurrection.

37 Now concerning the resurrection of the dead, even Moses pointed out; for he referred to it at the Bush when he said, The Lord God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.

38 God is not the God of the dead but of the living; for all live to him.

39 And some of the men of the scribes answered and said to him, Teacher, you have well said.

40 And they did not dare again to question him concerning anything.

41 And he said to them, How can the scribes say concerning the Christ, that he is son of David?

42 And yet David said in the book of Psalms, The Lord said to my Lord, Sit at my right hand,

43 Until I put down your enemies under your feet.

44 If, therefore David calls him my Lord, how then can he be his son?

45 And while all the people were listening, he said to his disciples,

46 Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and love to be greeted in the streets, and the chief seats in the synagogues, and the high places at the banquets;

47 Those who embezzle the property of widows with the pretence that they make long prayers; they will receive a greater judgment.

Вiд Луки

Розділ 20

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Luke

Chapter 20

Вiд Луки

Розділ 20

1 AND it came to pass on one of the days, while he was teaching the people and preaching in the temple, the high priests and the scribes with the elders rose up against him.

1 І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,

2 And they said to him, Tell us by what authority you do these things, and who gave you this authority?

2 та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“

3 Jesus answered and said to them, I will also ask you a word, and you tell me;

3 І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:

4 The baptism of John, was it from heaven or from men?

4 Іванове хрищення з неба було́, чи від людей?“

5 And they reasoned with themselves, saying, If we should say from heaven, he will say to us, Why then did you not believe him?

5 Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“

6 And if we should say from men, all the people will stone us; for they regard John as a prophet.

6 А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.

7 So they said to him, We do not know whence it is.

7 І вони відповіли, що не знають, ізвідки.

8 Jesus said to them, Neither will I tell you by what authority I do these things.

8 А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.

9 And he began to say this parable to the people, A man planted a vineyard, and leased it to laborers, and went on a journey for a long time.

9 І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.

10 And at the season he sent his servant to the laborers to give him of the fruit of the vineyard; but the laborers beat him and sent him back empty.

10 А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.

11 And again he sent another of his servants; but they beat him also, and treated him shamefully, and sent him back empty.

11 І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.

12 And again he sent the third one; but they wounded him also, and threw him outside.

12 І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.

13 Then the owner of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; perhaps they will see him and feel ashamed.

13 Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.

14 But when the laborers saw him, they reasoned with themselves, saying, This is the heir; come, let us kill him, and the inheritance will be ours.

14 Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.

15 So they cast him out of the vineyard, and killed him. What therefore will the owner of the vineyard do to them?

15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?

16 He will come and destroy those laborers, and give the vineyard to others. And when they heard it, they said, This will never happen.

16 Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“

17 But he looked at them and said, What is it that is written, The stone which the builders rejected, the same became the cornerstone?

17 А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!

18 Whoever falls on that stone will be broken; and on whomever it falls it will scatter him.

18 Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.

19 The high priests and the scribes sought to lay hands on him that very hour; but they were afraid of the people; for they knew that he had spoken this parable against them.

19 А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20 So they sent spies disguised as righteous men, to ensnare him by a word, and to deliver him to the judge, and then to the authority of the governor.

20 І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.

21 So they asked him, and said to him, Teacher, we know that you speak and teach truthfully, and you do not discriminate be- tween men, but you teach the way of God justly.

21 І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22 Is it lawful for us to pay head-tax * to Caesar or not?

22 Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“

23 But he understood their craftiness and said, Why do you tempt me?

23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?

24 Show me a penny. Whose image and inscription are on it? They said, Caesar's.

24 Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.

25 Jesus said to them, Give therefore to Caesar that which is Caesar's and to God what is God's.

25 А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“

26 And they were not able to get a word from him before the people; and they were amazed at his answer, and kept silence.

26 І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.

27 Then came to him some of the men of the Sadducees, those who say there is no resurrection; and they asked him,

27 І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,

28 Teacher, Moses wrote to us, that if a man's brother should die, and has a wife without children, let his brother take his wife and raise up offspring for his brother.

28 та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.

29 Now there were seven brothers; the first married and died without children.

29 Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.

30 The second married his wife, and he died without children.

30 І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.

31 And the third one married her again; and likewise the seven of them; and they died leaving no children.

31 І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.

32 And at last the woman also died.

32 А по всіх умерла й жінка.

33 Therefore at the resurrection to which one of them will she be a wife? for seven of them married her.

33 А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.

34 Jesus said to them, The sons of this world marry women, and women are given to men in marriage.

34 Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.

35 But those who are worthy of the other world, and the resurrection from the dead, neither take women in marriage nor are women given in marriage to men.

35 А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,

36 For they cannot die again, because they are like angels; and they are sons of God, because they are sons of the resurrection.

36 ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.

37 Now concerning the resurrection of the dead, even Moses pointed out; for he referred to it at the Bush when he said, The Lord God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.

38 God is not the God of the dead but of the living; for all live to him.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“

39 And some of the men of the scribes answered and said to him, Teacher, you have well said.

39 Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“

40 And they did not dare again to question him concerning anything.

40 І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.

41 And he said to them, How can the scribes say concerning the Christ, that he is son of David?

41 І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?

42 And yet David said in the book of Psalms, The Lord said to my Lord, Sit at my right hand,

42 Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,

43 Until I put down your enemies under your feet.

43 поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

44 If, therefore David calls him my Lord, how then can he be his son?

44 Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“

45 And while all the people were listening, he said to his disciples,

45 І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:

46 Beware of the scribes, who like to walk in long robes, and love to be greeted in the streets, and the chief seats in the synagogues, and the high places at the banquets;

46 „Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,

47 Those who embezzle the property of widows with the pretence that they make long prayers; they will receive a greater judgment.

47 що вдови́ні хати́ поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“