Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

使徒行傳

第7章

1 大祭司就說：「這些事果然有嗎？」

2 司提反說：「諸位父兄請聽。當日我們的祖宗亞伯拉罕在美索不達米亞還未住哈蘭的時候，榮耀的神向他顯現，

3 對他說：『你要離開本地和親族，往我所要指示你的地［land］去。』

4 他就離開迦勒底人之地，住在哈蘭。他父親死了以後，神使他從那裏搬到你們現在所住之地。

5 在這地方，神並沒有給他產業，連立足之地也沒有給他；但應許要將這地賜給他和他的後裔為業；那時他還沒有孩子［child］。

6 神這樣曉諭［spake on this wise］說：『他的後裔必寄居外邦；那裏的人要叫他們作奴僕，苦待他們四百年。』

7 神又說：『使他們作奴僕的那國，我要懲罰。以後他們要出來，在這地方事奉我。』

8 神又賜他割禮的約。於是亞伯拉罕生了以撒，第八天給他行了割禮。以撒生雅各，雅各生十二個先祖。

9 先祖嫉妒約瑟，把他賣到埃及去；神卻與他同在，

10 救他脫離一切苦難，又使他在埃及王法老眼［sight］前得恩典，有智慧。法老就派他作埃及國的宰相兼管全家。

11 後來埃及和迦南全地遭遇饑荒，大受艱難，我們的祖宗就絕了糧。

12 雅各聽見在埃及有糧穀［corn］，就打發我們的祖宗先［first］往那裏去。

13 第二次約瑟與他［his］弟兄們相認；他的親族也被法老知道了。

14 約瑟就打發弟兄請父親雅各和全家七十五個人都來。

15 於是雅各下了埃及，後來他和我們的祖宗都死在那裏；

16 又被帶到示劍，葬於亞伯拉罕在示劍用錢［money］從示劍的父［father of Sychem］哈抹子孫買來的墳墓裏。

17 及至神應許亞伯拉罕的日期將到，以色列民在埃及興盛眾多，

18 直到有不曉得約瑟的新王興起。

19 他用詭計待我們的宗族，苦害我們的祖宗，叫他們丟棄嬰孩，使嬰孩不能存活。

20 那時，摩西生下來，俊美非凡，在他父親家裏撫養了三個月。

21 他被丟棄的時候，法老的女兒拾了去，養為自己的兒子。

22 摩西學了埃及人一切的學問，說話行事都有大能［mighty］。

23 他滿了［full］四十歲，心中起意去看望他的弟兄以色列人。

24 到了那裏，見他們一個人受冤屈，他［he］就護庇他，為那受欺壓的人報仇，打死了那埃及人；

25 他以為弟兄必明白神是藉他的手搭救他們；他們卻不明白。

26 第二天，遇見兩個以色列人爭鬥，就勸他們和睦，說：『你們兩個是弟兄，為甚麼彼此欺負呢？』

27 那欺負鄰居的把他推開，說：『誰立你作我們的首領和審判官呢？

28 難道你要殺我，像昨天殺那埃及人嗎？』

29 摩西聽見這話就逃走了，於米甸地作過客旅［was a stranger in the land of Madian］，在那裏生了兩個兒子。

30 過了四十年，在西奈山的曠野，有主的［of the Lord］一個天使，從荊棘火焰中，向摩西顯現。

31 摩西見了那異象，便覺希奇；他［he］正進前觀看的時候，有主的聲音對他［unto him］說：

32 『我是你列祖的神，就是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神。』摩西戰戰兢兢，不敢觀看。

33 主對他說：『把你腳上的鞋脫下來；因為你所站之地是聖地。

34 我的百姓在埃及所受的困苦，我實在看見了，他們悲歎的聲音，我也聽見了。我下來要救他們。你來。我要差你往埃及去。』

35 這摩西，就是被百姓所拒，說［whom they refused, saying］：『誰立你作我們的首領和審判官的？』神卻藉那在荊棘中顯現之天使［angel］的手差派他作首領、作救贖的。

36 這人領百姓出來，在埃及地［land］，在紅海、在曠野，四十年間行了奇事神蹟。

37 那曾對以色列人說『主─你們的［Lord your］神要從你們弟兄中間，給你們興起一個先知像我』的，就是這位摩西，你們當聽他的話［him shall ye hear］。

38 這人曾在曠野教會［church］中和西奈山上，與那對他說話的天使同在，又與我們的祖宗同在，並且領受活潑的聖言傳給我們。

39 我們的祖宗不肯聽從，反棄絕他，心裏歸向埃及，

40 對亞倫說：『你且為我們造些神像，在我們前面引路；因為領我們出埃及地的這［this］個摩西，我們不知道他遭了甚麼事。』

41 在那些日子［in those days］，他們造了一個牛犢，又獻祭給那偶像［offered sacrifice unto the idol］，歡喜自己手中的工作。

42 神就轉臉不顧，任憑他們敬拜［worship］天上的日月星辰；正如先知書上所寫的說：『以色列家啊，你們四十年間在曠野，豈是將犧牲和別的祭［sacrifices］獻給我嗎？

43 你們抬著摩洛的帳幕和理番神的星，就是你們所造為要敬拜的像。因此，我要把你們擄［carry you away］到巴比倫外去。

44 我們的祖宗在曠野，有作證［witness］的帳幕，是神曉諭［speaking unto］摩西叫他照所看見的樣式作的。

45 這帳幕，又是［also］我們的祖宗相繼承受，當神在他們面前趕出外邦人去的時候，他們同耶穌［Jesus］把帳幕搬進承受為業之地，直存到大衛的日子；

46 大衛在神面前蒙恩，祈求為雅各的神預備帳幕［tabernacle］。

47 卻是所羅門為神造成殿宇。

48 其實，至高者並不住人手所造的殿［temples］；就如先知所言：

49 主說：『天是我的座位，地是我的腳凳；你們要為我造甚麼［what］的殿宇？或［or］哪裏是我安息的地方呢？

50 這一切不都是我手所造的嗎？』

51 你們這硬著頸項、心與耳未受割禮的人，常時抗拒聖靈。你們的祖宗怎樣作了［did］，你們也怎樣作［do］。

52 那一個先知不是你們祖宗逼迫呢？他們也把預先傳說那義者要來的人殺了；如今你們又把他［whom］賣了，殺了。

53 你們受了天使所傳的律法，竟不遵守。」

54 眾人聽見這些［these］話，就心如刀剖［were cut to the heart］，向司提反咬牙切齒。

55 但司提反被聖靈充滿，定睛望天，看見神的榮耀，又看見耶穌站在神的右邊，

56 就說：「我看見諸天［heavens］開了，人子站在神的右邊。」

57 眾人就［Then］大聲喊叫，掩著耳朵，齊心向他衝［ran upon him］上前去，

58 把他推到城外，用石頭打他；作見證的人把衣服放在一個少年人名叫掃羅的腳前。

59 他們正用石頭打的時候，司提反呼求神［calling upon God］說：「求主耶穌接收我的靈［spirit］。」

60 他［he］又跪下大聲喊著說：「主啊，不要將這罪歸於他們。」他［he］說了這話，就睡了［fell asleep］。

Дiї Розділ 7	使徒行傳第7章
1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“	1 大祭司就說：「這些事果然有嗎？」
2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,	2 司提反說：「諸位父兄請聽。當日我們的祖宗亞伯拉罕在美索不達米亞還未住哈蘭的時候，榮耀的神向他顯現，
3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.	3 對他說：『你要離開本地和親族，往我所要指示你的地［land］去。』
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.	4 他就離開迦勒底人之地，住在哈蘭。他父親死了以後，神使他從那裏搬到你們現在所住之地。
5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.	5 在這地方，神並沒有給他產業，連立足之地也沒有給他；但應許要將這地賜給他和他的後裔為業；那時他還沒有孩子［child］。
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.	6 神這樣曉諭［spake on this wise］說：『他的後裔必寄居外邦；那裏的人要叫他們作奴僕，苦待他們四百年。』
7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.	7 神又說：『使他們作奴僕的那國，我要懲罰。以後他們要出來，在這地方事奉我。』
8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.	8 神又賜他割禮的約。於是亞伯拉罕生了以撒，第八天給他行了割禮。以撒生雅各，雅各生十二個先祖。
9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,	9 先祖嫉妒約瑟，把他賣到埃及去；神卻與他同在，
10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.	10 救他脫離一切苦難，又使他在埃及王法老眼［sight］前得恩典，有智慧。法老就派他作埃及國的宰相兼管全家。
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.	11 後來埃及和迦南全地遭遇饑荒，大受艱難，我們的祖宗就絕了糧。
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.	12 雅各聽見在埃及有糧穀［corn］，就打發我們的祖宗先［first］往那裏去。
13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.	13 第二次約瑟與他［his］弟兄們相認；他的親族也被法老知道了。
14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.	14 約瑟就打發弟兄請父親雅各和全家七十五個人都來。
15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.	15 於是雅各下了埃及，後來他和我們的祖宗都死在那裏；
16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.	16 又被帶到示劍，葬於亞伯拉罕在示劍用錢［money］從示劍的父［father of Sychem］哈抹子孫買來的墳墓裏。
17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,	17 及至神應許亞伯拉罕的日期將到，以色列民在埃及興盛眾多，
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.	18 直到有不曉得約瑟的新王興起。
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.	19 他用詭計待我們的宗族，苦害我們的祖宗，叫他們丟棄嬰孩，使嬰孩不能存活。
20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.	20 那時，摩西生下來，俊美非凡，在他父親家裏撫養了三個月。
21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.	21 他被丟棄的時候，法老的女兒拾了去，養為自己的兒子。
22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.	22 摩西學了埃及人一切的學問，說話行事都有大能［mighty］。
23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.	23 他滿了［full］四十歲，心中起意去看望他的弟兄以色列人。
24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.	24 到了那裏，見他們一個人受冤屈，他［he］就護庇他，為那受欺壓的人報仇，打死了那埃及人；
25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.	25 他以為弟兄必明白神是藉他的手搭救他們；他們卻不明白。
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“	26 第二天，遇見兩個以色列人爭鬥，就勸他們和睦，說：『你們兩個是弟兄，為甚麼彼此欺負呢？』
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?	27 那欺負鄰居的把他推開，說：『誰立你作我們的首領和審判官呢？
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“	28 難道你要殺我，像昨天殺那埃及人嗎？』
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.	29 摩西聽見這話就逃走了，於米甸地作過客旅［was a stranger in the land of Madian］，在那裏生了兩個兒子。
30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.	30 過了四十年，在西奈山的曠野，有主的［of the Lord］一個天使，從荊棘火焰中，向摩西顯現。
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:	31 摩西見了那異象，便覺希奇；他［he］正進前觀看的時候，有主的聲音對他［unto him］說：
32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...	32 『我是你列祖的神，就是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神。』摩西戰戰兢兢，不敢觀看。
33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!	33 主對他說：『把你腳上的鞋脫下來；因為你所站之地是聖地。
34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.	34 我的百姓在埃及所受的困苦，我實在看見了，他們悲歎的聲音，我也聽見了。我下來要救他們。你來。我要差你往埃及去。』
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.	35 這摩西，就是被百姓所拒，說［whom they refused, saying］：『誰立你作我們的首領和審判官的？』神卻藉那在荊棘中顯現之天使［angel］的手差派他作首領、作救贖的。
36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.	36 這人領百姓出來，在埃及地［land］，在紅海、在曠野，四十年間行了奇事神蹟。
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“	37 那曾對以色列人說『主─你們的［Lord your］神要從你們弟兄中間，給你們興起一個先知像我』的，就是這位摩西，你們當聽他的話［him shall ye hear］。
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;	38 這人曾在曠野教會［church］中和西奈山上，與那對他說話的天使同在，又與我們的祖宗同在，並且領受活潑的聖言傳給我們。
39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,	39 我們的祖宗不肯聽從，反棄絕他，心裏歸向埃及，
40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.	40 對亞倫說：『你且為我們造些神像，在我們前面引路；因為領我們出埃及地的這［this］個摩西，我們不知道他遭了甚麼事。』
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.	41 在那些日子［in those days］，他們造了一個牛犢，又獻祭給那偶像［offered sacrifice unto the idol］，歡喜自己手中的工作。
42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?	42 神就轉臉不顧，任憑他們敬拜［worship］天上的日月星辰；正如先知書上所寫的說：『以色列家啊，你們四十年間在曠野，豈是將犧牲和別的祭［sacrifices］獻給我嗎？
43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“	43 你們抬著摩洛的帳幕和理番神的星，就是你們所造為要敬拜的像。因此，我要把你們擄［carry you away］到巴比倫外去。
44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.	44 我們的祖宗在曠野，有作證［witness］的帳幕，是神曉諭［speaking unto］摩西叫他照所看見的樣式作的。
45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.	45 這帳幕，又是［also］我們的祖宗相繼承受，當神在他們面前趕出外邦人去的時候，他們同耶穌［Jesus］把帳幕搬進承受為業之地，直存到大衛的日子；
46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.	46 大衛在神面前蒙恩，祈求為雅各的神預備帳幕［tabernacle］。
47 І Соломон збудував Йому дім.	47 卻是所羅門為神造成殿宇。
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:	48 其實，至高者並不住人手所造的殿［temples］；就如先知所言：
49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?	49 主說：『天是我的座位，地是我的腳凳；你們要為我造甚麼［what］的殿宇？或［or］哪裏是我安息的地方呢？
50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“	50 這一切不都是我手所造的嗎？』
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!	51 你們這硬著頸項、心與耳未受割禮的人，常時抗拒聖靈。你們的祖宗怎樣作了［did］，你們也怎樣作［do］。
52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,	52 那一個先知不是你們祖宗逼迫呢？他們也把預先傳說那義者要來的人殺了；如今你們又把他［whom］賣了，殺了。
53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“	53 你們受了天使所傳的律法，竟不遵守。」
54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.	54 眾人聽見這些［these］話，就心如刀剖［were cut to the heart］，向司提反咬牙切齒。
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,	55 但司提反被聖靈充滿，定睛望天，看見神的榮耀，又看見耶穌站在神的右邊，
56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“	56 就說：「我看見諸天［heavens］開了，人子站在神的右邊。」
57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...	57 眾人就［Then］大聲喊叫，掩著耳朵，齊心向他衝［ran upon him］上前去，
58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.	58 把他推到城外，用石頭打他；作見證的人把衣服放在一個少年人名叫掃羅的腳前。
59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“	59 他們正用石頭打的時候，司提反呼求神［calling upon God］說：「求主耶穌接收我的靈［spirit］。」
60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.	60 他［he］又跪下大聲喊著說：「主啊，不要將這罪歸於他們。」他［he］說了這話，就睡了［fell asleep］。

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Дiї

Розділ 7

使徒行傳

第7章

Старий
завіт

Новий
завіт