ЙовРозділ 9 |
|
1 |
|
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом? |
|
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень. |
|
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався? |
|
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в. |
|
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться. |
|
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі. |
|
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах, |
|
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні. |
|
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа! |
|
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього |
|
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш? |
|
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, — |
|
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього, |
|
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю? |
|
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос, |
|
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно. |
|
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою. |
|
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені? |
|
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим. |
|
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я. |
|
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є. |
|
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється. |
|
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто? |
|
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго, |
|
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич. |
|
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся, |
|
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене. |
|
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду? |
|
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої, |
|
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя. |
|
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд, |
|
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку. |
|
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає, |
|
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою! |
JobChapter 9 |
|
1 THEN Job answered and said, |
|
2 Truly, I know that it is so; but how can a man be declared innocent before God? |
|
3 If he should contend with him, he cannot answer him one out of a thousand. |
|
4 He is wise in heart and mighty in strength; who has hardened himself against him, and had peace? |
|
5 He who removes mountains and overthrows them with his anger, does he not know? |
|
6 He shakes the earth out of its foundations, and its inhabitants tremble. |
|
7 He commands the sun, and it does not rise; and seals up the stars. |
|
8 He alone stretched out the heavens, and treads upon the mighty waves of the sea. |
|
9 He made the Pleiades, Aldebaran, and Orion, and the chambers of the south. |
|
10 He has done great things past finding out; yea, and wonders without number. |
|
11 Lo, if he will pass by me, I will see him not; and if he will circle around me, I will not perceive him. |
|
12 Behold, if he will destroy, who can resist him? Who can say to him, What doest thou? |
|
13 God will not turn away his anger, the mighty shall be humiliated under him. |
|
14 I will answer him also, and choose out my words in his presence. |
|
15 If I am not justified I would not resist, but I would make supplication to my judge. |
|
16 If I had called, and he had answered me, yet I would not believe that he had hearkened to my voice. |
|
17 For he has crushed me with a tempest, and multiplied my wounds without cause. |
|
18 He will not suffer me to take my breath, but fills me with bitterness. |
|
19 If it is a matter of strength, lo, he is mighty; and if of judgment, who can summon him? |
|
20 If I justify myself, my own mouth shall condemn me; though I say I am pure, he shall also prove me perverse. |
|
21 Though I am pure, yet I would not know my soul; I would despise my life. |
|
22 It is all the same; therefore I say, He destroys both the righteous and the wicked. |
|
23 If his rod slays suddenly, he will laugh at the foolishness of the innocent. |
|
24 The earth is handed over to the wicked; and the faces of the judges are covered; if not, who can endure their wrath? |
|
25 Now my days are swifter than a runner; they flee away, they see no good. |
|
26 They are passed away like ships of the enemy; like the eagle that swoops on the prey. |
|
27 I have forgotten my bitterness; if my mind or my thought would leave me alone, then I would find rest. |
|
28 Though I am at rest, I am afraid of every torment, because I know that thou wilt not declare me innocent. |
|
29 Behold, if I am declared guilty, why then dost thou consume me in vain? |
|
30 If I wash myself with snow why then dost thou consume me in my hands; |
|
31 Yet thou shalt plunge me into the pit, and my own clothes shall be abhorrent to me. |
|
32 For God is not a man as I am, that I might answer him. and that we should come together for trial. |
|
33 O that there were a judge between us, that he might silence us both! |
|
34 Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me; |
|
35 Then I would speak, and I will not be afraid of him, for I have never been against him. |
ЙовРозділ 9 |
JobChapter 9 |
|
1 |
1 THEN Job answered and said, |
|
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом? |
2 Truly, I know that it is so; but how can a man be declared innocent before God? |
|
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень. |
3 If he should contend with him, he cannot answer him one out of a thousand. |
|
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався? |
4 He is wise in heart and mighty in strength; who has hardened himself against him, and had peace? |
|
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в. |
5 He who removes mountains and overthrows them with his anger, does he not know? |
|
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться. |
6 He shakes the earth out of its foundations, and its inhabitants tremble. |
|
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі. |
7 He commands the sun, and it does not rise; and seals up the stars. |
|
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах, |
8 He alone stretched out the heavens, and treads upon the mighty waves of the sea. |
|
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні. |
9 He made the Pleiades, Aldebaran, and Orion, and the chambers of the south. |
|
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа! |
10 He has done great things past finding out; yea, and wonders without number. |
|
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього |
11 Lo, if he will pass by me, I will see him not; and if he will circle around me, I will not perceive him. |
|
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш? |
12 Behold, if he will destroy, who can resist him? Who can say to him, What doest thou? |
|
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, — |
13 God will not turn away his anger, the mighty shall be humiliated under him. |
|
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього, |
14 I will answer him also, and choose out my words in his presence. |
|
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю? |
15 If I am not justified I would not resist, but I would make supplication to my judge. |
|
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос, |
16 If I had called, and he had answered me, yet I would not believe that he had hearkened to my voice. |
|
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно. |
17 For he has crushed me with a tempest, and multiplied my wounds without cause. |
|
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою. |
18 He will not suffer me to take my breath, but fills me with bitterness. |
|
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені? |
19 If it is a matter of strength, lo, he is mighty; and if of judgment, who can summon him? |
|
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим. |
20 If I justify myself, my own mouth shall condemn me; though I say I am pure, he shall also prove me perverse. |
|
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я. |
21 Though I am pure, yet I would not know my soul; I would despise my life. |
|
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є. |
22 It is all the same; therefore I say, He destroys both the righteous and the wicked. |
|
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється. |
23 If his rod slays suddenly, he will laugh at the foolishness of the innocent. |
|
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто? |
24 The earth is handed over to the wicked; and the faces of the judges are covered; if not, who can endure their wrath? |
|
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго, |
25 Now my days are swifter than a runner; they flee away, they see no good. |
|
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич. |
26 They are passed away like ships of the enemy; like the eagle that swoops on the prey. |
|
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся, |
27 I have forgotten my bitterness; if my mind or my thought would leave me alone, then I would find rest. |
|
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене. |
28 Though I am at rest, I am afraid of every torment, because I know that thou wilt not declare me innocent. |
|
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду? |
29 Behold, if I am declared guilty, why then dost thou consume me in vain? |
|
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої, |
30 If I wash myself with snow why then dost thou consume me in my hands; |
|
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя. |
31 Yet thou shalt plunge me into the pit, and my own clothes shall be abhorrent to me. |
|
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд, |
32 For God is not a man as I am, that I might answer him. and that we should come together for trial. |
|
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку. |
33 O that there were a judge between us, that he might silence us both! |
|
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає, |
34 Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me; |
|
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою! |
35 Then I would speak, and I will not be afraid of him, for I have never been against him. |