Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 5

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Mark

Chapter 5

1 AND they reached the port on the other side of the sea, in the country of the Gadarenes.

2 And as he went out of the boat, he was met by a man from the cemetery, who had an unclean spirit.

3 He lived in the cemetery, and no man could bind him in chains;

4 Because whenever he was bound with fetters and chains, he broke the chains and cut the fetters, and no man could control him.

5 And always, night and day, he was in the cemetery and in the mountains, crying aloud and cutting himself with stones.

6 When he saw Jesus from afar, he ran and worshipped him,

7 And he cried with a loud voice and said, What have we got together, Jesus, Son of the most high God? I adjure you by God, not to torment me.

8 For he said to him, Get out of the man, O you unclean spirit.

9 And he asked him, What is your name? And he said to him, Our name is Legion, because we are many.

10 And he begged him much that he would not send him out of the country.

11 Now there was there, near the mountain a large herd of swine feeding.

12 And the lunatics begged him saying, Send us to the swine, that we may attack * them.

13 And he permitted them. And the lunatics went out, and attacked the swine; and the herd ran to the steep rocks, and fell into the sea; they were about two thousand, and they were drowned in the water.

14 And those who fed them, fled, and told it in the city and also in the villages. So they went out to see what had happened.

15 And they came to Jesus, and saw the lunatic, * clothed and well behaved, and sitting down; even the one who once had the legion within him; and they were afraid.

16 And those who saw it told them just how it happened to the lunatic and also to the swine.

17 So they began to urge him to leave their border.

18 As he went up to the boat, the lunatic begged him to remain with him.

19 And he would not permit him, but said to him, Go to your home, to your own people, and tell them what the Lord has done for you, and had mercy on you.

20 And he went away, and began to preach in the ten cities about what Jesus had done for him; and they were all surprised.

21 When Jesus crossed in the boat to the other side, large crowds again gathered around him, while he was by the sea.

22 And there came one of the leaders of the synagogue, whose name was Jairus; and when he saw him, he fell at his feet,

23 And he beseeched him much and said to him, My daughter is very seriously ill; come and lay your hand on her, and she will be healed, and live.

24 So Jesus went with him; and a large multitude followed him, and they pressed on him.

25 And there was a woman who had had the hemorrhage for twelve years,

26 Who had suffered much at the hands of many doctors, and had spent everything she had, and was not helped at all, but rather became worse.

27 When she heard concerning Jesus, she came through the dense crowd from behind him, and touched his cloak.

28 For she said, If I can only touch his cloak, I will live.

29 And immediately the hemorrhage was dried up; and she felt in her body that she was healed of her disease.

30 Jesus instantly knew that some power had gone out of him; so he turned around to the people and said, Who touched my garments?

31 His disciples said to him, You see the people pressing on you, and yet you say, Who touched me?

32 And he was looking round to see who had done this.

33 But the woman, frightened and trembling, because she knew what had happened to her, came and fell before him and told him the whole truth.

34 He said to her, My daughter, your faith has healed you; go in peace, and be healed of your disease.

35 While he was still talking, some men came from the house of the leader of the synagogue, saying, Your daughter is dead; why do you trouble the Teacher?

36 Jesus heard the word which they spoke, and he said to the leader of the synagogue, Fear not, only believe.

37 And he did not permit any man to go with him, except Simon Peter, and James, and John the brother of James.

38 And they came to the house of the leader of the synagogue, and he saw them in a tumult, weeping and wailing.

39 So he entered and said to them, Why are you excited and crying? The little girl is not dead, but she is asleep.

40 And they laughed at him. But Jesus put them all out, and took the little girl's father and mother and those who were with him, and he entered where the little girl was laid.

41 And he took the little girl by her hand, and said to her, Talitha, koomi, which means, Little girl, rise up.

42 And immediately the little girl got up and walked; for she was twelve years old. And they were astonished with a great astonishment.

43 But he commanded them that no man should know this; and he told them to give her something to eat.

Вiд Марка Розділ 5	Mark Chapter 5
1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.	1 AND they reached the port on the other side of the sea, in the country of the Gadarenes.
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.	2 And as he went out of the boat, he was met by a man from the cemetery, who had an unclean spirit.
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,	3 He lived in the cemetery, and no man could bind him in chains;
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.	4 Because whenever he was bound with fetters and chains, he broke the chains and cut the fetters, and no man could control him.
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.	5 And always, night and day, he was in the cemetery and in the mountains, crying aloud and cutting himself with stones.
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,	6 When he saw Jesus from afar, he ran and worshipped him,
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“	7 And he cried with a loud voice and said, What have we got together, Jesus, Son of the most high God? I adjure you by God, not to torment me.
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“	8 For he said to him, Get out of the man, O you unclean spirit.
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.	9 And he asked him, What is your name? And he said to him, Our name is Legion, because we are many.
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.	10 And he begged him much that he would not send him out of the country.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.	11 Now there was there, near the mountain a large herd of swine feeding.
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.	12 And the lunatics begged him saying, Send us to the swine, that we may attack * them.
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.	13 And he permitted them. And the lunatics went out, and attacked the swine; and the herd ran to the steep rocks, and fell into the sea; they were about two thousand, and they were drowned in the water.
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.	14 And those who fed them, fled, and told it in the city and also in the villages. So they went out to see what had happened.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.	15 And they came to Jesus, and saw the lunatic, * clothed and well behaved, and sitting down; even the one who once had the legion within him; and they were afraid.
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.	16 And those who saw it told them just how it happened to the lunatic and also to the swine.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.	17 So they began to urge him to leave their border.
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.	18 As he went up to the boat, the lunatic begged him to remain with him.
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“	19 And he would not permit him, but said to him, Go to your home, to your own people, and tell them what the Lord has done for you, and had mercy on you.
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!	20 And he went away, and began to preach in the ten cities about what Jesus had done for him; and they were all surprised.
21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.	21 When Jesus crossed in the boat to the other side, large crowds again gathered around him, while he was by the sea.
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,	22 And there came one of the leaders of the synagogue, whose name was Jairus; and when he saw him, he fell at his feet,
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“	23 And he beseeched him much and said to him, My daughter is very seriously ill; come and lay your hand on her, and she will be healed, and live.
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.	24 So Jesus went with him; and a large multitude followed him, and they pressed on him.
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,	25 And there was a woman who had had the hemorrhage for twelve years,
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,	26 Who had suffered much at the hands of many doctors, and had spent everything she had, and was not helped at all, but rather became worse.
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.	27 When she heard concerning Jesus, she came through the dense crowd from behind him, and touched his cloak.
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.	28 For she said, If I can only touch his cloak, I will live.
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!	29 And immediately the hemorrhage was dried up; and she felt in her body that she was healed of her disease.
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“	30 Jesus instantly knew that some power had gone out of him; so he turned around to the people and said, Who touched my garments?
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“	31 His disciples said to him, You see the people pressing on you, and yet you say, Who touched me?
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.	32 And he was looking round to see who had done this.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.	33 But the woman, frightened and trembling, because she knew what had happened to her, came and fell before him and told him the whole truth.
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“	34 He said to her, My daughter, your faith has healed you; go in peace, and be healed of your disease.
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“	35 While he was still talking, some men came from the house of the leader of the synagogue, saying, Your daughter is dead; why do you trouble the Teacher?
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!	36 Jesus heard the word which they spoke, and he said to the leader of the synagogue, Fear not, only believe.
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.	37 And he did not permit any man to go with him, except Simon Peter, and James, and John the brother of James.
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.	38 And they came to the house of the leader of the synagogue, and he saw them in a tumult, weeping and wailing.
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“	39 So he entered and said to them, Why are you excited and crying? The little girl is not dead, but she is asleep.
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.	40 And they laughed at him. But Jesus put them all out, and took the little girl's father and mother and those who were with him, and he entered where the little girl was laid.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“	41 And he took the little girl by her hand, and said to her, Talitha, koomi, which means, Little girl, rise up.
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!	42 And immediately the little girl got up and walked; for she was twelve years old. And they were astonished with a great astonishment.
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.	43 But he commanded them that no man should know this; and he told them to give her something to eat.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 5

Mark

Chapter 5

Вiд Марка

Розділ 5

Mark

Chapter 5

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 5

Mark

Chapter 5

Вiд Марка

Розділ 5

Mark

Chapter 5

Старий
завіт

Новий
завіт