Библия - Обещанное Восстановление

Книга Иова

Глава 9

1 И начал Иов, и сказал:

2 Правда! знаю, что так; но как человеку устоять правым на суде с Богом?

3 Если Он соизволит вступить с ним в дело, то не ответят Ему ни на одно из тысячи.

4 Премудр сердцем, и могущ силою. Кто дерзнул стать против Него, и цел остался?

5 Он низводит горы в обветшание, так что не примечают; Он превращает их в гневе Своем.

6 Он потрясает землю с места ее, так что столпы ее дрожат.

7 Укажет солнцу, и не взойдет, и звезды запечатывает.

8 Преклоняет небеса Он един, и ходит по высотам моря.

9 Он сокрывает Медведицу, Ориона, Плеяды {названия созвездий}, и тайны горницы Юга {созвездия другого небесного полушария, для нас невидимые}.

10 Творит великое непостижимо, и чудное без числа.

11 Вот, Он пройдет надо мною, и не увижу Его; пронесется, и не замечу Его.

12 Вот схватит, кто возбранит Ему? кто скажет Ему: `что Ты делаешь`?

13 Бог! не обратят вспять гнева Его; согнутся под Ним помощники гордые.

14 И я ли могу отвечать Ему, выбирать слова свои в состязании с Ним,

15 Я, который, хотя бы прав был, не возражал бы, Судью моего умолял бы?

16 Если бы я воззвал, и Он ответствовал мне; я не поверил бы, что Он услышал голос мой,

17 Он, который в вихре бурном дышет на меня гневом, и умножает раны мои безотчетно;

18 Не дает мне дохнуть свободно, ибо пресыщает меня горестями.

19 Если действовать силою сильного - Он скажет: `вот Я!` если и судом - Он скажет: `кто назначит Мне судный день?`

20 Если бы я и прав был, то мои же уста осудили бы меня: если бы я и непорочен был, то Он превратил бы меня {ин. Он показал бы, что я виновен}.

21 Непорочен я!.. не хочу знать души моей, гнушаюсь моею жизнью.

22 Все одно; потому говорю: `непорочного и виновного Он разрушает`.

23 О, если бы вдруг убивал бич! При расплавке невинных Он осклабляется.

24 Земля отдается в руки нечестивого; Он закрывает лице судей ее; если не Он, то кто же?

25 А дни мои легче гонца; бегут, не видят добра;

26 Несутся, как корабли желания, как орел летит на снедь.

27 Если сказать мне: `забуду жалобу мою, отложу мрачный свой вид, и буду весел;`

28 То прихожу в ужас от всех страданий моих: знаю, что Ты не объявишь меня невинным.

29 Я окажусь виновным: для чего же мне принимать этот труд по-пустому?

30 Когда бы я омылся водою снежною, и очистил руки мои щелоком;

31 Тогда Ты в ров погрузил бы меня, и возгнушались бы мною ризы мои.

32 Ибо он не человек, как я: могу ли я отвечать Ему? как нам идти вместе на суд?

33 Некому рассудить нас, положить руку свою на обоих нас.

34 Да отстранит от меня скипетр свой; и страх Его да не ужасает меня;

35 Тогда буду говорить, и перестану бояться Его; ибо я не таков сам в себе.

Йов

Розділ 9

1 А Йов відповів та й сказав:

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Книга Иова Глава 9	Йов Розділ 9
1 И начал Иов, и сказал:	1 А Йов відповів та й сказав:
2 Правда! знаю, что так; но как человеку устоять правым на суде с Богом?	2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Если Он соизволит вступить с ним в дело, то не ответят Ему ни на одно из тысячи.	3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Премудр сердцем, и могущ силою. Кто дерзнул стать против Него, и цел остался?	4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Он низводит горы в обветшание, так что не примечают; Он превращает их в гневе Своем.	5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Он потрясает землю с места ее, так что столпы ее дрожат.	6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Укажет солнцу, и не взойдет, и звезды запечатывает.	7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Преклоняет небеса Он един, и ходит по высотам моря.	8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Он сокрывает Медведицу, Ориона, Плеяды {названия созвездий}, и тайны горницы Юга {созвездия другого небесного полушария, для нас невидимые}.	9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Творит великое непостижимо, и чудное без числа.	10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Вот, Он пройдет надо мною, и не увижу Его; пронесется, и не замечу Его.	11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Вот схватит, кто возбранит Ему? кто скажет Ему: `что Ты делаешь`?	12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Бог! не обратят вспять гнева Его; согнутся под Ним помощники гордые.	13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 И я ли могу отвечать Ему, выбирать слова свои в состязании с Ним,	14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Я, который, хотя бы прав был, не возражал бы, Судью моего умолял бы?	15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Если бы я воззвал, и Он ответствовал мне; я не поверил бы, что Он услышал голос мой,	16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Он, который в вихре бурном дышет на меня гневом, и умножает раны мои безотчетно;	17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Не дает мне дохнуть свободно, ибо пресыщает меня горестями.	18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Если действовать силою сильного - Он скажет: `вот Я!` если и судом - Он скажет: `кто назначит Мне судный день?`	19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Если бы я и прав был, то мои же уста осудили бы меня: если бы я и непорочен был, то Он превратил бы меня {ин. Он показал бы, что я виновен}.	20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Непорочен я!.. не хочу знать души моей, гнушаюсь моею жизнью.	21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Все одно; потому говорю: `непорочного и виновного Он разрушает`.	22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 О, если бы вдруг убивал бич! При расплавке невинных Он осклабляется.	23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Земля отдается в руки нечестивого; Он закрывает лице судей ее; если не Он, то кто же?	24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 А дни мои легче гонца; бегут, не видят добра;	25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Несутся, как корабли желания, как орел летит на снедь.	26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Если сказать мне: `забуду жалобу мою, отложу мрачный свой вид, и буду весел;`	27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 То прихожу в ужас от всех страданий моих: знаю, что Ты не объявишь меня невинным.	28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Я окажусь виновным: для чего же мне принимать этот труд по-пустому?	29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Когда бы я омылся водою снежною, и очистил руки мои щелоком;	30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Тогда Ты в ров погрузил бы меня, и возгнушались бы мною ризы мои.	31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Ибо он не человек, как я: могу ли я отвечать Ему? как нам идти вместе на суд?	32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Некому рассудить нас, положить руку свою на обоих нас.	33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Да отстранит от меня скипетр свой; и страх Его да не ужасает меня;	34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Тогда буду говорить, и перестану бояться Его; ибо я не таков сам в себе.	35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга Иова

Глава 9

Йов

Розділ 9

Книга Иова

Глава 9

Йов

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Книга Иова

Глава 9

Йов

Розділ 9

Книга Иова

Глава 9

Йов

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет