Библия - Обещанное Восстановление

Дiї

Розділ 7

1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“

2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,

3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.

4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.

5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.

6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.

7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.

8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.

9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,

10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.

11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.

12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.

13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.

14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.

15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.

16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.

17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,

18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.

19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.

20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.

21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.

22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.

23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.

25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.

26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“

27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?

28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“

29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.

30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.

31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:

32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...

33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!

34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.

35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.

36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.

37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“

38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;

39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,

40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.

41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.

42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?

43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“

44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.

45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.

46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47 І Соломон збудував Йому дім.

48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?

50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“

51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!

52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,

53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“

54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.

55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,

56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“

57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...

58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.

59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“

60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.

Деяния апостолов

Глава 7

1 Тогда первосвященник спросил его: «Так ли это?»

2 Стефан ответил: «Братья и отцы! Послушайте меня! Бог, великий в славе Своей, явился праотцу нашему Аврааму еще до переселения в Харран, когда он жил в Месопотамии,

3 и сказал ему: „Оставь землю свою и родство свое и иди в ту землю, которую Я тебе укажу“.

4 Тогда Авраам, покинув землю халдеев, поселился в Харране, а уже оттуда, после того, как умер отец его, привел его Бог в эту землю, на которой теперь вы живете.

5 Но Он не дал ему и пяди земли на ней, ничего, что тот мог бы назвать своим, но обещал отдать эту землю во владение и ему, и потомству его после него, хотя тогда у Авраама еще не было детей.

6 Бог так сказал: „Потомки его будут пришельцами на земле чужой, и поработят их, и будут угнетать их четыреста лет.

7 Но Я совершу суд над тем народом, у которого они окажутся в порабощении, — сказал Он, — и после этого они оставят чужую землю и станут поклоняться Мне на месте сем“.

8 Дал тогда Бог Аврааму как знак завета установление об обрезании, и когда у того родился Исаак, на восьмой день после его рождения Авраам обрезал его, Исаак же, в свою очередь, совершил обрезание Иакова, а Иаков — двенадцати сыновей своих, будущих патриархов наших.

9 Сыновья Иакова стали завидовать брату своему Иосифу и продали его в рабство в Египет. Но Бог был с ним

10 и избавил его от всех бедствий его. Он дал Иосифу мудрость, которая настолько расположила к нему фараона, царя египетского, что тот поставил его правителем Египта и управляющим [во] всем доме своем.

11 Когда во всем Египте и Ханаане настали голод и великая нужда и у отцов наших не было пищи,

12 Иаков, услышав, что хлеб есть в Египте, послал туда отцов наших. Это было их первое посещение.

13 А когда они пришли во второй раз, Иосиф открылся братьям своим — и стал известен фараону род Иосифа.

14 Тогда Иосиф послал за отцом своим Иаковом и за всеми остальными родственниками (а было их 75 душ).

15 Иаков переселился в Египет. Там и он сам, и отцы наши окончили дни свои.

16 Останки их перенесли в Сихем и похоронили в гробнице, которую Авраам купил за некую цену у сыновей Еммора в Сихеме.

17 Между тем приближалось время исполнения того обещания, которое Бог дал Аврааму. Народ наш в Египте становился сильным и многочисленным.

18 [На престол же египетский] взошел другой царь, который не знал Иосифа.

19 Против народа нашего он поступал коварно и жестоко и заставлял отцов [наших] выбрасывать младенцев своих, тем самым обрекая их на погибель.

20 В то самое время родился Моисей, и был он красивым и угодным Богу ребенком. Первые три месяца о нем заботились в родительском доме.

21 А когда родители все же должны были вынести его из дома, взяла его к себе дочь фараона и воспитала его как сына.

22 Моисей был обучен всей мудрости египетской и был силен в слове и делах своих.

23 Когда исполнилось ему сорок лет, пожелал он навестить братьев своих, сынов Израиля.

24 Увидев, как одного из них избивали, он вступился и отомстил за обижаемого, убив египтянина.

25 Думал он: [его] братья поймут, что чрез него Бог избавляет их от угнетения, но они не поняли.

26 На следующий день он пришел к ним, когда двое из них дрались, и пытался их примирить: „Прекратите, вы же братья! Зачем обижать друг друга?“

27 Но обижавший своего ближнего оттолкнул Моисея и сказал: „Кто поставил тебя начальником и судьей над нами?

28 Уж не хочешь ли ты убить и меня, как вчера убил египтянина?“

29 Услышав это, Моисей бежал из Египта и жил пришельцем в земле Мадиам. Там у него родилось два сына.

30 Прошло еще сорок лет, и в пустыне у горы Синай явился ему Ангел в пламени горящего тернового куста.

31 Увиденное сильно удивило Моисея. А когда он подходил, чтобы рассмотреть этот куст, раздался голос Господа:

32 „Я — Бог отцов твоих, Бог Авраама, Исаака и Иакова“. Моисея охватил трепет, и он глаз не смел поднять.

33 И сказал ему Господь: „Сними обувь с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, земля святая.

34 Увидел Я притеснение народа Моего в Египте, услышал стон его и сошел освободить его. Иди теперь, Я посылаю тебя в Египет“.

35 Этот Моисей, которого они отвергли, сказав: „Кто поставил тебя начальником и судьей?“, и был тем самым человеком, которого послал им Бог как вождя и избавителя. А сделано это было рукою Ангела, явившегося ему в горящем терновом кусте.

36 И вывел он народ израильский из Египта, творя чудеса и знамения в Египте и на Красном море, и в течение еще сорока лет — в пустыне.

37 Этот самый Моисей сказал сынам Израиля: „Пророка пошлет вам Бог из ваших же братьев, как меня послал“.

38 И не кто иной, как он, в собрании всего общества в пустыне был посредником между Ангелом, говорившим с ним на горе Синае, и отцами нашими и принял живые слова, чтобы передать нам.

39 Но отцы наши не захотели прислушаться к словам Моисея: они отвергли его и стали помышлять о возвращении в Египет.

40 И сказали они Аарону: „Сделай нам богов, чтобы шли они впереди нас, ведь мы не знаем, что сталось с тем Моисеем, который вывел нас из Египта“.

41 И сделали они в те дни изваяние тельца, и принесли этому идолу жертву, устроив торжества в честь творения рук своих.

42 И отвернулся от них Бог, оставив их поклоняться воинству небесному, как написано в Книге пророков: „Дом Израилев! Мне ли приносили вы свои заклания и жертвы все сорок лет, пока были в пустыне?

43 На плечах своих носили вы и шатер Молоха, и звезду бога [вашего] Рефана, тех идолов, которых вы изваяли, чтоб им поклоняться. И за всё это Я выселю вас за Вавилон“.

44 Был у отцов наших в пустыне Шатер Свидетельства. Сделан он был так, как повелел Бог Моисею, по тому образцу, который Он показал ему.

45 В следующем поколении отцы наши под предводительством Иисуса Навина принесли с собой этот Шатер в страну, которой некогда владели языческие народы, изгнанные Богом на глазах отцов наших. И оставалось всё так до дней Давида,

46 который обрел расположение Божие и молился о том, чтобы было ему позволено устроить место обитания для Бога, Которому поклонялся Иаков.

47 Дом же Ему построил Соломон.

48 Но не живет Всевышний в домах рукотворных, как говорит пророк:

49 „Небо — престол Мой, опорой для ног Моих служит земля. Какой дом построите Мне, — говорит Господь, — иль место какое найдете отдохновения Моего?

50 Не Моя ли рука сотворила всё это?!“

51 Упрямые люди, обрезаны вы, но язычники сердцем, и к истине глухи! Как ваши отцы, так и вы всегда противитесь Духу Святому!

52 Кого из пророков не гнали отцы ваши? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведника, а вы стали Его предателями и убийцами.

53 Но хоть и получили вы Закон, переданный вам через ангелов, не соблюли вы его!»

54 Услышав это, они в ярости заскрежетали зубами.

55 Стефан же, исполненный Духа Святого, взглянул на небо и увидел там сияние Божьей славы и Самого Иисуса, стоящего по правую руку Бога.

56 «Смотрите, — сказал он, — вижу я небеса открытыми и Сына Человеческого, стоящего по правую руку Бога».

57 При этих словах они стали затыкать себе уши и с криком все как один набросились на него.

58 Они выволокли Стефана за город и стали побивать его камнями. Свидетели расправы сложили свои верхние одежды у ног юноши по имени Савл.

59 Стефан, когда побивали его камнями, взывал к Богу и говорил: «Господь Иисус, прими дух мой!»

60 Упав на колени, он громко воскликнул: «Господи, не вмени им греха сего!» И, сказав это, почил.

Дiї Розділ 7	Деяния апостолов Глава 7
1 Запитав тоді первосвященик: „Чи це так?“	1 Тогда первосвященник спросил его: «Так ли это?»
2 Степан же промовив: „Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопота́мії був, перше ніж оселився в Хара́ні,	2 Стефан ответил: «Братья и отцы! Послушайте меня! Бог, великий в славе Своей, явился праотцу нашему Аврааму еще до переселения в Харран, когда он жил в Месопотамии,
3 і промовив до нього: „Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу́“.	3 и сказал ему: „Оставь землю свою и родство свое и иди в ту землю, которую Я тебе укажу“.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Хара́ні. А звідти, як умер йому ба́тько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живе́те тепер.	4 Тогда Авраам, покинув землю халдеев, поселился в Харране, а уже оттуда, после того, как умер отец его, привел его Бог в эту землю, на которой теперь вы живете.
5 Та спа́дщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв „дати її на володі́ння йому й його ро́дові по нім“, хоч дитини не мав він.	5 Но Он не дал ему и пяди земли на ней, ничего, что тот мог бы назвать своим, но обещал отдать эту землю во владение и ему, и потомству его после него, хотя тогда у Авраама еще не было детей.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде прихо́дьком у кра́ї чужому, і понево́лять його, і будуть гноби́ти чотириста ро́ків.	6 Бог так сказал: „Потомки его будут пришельцами на земле чужой, и поработят их, и будут угнетать их четыреста лет.
7 „Але Я — сказав Бог — буду судити наро́д, що його понево́лить. Опісля́ ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці“.	7 Но Я совершу суд над тем народом, у которого они окажутся в порабощении, — сказал Он, — и после этого они оставят чужую землю и станут поклоняться Мне на месте сем“.
8 І дав Він йому заповіта обрі́зання. І породив так Ісака, і во́сьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків — дванадцятьо́х патріярхів.	8 Дал тогда Бог Аврааму как знак завета установление об обрезании, и когда у того родился Исаак, на восьмой день после его рождения Авраам обрезал его, Исаак же, в свою очередь, совершил обрезание Иакова, а Иаков — двенадцати сыновей своих, будущих патриархов наших.
9 А ті патріярхи поза́здрили Йо́сипові, і продали́ його до Єгипту. Але Бог був із ним,	9 Сыновья Иакова стали завидовать брату своему Иосифу и продали его в рабство в Египет. Но Бог был с ним
10 і його визволив від усіх його у́тисків, і дав йому благода́ть та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.	10 и избавил его от всех бедствий его. Он дал Иосифу мудрость, которая настолько расположила к нему фараона, царя египетского, что тот поставил его правителем Египта и управляющим [во] всем доме своем.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаа́нську, та велика біда, то пожи́ви тоді не знахо́дили наші батьки́.	11 Когда во всем Египте и Ханаане настали голод и великая нужда и у отцов наших не было пищи,
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.	12 Иаков, услышав, что хлеб есть в Египте, послал туда отцов наших. Это было их первое посещение.
13 А як удруге посла́в, то був пі́знаний Йо́сип братами своїми́, і фараонові знаний став Йо́сипів рід.	13 А когда они пришли во второй раз, Иосиф открылся братьям своим — и стал известен фараону род Иосифа.
14 Тоді Йо́сип послав, щоб покликати Якова, ба́тька свого, та всю родину свою — сімдеся́т і п'ять душ.	14 Тогда Иосиф послал за отцом своим Иаковом и за всеми остальными родственниками (а было их 75 душ).
15 І пода́вся Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.	15 Иаков переселился в Египет. Там и он сам, и отцы наши окончили дни свои.
16 І їх перене́сли в Сихе́м, і покла́ли до гробу, що Авраам був купив за ці́ну срібла від синів Еммора Сихемового.	16 Останки их перенесли в Сихем и похоронили в гробнице, которую Авраам купил за некую цену у сыновей Еммора в Сихеме.
17 А коли наближа́всь час обі́тниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся наро́д і намно́жився в Єгипті,	17 Между тем приближалось время исполнения того обещания, которое Бог дал Аврааму. Народ наш в Египте становился сильным и многочисленным.
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йо́сипа.	18 [На престол же египетский] взошел другой царь, который не знал Иосифа.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.	19 Против народа нашего он поступал коварно и жестоко и заставлял отцов [наших] выбрасывать младенцев своих, тем самым обрекая их на погибель.
20 Того ча́су родився Мойсей, і га́рний він був перед Богом. Він годо́ваний був у домі батька свойо́го три місяці.	20 В то самое время родился Моисей, и был он красивым и угодным Богу ребенком. Первые три месяца о нем заботились в родительском доме.
21 А коли він був ви́кинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.	21 А когда родители все же должны были вынести его из дома, взяла его к себе дочь фараона и воспитала его как сына.
22 І Мойсей був навче́ний всієї премудрости єгипетської, і був міцни́й у словах та в ділах своїх.	22 Моисей был обучен всей мудрости египетской и был силен в слове и делах своих.
23 А коли йому спо́внилося сорок ро́ків, йому спало на серце відві́дати братів своїх, синів Ізраїлевих.	23 Когда исполнилось ему сорок лет, пожелал он навестить братьев своих, сынов Израиля.
24 Як угле́дів же він, що одно́му з них ді́ється кривда, заступився, і відомсти́в за окри́вдженого, убивши єги́птянина.	24 Увидев, как одного из них избивали, он вступился и отомстил за обижаемого, убив египтянина.
25 Він же ду́мав, що брати́ розуміють, що рукою його Бог дає їм визво́лення, та не зрозуміли вони.	25 Думал он: [его] братья поймут, что чрез него Бог избавляет их от угнетения, но они не поняли.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погоди́ти їх, кажучи: „Люди, ви — браття, чого один о́дного кривдите?“	26 На следующий день он пришел к ним, когда двое из них дрались, и пытался их примирить: „Прекратите, вы же братья! Зачем обижать друг друга?“
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхну́в та сказав: „Хто наставив над нами тебе за старшо́го й суддю?	27 Но обижавший своего ближнего оттолкнул Моисея и сказал: „Кто поставил тебя начальником и судьей над нами?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єги́птянина?“	28 Уж не хочешь ли ты убить и меня, как вчера убил египтянина?“
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався прихо́дьком у землі мадія́мській, де зродив двох синів.	29 Услышав это, Моисей бежал из Египта и жил пришельцем в земле Мадиам. Там у него родилось два сына.
30 А коли сорок ро́ків проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у по́лум'ї куща́ огняно́го в пустині Сінайської гори.	30 Прошло еще сорок лет, и в пустыне у горы Синай явился ему Ангел в пламени горящего тернового куста.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:	31 Увиденное сильно удивило Моисея. А когда он подходил, чтобы рассмотреть этот куст, раздался голос Господа:
32 „Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...	32 „Я — Бог отцов твоих, Бог Авраама, Исаака и Иакова“. Моисея охватил трепет, и он глаз не смел поднять.
33 І промовив до нього Господь: „Скинь взуття́ з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!	33 И сказал ему Господь: „Сними обувь с ног твоих, ибо место, на котором ты стоишь, земля святая.
34 Добре бачив Я у́тиск наро́ду Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх ви́зволити. Тепер ось іди, — Я пошлю до Єгипту тебе“.	34 Увидел Я притеснение народа Моего в Египте, услышал стон его и сошел освободить его. Иди теперь, Я посылаю тебя в Египет“.
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: „Хто наставив тебе за старшо́го й суддю“, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшо́го й визво́льника.	35 Этот Моисей, которого они отвергли, сказав: „Кто поставил тебя начальником и судьей?“, и был тем самым человеком, которого послал им Бог как вождя и избавителя. А сделано это было рукою Ангела, явившегося ему в горящем терновом кусте.
36 Він їх вивів, чуда й знаме́на вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок ро́ків у пустині.	36 И вывел он народ израильский из Египта, творя чудеса и знамения в Египте и на Красном море, и в течение еще сорока лет — в пустыне.
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: „Госпо́дь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, — Його слухайте!“	37 Этот самый Моисей сказал сынам Израиля: „Пророка пошлет вам Бог из ваших же братьев, как меня послал“.
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова́, щоб їх нам передати;	38 И не кто иной, как он, в собрании всего общества в пустыне был посредником между Ангелом, говорившим с ним на горе Синае, и отцами нашими и принял живые слова, чтобы передать нам.
39 що його не хотіли отці наші слу́хати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,	39 Но отцы наши не захотели прислушаться к словам Моисея: они отвергли его и стали помышлять о возвращении в Египет.
40 промовивши до Ааро́на: „Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що́ сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із кра́ю єгипетського“.	40 И сказали они Аарону: „Сделай нам богов, чтобы шли они впереди нас, ведь мы не знаем, что сталось с тем Моисеем, который вывел нас из Египта“.
41 І зробили вони тими днями теля, — і бовва́нові жертви прино́сили та веселилися з діл своїх рук.	41 И сделали они в те дни изваяние тельца, и принесли этому идолу жертву, устроив торжества в честь творения рук своих.
42 Але Бог відвернувся від них, і попусти́в їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: „Чи зако́лення й жертви Мені ви прино́сили сорок ро́ків у пустині, о доме Ізраїлів?	42 И отвернулся от них Бог, оставив их поклоняться воинству небесному, как написано в Книге пророков: „Дом Израилев! Мне ли приносили вы свои заклания и жертвы все сорок лет, пока были в пустыне?
43 Ви ж носили наме́та Моло́хового, і зорю вашого бога Ромфа́на, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм. Через те запрова́джу вас аж за Вавилон!“	43 На плечах своих носили вы и шатер Молоха, и звезду бога [вашего] Рефана, тех идолов, которых вы изваяли, чтоб им поклоняться. И за всё это Я выселю вас за Вавилон“.
44 У наших отців на пустині була скинія свідо́цтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.	44 Был у отцов наших в пустыне Шатер Свидетельства. Сделан он был так, как повелел Бог Моисею, по тому образцу, который Он показал ему.
45 Її наші отці й узяли, і вне́сли з Ісусом у землю наро́дів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до ча́су Давида.	45 В следующем поколении отцы наши под предводительством Иисуса Навина принесли с собой этот Шатер в страну, которой некогда владели языческие народы, изгнанные Богом на глазах отцов наших. И оставалось всё так до дней Давида,
46 Він у Бога знайшов благода́ть, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.	46 который обрел расположение Божие и молился о том, чтобы было ему позволено устроить место обитания для Бога, Которому поклонялся Иаков.
47 І Соломон збудував Йому дім.	47 Дом же Ему построил Соломон.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:	48 Но не живет Всевышний в домах рукотворных, как говорит пророк:
49 „Мені небо — престол, а земля — то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, — говорить Господь, — або місце яке для Мого відпочинку?	49 „Небо — престол Мой, опорой для ног Моих служит земля. Какой дом построите Мне, — говорит Господь, — иль место какое найдете отдохновения Моего?
50 Хіба не рука Моя все́ це створила?“	50 Не Моя ли рука сотворила всё это?!“
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви за́вжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!	51 Упрямые люди, обрезаны вы, но язычники сердцем, и к истине глухи! Как ваши отцы, так и вы всегда противитесь Духу Святому!
52 Котро́го з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,	52 Кого из пророков не гнали отцы ваши? Они убили тех, кто предсказывал пришествие Праведника, а вы стали Его предателями и убийцами.
53 ви, що Зако́на оде́ржали через зарядження Анголів, та не зберігали його!“	53 Но хоть и получили вы Закон, переданный вам через ангелов, не соблюли вы его!»
54 Як зачули ж оце, вони запали́лися гнівом у серцях своїх, і скрегота́ли зубами на нього.	54 Услышав это, они в ярости заскрежетали зубами.
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, — і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,	55 Стефан же, исполненный Духа Святого, взглянул на небо и увидел там сияние Божьей славы и Самого Иисуса, стоящего по правую руку Бога.
56 і промовив: „Ось я бачу відчи́нене небо, і Сина Лю́дського, що по Божій правиці стоїть!“	56 «Смотрите, — сказал он, — вижу я небеса открытыми и Сына Человеческого, стоящего по правую руку Бога».
57 Та вони гучни́м голосом стали кричати та ву́ха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...	57 При этих словах они стали затыкать себе уши и с криком все как один набросились на него.
58 І за місто вони його ви́вели, і зачали́ побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака́, який звався Са́влом.	58 Они выволокли Стефана за город и стали побивать его камнями. Свидетели расправы сложили свои верхние одежды у ног юноши по имени Савл.
59 І побивали камінням Степа́на, що молився й казав: „Господи Ісусе, — прийми духа мого!“	59 Стефан, когда побивали его камнями, взывал к Богу и говорил: «Господь Иисус, прими дух мой!»
60 Упавши ж навко́лішки, скрикнув голосом гучни́м: „Не залічи́ їм, о Господи, цього гріха́!“ І, промовивши це, він спочив.	60 Упав на колени, он громко воскликнул: «Господи, не вмени им греха сего!» И, сказав это, почил.

Старий
завіт

Новий
завіт

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

Дiї

Розділ 7

Деяния апостолов

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт