ЙовРозділ 9 |
|
1 |
|
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом? |
|
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень. |
|
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався? |
|
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в. |
|
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться. |
|
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі. |
|
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах, |
|
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні. |
|
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа! |
|
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього |
|
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш? |
|
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, — |
|
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього, |
|
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю? |
|
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос, |
|
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно. |
|
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою. |
|
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені? |
|
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим. |
|
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я. |
|
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є. |
|
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється. |
|
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто? |
|
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго, |
|
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич. |
|
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся, |
|
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене. |
|
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду? |
|
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої, |
|
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя. |
|
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд, |
|
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку. |
|
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає, |
|
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою! |
JobChapter 9 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
ЙовРозділ 9 |
JobChapter 9 |
|
1 |
1 |
|
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом? |
2 |
|
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень. |
3 |
|
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався? |
4 |
|
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в. |
5 |
|
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться. |
6 |
|
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі. |
7 |
|
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах, |
8 |
|
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні. |
9 |
|
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа! |
10 |
|
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього |
11 |
|
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш? |
12 |
|
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, — |
13 |
|
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього, |
14 |
|
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю? |
15 |
|
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос, |
16 |
|
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно. |
17 |
|
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою. |
18 |
|
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені? |
19 |
|
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим. |
20 |
|
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я. |
21 |
|
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є. |
22 |
|
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється. |
23 |
|
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто? |
24 |
|
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго, |
25 |
|
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич. |
26 |
|
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся, |
27 |
|
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене. |
28 |
|
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду? |
29 |
|
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої, |
30 |
|
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя. |
31 |
|
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд, |
32 |
|
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку. |
33 |
|
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає, |
34 |
|
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою! |
35 |