Евангелие от МаркаГлава 15 |
|
1 |
|
2 |
|
3 И |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 Тогда |
|
8 И |
|
9 |
|
10 Ибо |
|
11 |
|
12 |
|
13 Они |
|
14 |
|
15 Тогда |
|
16 |
|
17 и |
|
18 и |
|
19 И |
|
20 Когда |
|
21 |
|
22 И |
|
23 И |
|
24 |
|
25 |
|
26 И |
|
27 |
|
28 И |
|
29 |
|
30 Спаси |
|
31 Подобно |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 А |
|
37 |
|
38 И |
|
39 |
|
40 Были |
|
41 |
|
42 |
|
43 пришел |
|
44 |
|
45 И, |
|
46 |
|
47 |
Вiд МаркаРозділ 15 |
|
1 |
|
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“. |
|
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили. |
|
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“ |
|
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався. |
|
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони. |
|
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство. |
|
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм. |
|
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“ |
|
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики. |
|
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву. |
|
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“ |
|
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“ |
|
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“ |
|
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був. |
|
16 |
|
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього. |
|
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ |
|
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому. |
|
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його. |
|
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс. |
|
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“. |
|
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в. |
|
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме. |
|
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́. |
|
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“. |
|
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його. |
|
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“ |
|
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — |
|
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“ |
|
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти! |
|
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього. |
|
33 |
|
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“ |
|
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“ |
|
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“ |
|
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав! |
|
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу. |
|
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“ |
|
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я, |
|
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним. |
|
42 |
|
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового. |
|
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер. |
|
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові. |
|
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей. |
|
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його. |
Евангелие от МаркаГлава 15 |
Вiд МаркаРозділ 15 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“. |
|
3 И |
3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили. |
|
4 |
4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“ |
|
5 |
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався. |
|
6 |
6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони. |
|
7 Тогда |
7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство. |
|
8 И |
8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм. |
|
9 |
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“ |
|
10 Ибо |
10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики. |
|
11 |
11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву. |
|
12 |
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“ |
|
13 Они |
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“ |
|
14 |
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“ |
|
15 Тогда |
15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був. |
|
16 |
16 |
|
17 и |
17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього. |
|
18 и |
18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ |
|
19 И |
19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому. |
|
20 Когда |
20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його. |
|
21 |
21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс. |
|
22 И |
22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“. |
|
23 И |
23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в. |
|
24 |
24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме. |
|
25 |
25 Була́ ж третя година, як Його розп'яли́. |
|
26 И |
26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“. |
|
27 |
27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його. |
|
28 И |
28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“ |
|
29 |
29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — |
|
30 Спаси |
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“ |
|
31 Подобно |
31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти! |
|
32 |
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього. |
|
33 |
33 |
|
34 |
34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“ |
|
35 |
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“ |
|
36 А |
36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“ |
|
37 |
37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав! |
|
38 И |
38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу. |
|
39 |
39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“ |
|
40 Были |
40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я, |
|
41 |
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним. |
|
42 |
42 |
|
43 пришел |
43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового. |
|
44 |
44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер. |
|
45 И, |
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові. |
|
46 |
46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей. |
|
47 |
47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його. |