CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иов 20
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга Иова

Глава 20

1 И начал Софар Наамитянин, и сказал:

2 Итак, мои соображения дадут мне слова для ответа, и именно по причине волнения, произведенного во мне.

3 Выслушал я упрек, обидный для меня, и дух ума моего будет ответствовать за меня.

4 Разве не знаешь, что так от века, с того времени, как человек поставлен на земле;

5 Что веселие беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?

6 Хотя бы величие его до небес возрасло, и голова его касалась облака;

7 В конец пропадет, как кал его; видевшие его скажут: где он?

8 Улетит, как сон, и не найдут его; и будет прогнан, как ночное видение.

9 Око смотрело на него, и не увидит его; и место его уже не усмотрит его.

10 Нищие будут мучить сынов его, и руки его расплатятся за неправду его.

11 Кости его наполнены тайными грехами его; и все это ляжет с ним в землю.

12 Если зло сладко для его рта, если таит он его под языком своим,

13 Бережет его, и не бросает его, а держит его в устах своих;

14 То пища его превратится во внутренности его, желчью аспидов сделается в утробе его.

15 Глотал имение, но изблюет его; Бог изгонит его из чрева его.

16 Сосал змииный яд; умертвит его язык ехидны.

17 Не видеть ему ручьев, струящихся рек меда и молока.

18 Трудом нажитое отдаст, и не проглотит; по мере имения его расплата его, и не порадуется. {Ин. сколько у него есть имения, все выдает на воздаяние, а сам не порадуется.}

19 Поелику он угнетал, оставлял бедных, грабил домы, а не строил их;

20 Поелику не знал покоя в сердце своем, чего только желал, тому уже не давал уйти;

21 Ничего не оставалось от обжорства его: потому счастье его и не может быть твердо.

22 В полноте изобилия его станет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.

23 Будет чем наполниться утробе его; Он пошлет на него жар гнева Своего, и сим одождит на него, в пищу ему.

24 Убежит ли от железного оружия, пронзит его лук медный;

25 Вынет, но стрела прошла сквозь тело, и сверкающая чрез желчь его; он отходит, нашли на него ужасы.

26 Всякая тьма таилась в сокровищницах его; будет пожирать его огонь, которого не раздувают, и съест оставшееся в шатре его.

27 Небеса обнажат пороки его, и земля против него восстанет.

28 Исчезнет изобилие дома его, все расплывется в день гнева его.

29 Вот доля беззаконному человеку от Бога; и участь, изреченная ему Всемогущим.

Йов

Розділ 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Книга Иова

Глава 20

Йов

Розділ 20

1 И начал Софар Наамитянин, и сказал:

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 Итак, мои соображения дадут мне слова для ответа, и именно по причине волнения, произведенного во мне.

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Выслушал я упрек, обидный для меня, и дух ума моего будет ответствовать за меня.

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Разве не знаешь, что так от века, с того времени, как человек поставлен на земле;

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 Что веселие беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Хотя бы величие его до небес возрасло, и голова его касалась облака;

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 В конец пропадет, как кал его; видевшие его скажут: где он?

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Улетит, как сон, и не найдут его; и будет прогнан, как ночное видение.

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 Око смотрело на него, и не увидит его; и место его уже не усмотрит его.

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Нищие будут мучить сынов его, и руки его расплатятся за неправду его.

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Кости его наполнены тайными грехами его; и все это ляжет с ним в землю.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Если зло сладко для его рта, если таит он его под языком своим,

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 Бережет его, и не бросает его, а держит его в устах своих;

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 То пища его превратится во внутренности его, желчью аспидов сделается в утробе его.

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Глотал имение, но изблюет его; Бог изгонит его из чрева его.

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Сосал змииный яд; умертвит его язык ехидны.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Не видеть ему ручьев, струящихся рек меда и молока.

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Трудом нажитое отдаст, и не проглотит; по мере имения его расплата его, и не порадуется. {Ин. сколько у него есть имения, все выдает на воздаяние, а сам не порадуется.}

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Поелику он угнетал, оставлял бедных, грабил домы, а не строил их;

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Поелику не знал покоя в сердце своем, чего только желал, тому уже не давал уйти;

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Ничего не оставалось от обжорства его: потому счастье его и не может быть твердо.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 В полноте изобилия его станет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Будет чем наполниться утробе его; Он пошлет на него жар гнева Своего, и сим одождит на него, в пищу ему.

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Убежит ли от железного оружия, пронзит его лук медный;

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Вынет, но стрела прошла сквозь тело, и сверкающая чрез желчь его; он отходит, нашли на него ужасы.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 Всякая тьма таилась в сокровищницах его; будет пожирать его огонь, которого не раздувают, и съест оставшееся в шатре его.

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небеса обнажат пороки его, и земля против него восстанет.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 Исчезнет изобилие дома его, все расплывется в день гнева его.

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Вот доля беззаконному человеку от Бога; и участь, изреченная ему Всемогущим.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“