Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 5

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Евангелие от Марка

Глава 5

1 Они переправились на другую сторону моря, к земле герасинцев.

2 Как только Иисус вышел из лодки, навстречу Ему из гробниц выскочил человек, одержимый нечистым духом.

3 Человек этот жил в гробницах, и никто не мог связать его даже цепями:

4 его уже много раз сковывали по рукам и ногам, но он всегда разрывал цепи и разбивал кандалы на ногах. Никто не мог усмирить его.

5 Днем и ночью он бродил среди могил и по горам и с диким криком бил себя камнями.

6 Увидев Иисуса издалека, он подбежал к Нему, поклонился

7 и закричал во весь голос: — Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня! —

8 потому что Иисус говорил ему: «Выйди, нечистый дух, из этого человека».

9 Иисус спросил его: — Как тебя зовут? — Меня зовут Легион, — ответил тот, — потому что нас много.

10 И он настойчиво умолял Иисуса не выгонять их из тех мест.

11 А там у горы в это время паслось большое стадо свиней,

12 и нечистые духи попросили Иисуса: — Позволь нам войти в этих свиней.

13 Иисус позволил, и нечистые духи, выйдя из человека, вошли в свиней. Все стадо, около двух тысяч голов, тут же ринулось с обрыва в озеро и утонуло в нем.

14 А свинопасы побежали и рассказали о случившемся в городе и в окрестностях. Сбежался народ посмотреть, что произошло.

15 Подойдя к Иисусу, они увидели, что бывший одержимый, в котором был легион демонов, сидит одетый и в здравом уме, и они испугались.

16 Очевидцы же рассказали им, как все произошло с одержимым и со свиньями.

17 Тогда местные жители стали просить Иисуса покинуть их края.

18 Когда Иисус садился в лодку, то человек, который был одержим демонами, стал просить, чтобы Он взял его с Собой,

19 но Иисус отказал ему. — Ступай домой к своим родным, — сказал Он, — и расскажи им, что сделал для тебя Господь, и какую милость Он к тебе проявил.

20 Тот пошел и стал рассказывать в Десятиградии о том, что сделал для него Иисус. Его рассказ приводил всех в изумление.

21 Когда Иисус переправился в лодке обратно на другую сторону озера, вокруг Него на берегу собралась большая толпа.

22 Тут пришел Иаир, один из начальников синагоги. Он, увидев Иисуса, пал к Его ногам

23 и стал умолять: — Моя маленькая дочь умирает, приди и возложи на нее руки, чтобы она исцелилась и осталась жива.

24 Иисус пошел с ним, а за Иисусом следовала большая толпа и теснила Его со всех сторон.

25 Там была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением.

26 Она натерпелась от многих врачей, истратила на лечение все, что у нее было, но не получила никакой помощи, напротив, ей становилось все хуже.

27 Она слышала об Иисусе, и поэтому она подошла сзади к Нему сквозь толпу и прикоснулась к Его одежде.

28 «Если я хоть к одежде Его прикоснусь, то исцелюсь», — говорила она себе.

29 Ее кровотечение сразу же остановилось, и она почувствовала, что исцелена.

30 А Иисус мгновенно почувствовал, что из Него вышла сила. Он обернулся в толпе и спросил: — Кто прикоснулся к Моей одежде?

31 Ученики ответили Ему: — Ты же видишь, что толпа теснит Тебя со всех сторон. Что же Ты спрашиваешь, кто к Тебе прикоснулся?

32 Но Иисус обводил толпу взглядом, чтобы увидеть ту, которая это сделала.

33 Женщина, дрожа от страха и зная, что с ней произошло, подошла, упала к Его ногам и рассказала всю правду.

34 Тогда Иисус сказал ей: — Дочь Моя, твоя вера исцелила тебя! Иди с миром и будь здорова от своего недуга.

35 Пока Иисус еще говорил, пришли люди из дома начальника синагоги и передали: — Твоя дочь умерла, зачем еще беспокоить Учителя?

36 Но Иисус, не обращая внимания на их слова, сказал начальнику синагоги: — Не бойся, только верь!

37 Он не позволил идти с Ним никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.

38 Когда они подошли к дому начальника, Он увидел смятение. Люди плакали и причитали.

39 Иисус вошел в дом и спросил их: — Почему вы так скорбите и плачете? Девочка не умерла, она спит.

40 Над Ним начали смеяться. Но Иисус велел всем выйти, а Сам с отцом и матерью девочки и своими спутниками вошел в комнату, где она лежала.

41 Взяв ее за руку, Иисус сказал: — Талита, кум! (Что значит: «Девочка, говорю тебе: встань!»)

42 Девочка сразу встала и начала ходить (ей было лет двенадцать). Все были сильно удивлены.

43 Но Иисус строго наказал им, чтобы никто не узнал о случившемся, а девочку велел покормить.

Вiд Марка Розділ 5	Евангелие от Марка Глава 5
1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.	1 Они переправились на другую сторону моря, к земле герасинцев.
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.	2 Как только Иисус вышел из лодки, навстречу Ему из гробниц выскочил человек, одержимый нечистым духом.
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,	3 Человек этот жил в гробницах, и никто не мог связать его даже цепями:
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.	4 его уже много раз сковывали по рукам и ногам, но он всегда разрывал цепи и разбивал кандалы на ногах. Никто не мог усмирить его.
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.	5 Днем и ночью он бродил среди могил и по горам и с диким криком бил себя камнями.
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,	6 Увидев Иисуса издалека, он подбежал к Нему, поклонился
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“	7 и закричал во весь голос: — Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Заклинаю Тебя Богом, не мучь меня! —
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“	8 потому что Иисус говорил ему: «Выйди, нечистый дух, из этого человека».
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.	9 Иисус спросил его: — Как тебя зовут? — Меня зовут Легион, — ответил тот, — потому что нас много.
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.	10 И он настойчиво умолял Иисуса не выгонять их из тех мест.
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.	11 А там у горы в это время паслось большое стадо свиней,
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.	12 и нечистые духи попросили Иисуса: — Позволь нам войти в этих свиней.
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.	13 Иисус позволил, и нечистые духи, выйдя из человека, вошли в свиней. Все стадо, около двух тысяч голов, тут же ринулось с обрыва в озеро и утонуло в нем.
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.	14 А свинопасы побежали и рассказали о случившемся в городе и в окрестностях. Сбежался народ посмотреть, что произошло.
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.	15 Подойдя к Иисусу, они увидели, что бывший одержимый, в котором был легион демонов, сидит одетый и в здравом уме, и они испугались.
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.	16 Очевидцы же рассказали им, как все произошло с одержимым и со свиньями.
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.	17 Тогда местные жители стали просить Иисуса покинуть их края.
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.	18 Когда Иисус садился в лодку, то человек, который был одержим демонами, стал просить, чтобы Он взял его с Собой,
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“	19 но Иисус отказал ему. — Ступай домой к своим родным, — сказал Он, — и расскажи им, что сделал для тебя Господь, и какую милость Он к тебе проявил.
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!	20 Тот пошел и стал рассказывать в Десятиградии о том, что сделал для него Иисус. Его рассказ приводил всех в изумление.
21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.	21 Когда Иисус переправился в лодке обратно на другую сторону озера, вокруг Него на берегу собралась большая толпа.
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,	22 Тут пришел Иаир, один из начальников синагоги. Он, увидев Иисуса, пал к Его ногам
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“	23 и стал умолять: — Моя маленькая дочь умирает, приди и возложи на нее руки, чтобы она исцелилась и осталась жива.
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.	24 Иисус пошел с ним, а за Иисусом следовала большая толпа и теснила Его со всех сторон.
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,	25 Там была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением.
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,	26 Она натерпелась от многих врачей, истратила на лечение все, что у нее было, но не получила никакой помощи, напротив, ей становилось все хуже.
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.	27 Она слышала об Иисусе, и поэтому она подошла сзади к Нему сквозь толпу и прикоснулась к Его одежде.
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.	28 «Если я хоть к одежде Его прикоснусь, то исцелюсь», — говорила она себе.
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!	29 Ее кровотечение сразу же остановилось, и она почувствовала, что исцелена.
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“	30 А Иисус мгновенно почувствовал, что из Него вышла сила. Он обернулся в толпе и спросил: — Кто прикоснулся к Моей одежде?
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“	31 Ученики ответили Ему: — Ты же видишь, что толпа теснит Тебя со всех сторон. Что же Ты спрашиваешь, кто к Тебе прикоснулся?
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.	32 Но Иисус обводил толпу взглядом, чтобы увидеть ту, которая это сделала.
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.	33 Женщина, дрожа от страха и зная, что с ней произошло, подошла, упала к Его ногам и рассказала всю правду.
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“	34 Тогда Иисус сказал ей: — Дочь Моя, твоя вера исцелила тебя! Иди с миром и будь здорова от своего недуга.
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“	35 Пока Иисус еще говорил, пришли люди из дома начальника синагоги и передали: — Твоя дочь умерла, зачем еще беспокоить Учителя?
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!	36 Но Иисус, не обращая внимания на их слова, сказал начальнику синагоги: — Не бойся, только верь!
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.	37 Он не позволил идти с Ним никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.	38 Когда они подошли к дому начальника, Он увидел смятение. Люди плакали и причитали.
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“	39 Иисус вошел в дом и спросил их: — Почему вы так скорбите и плачете? Девочка не умерла, она спит.
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.	40 Над Ним начали смеяться. Но Иисус велел всем выйти, а Сам с отцом и матерью девочки и своими спутниками вошел в комнату, где она лежала.
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“	41 Взяв ее за руку, Иисус сказал: — Талита, кум! (Что значит: «Девочка, говорю тебе: встань!»)
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!	42 Девочка сразу встала и начала ходить (ей было лет двенадцать). Все были сильно удивлены.
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.	43 Но Иисус строго наказал им, чтобы никто не узнал о случившемся, а девочку велел покормить.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие от Марка

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие от Марка

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие от Марка

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие от Марка

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт