ЙовРозділ 33 |
|
1 |
|
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій. |
|
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста. |
|
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих. |
|
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся! |
|
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я! |
|
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі. |
|
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: |
|
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! |
|
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом. |
|
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“. |
|
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну! |
|
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? |
|
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́: |
|
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, — |
|
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою, |
|
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає, |
|
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище. |
|
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́. |
|
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою. |
|
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́. |
|
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде. |
|
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту, |
|
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“. |
|
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности. |
|
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. |
|
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. |
|
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“. |
|
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною, |
|
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих. |
|
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму! |
|
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння. |
|
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“ |
JobChapter 33 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
ЙовРозділ 33 |
JobChapter 33 |
|
1 |
1 |
|
2 Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій. |
2 |
|
3 Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста. |
3 |
|
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих. |
4 |
|
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся! |
5 |
|
6 Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я! |
6 |
|
7 Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі. |
7 |
|
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: |
8 |
|
9 „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! |
9 |
|
10 Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом. |
10 |
|
11 У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“. |
11 |
|
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну! |
12 |
|
13 Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? |
13 |
|
14 Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́: |
14 |
|
15 у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, — |
15 |
|
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою, |
16 |
|
17 щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає, |
17 |
|
18 щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище. |
18 |
|
19 І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́. |
19 |
|
20 І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою. |
20 |
|
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́. |
21 |
|
22 І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде. |
22 |
|
23 Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту, |
23 |
|
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“. |
24 |
|
25 Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности. |
25 |
|
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. |
26 |
|
27 Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. |
27 |
|
28 Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“. |
28 |
|
29 Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною, |
29 |
|
30 щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих. |
30 |
|
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму! |
31 |
|
32 Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння. |
32 |
|
33 Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“ |
33 |