Йов

Розділ 10

1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

Книга Иова

Глава 10

1 Опротивела мне жизнь моя, жалобам своим дам волю, горечь души моей изолью.

2 Скажу Богу: „Не осуждай меня! Объясни, отчего Ты враждуешь со мной!

3 Какой Тебе прок притеснять меня, творенье собственных рук отвергать и свет изливать на совет нечестивых?

4 Разве глядишь Ты очами смертного? Разве взор Твой как у человека?

5 Разве дни твои — дни людские? А годы твои что мужа дни?

6 Что Ты ищешь во мне порок и допытываешься о грехе моем?

7 Ты ведь знаешь, что я невиновен, но никто не избавит меня от руки Твоей.

8 Твои руки сотворили меня, облик придали всему моему телу, и теперь Ты уничтожаешь меня?

9 Вспомни, как Ты вылепил меня, словно из глины! А теперь во прах возвращаешь меня?

10 Ты вылил меня, словно молоко, и сгустил, словно сыр.

11 В плоть и кожу Ты одел меня, скрепил меня жилами и костями.

12 Ты даровал мне жизнь и любовь Свою, и Твоим попеченьем дышу я.

13 Но теперь я знаю: вот что скрывал Ты в сердце Своем, вот что было в мыслях Твоих.

14 Если я согрешу, Ты следишь за мной и за преступленье мое наказаньем справедливым не поступишься.

15 Если виновен я — горе мне! Праведен — и тогда не поднять мне головы! Ибо сыт я позором и горем напоен!

16 Растет оно, а Ты, словно лев, на меня охотишься, вновь являешь против меня дивную силу.

17 Без конца против меня враждебен, распаляешься против меня гневом, насылаешь против меня полчища.

18 Зачем же тогда Ты извел меня из утробы? Лучше б умер я, и никто бы не видел меня,

19 словно вовсе меня и не было, лучше б сразу из утробы в могилу попал.

20 Да и так немного осталось у меня дней, так оставь, отступись от меня, чтобы я хоть немного порадоваться мог,

21 прежде чем отойду невозвратно в страну тьмы и смертной тени,

22 в страну беспросветной ночи и кромешного мрака, в страну разлада, где лишь тьма сияет“».

Йов

Розділ 10

Книга Иова

Глава 10

1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

1 Опротивела мне жизнь моя, жалобам своим дам волю, горечь души моей изолью.

2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

2 Скажу Богу: „Не осуждай меня! Объясни, отчего Ты враждуешь со мной!

3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

3 Какой Тебе прок притеснять меня, творенье собственных рук отвергать и свет изливать на совет нечестивых?

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

4 Разве глядишь Ты очами смертного? Разве взор Твой как у человека?

5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

5 Разве дни твои — дни людские? А годы твои что мужа дни?

6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

6 Что Ты ищешь во мне порок и допытываешься о грехе моем?

7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

7 Ты ведь знаешь, что я невиновен, но никто не избавит меня от руки Твоей.

8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

8 Твои руки сотворили меня, облик придали всему моему телу, и теперь Ты уничтожаешь меня?

9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

9 Вспомни, как Ты вылепил меня, словно из глины! А теперь во прах возвращаешь меня?

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

10 Ты вылил меня, словно молоко, и сгустил, словно сыр.

11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

11 В плоть и кожу Ты одел меня, скрепил меня жилами и костями.

12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

12 Ты даровал мне жизнь и любовь Свою, и Твоим попеченьем дышу я.

13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

13 Но теперь я знаю: вот что скрывал Ты в сердце Своем, вот что было в мыслях Твоих.

14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

14 Если я согрешу, Ты следишь за мной и за преступленье мое наказаньем справедливым не поступишься.

15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

15 Если виновен я — горе мне! Праведен — и тогда не поднять мне головы! Ибо сыт я позором и горем напоен!

16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

16 Растет оно, а Ты, словно лев, на меня охотишься, вновь являешь против меня дивную силу.

17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

17 Без конца против меня враждебен, распаляешься против меня гневом, насылаешь против меня полчища.

18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

18 Зачем же тогда Ты извел меня из утробы? Лучше б умер я, и никто бы не видел меня,

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

19 словно вовсе меня и не было, лучше б сразу из утробы в могилу попал.

20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

20 Да и так немного осталось у меня дней, так оставь, отступись от меня, чтобы я хоть немного порадоваться мог,

21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

21 прежде чем отойду невозвратно в страну тьмы и смертной тени,

22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

22 в страну беспросветной ночи и кромешного мрака, в страну разлада, где лишь тьма сияет“».