Йов

Розділ 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Книга Иова

Глава 31

1 Я сговорился с глазами своими, что глядеть не буду на девиц.

2 Ведь каков удел людям от Бога свыше, какое наследие от Всесильного с высоты небес?

3 Разве не гибель уготована нечестивцу и беда — злодею?

4 Разве не видит Бог мои поступки, все шаги мои разве не примечает?

5 Разве жил я во лжи? Или нога моя спешила к коварству?

6 Пусть Он взвесит меня на верных весах, пусть узнает Бог мою непорочность!

7 Если стопы мои с пути прямого свернули, если сердце последовало за взглядом, если руки свои я чем-то запятнал,

8 пусть тогда другой ест, что я посеял, а что выросло для меня — да будет вырвано с корнем!

9 Если сердце мое соблазнилось чужой женой и у дверей соседа я караулил ее,

10 пусть моя жена отдается другому, пусть под других она ложится.

11 Ведь это же разврат, преступленье подсудное.

12 Это огонь испепеляющий, низводящий в Аваддон, всё добро мое пусть бы он уничтожил!

13 Разве был я несправедлив к слуге моему или к служанке моей и со мной вели они тяжбу?

14 Что стал бы я делать, если б поднялся Бог на их защиту, если б Он учинил допрос, что ответил бы я?

15 Тот, кто сотворил меня во чреве матери, сотворил и слугу моего, Единый созидал нас в утробе.

16 Разве я отказывал бедняку в просьбе, угасал ли взор вдовы по моей вине?

17 Разве в одиночку я ел свой ломоть? Разве не ел от него и сирота?

18 С юности моей я растил сироту, как отец, с рождения моего о вдове заботился.

19 И если видел я, как зябнет раздетый, как бедняку нечем укрыться,

20 не меня ли потом благословляло сердце его и не моих ли овец шерстью был он тогда согрет?

21 Но если я поднимал руку на сироту, зная, что на суде за меня встанут,

22 пусть выскочит рука моя из своего сустава, пусть в локте она переломится!

23 Ведь страшился я бедствий, посылаемых от Бога, пред величьем Его не мог я сделать такого.

24 Разве на золото я полагался, разве о чистом золоте говорил: „На тебя моя надежда“?

25 Разве тому я радовался, что велико мое богатство, что рука моя владеет многим?

26 Или, глядя на солнце, как оно сияет, как луна шествует в блеске,

27 разве сердце мое втайне соблазнялось, разве рука моя уст моих касалась?

28 Ведь и это было бы грехом подсудным, тогда бы от Бога Всевышнего я отрекся.

29 Разве радовался я несчастью врагов своих, разве ликовал, что беда их постигла?

30 Не позволял я устам моим грешить, призывая проклятья на их жизни!

31 Разве домочадцы мои не говорили: „Всех нас он досыта кормит мясом“?

32 И чужеземец не ночевал на улице: двери мои я отворял страннику.

33 Разве скрывал я свои проступки, как все люди, пряча грех мой за пазухой?

34 Тогда боялся бы я собраний многолюдных, презренье соплеменников меня бы страшило, я молчал бы, не смея за двери выйти.

35 О, если бы Он меня выслушал! Вот последнее мое слово, пусть отзовется Всесильный, пусть обвинитель запишет ответ в свиток.

36 И тогда на плечах своих буду носить его, увенчаю себя им.

37 О каждом шаге своем я Ему поведаю, предстану перед Ним, как князь.

38 И если земля моя на меня сетовала, если все ее пашни плакали вместе,

39 если ел я плоды ее даром, хозяев ее сживал со света,

40 тогда пусть терновник растет там вместо пшеницы, сорняки — вместо ячменя». Завершились на этом речи Иова.

Йов

Розділ 31

Книга Иова

Глава 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

1 Я сговорился с глазами своими, что глядеть не буду на девиц.

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

2 Ведь каков удел людям от Бога свыше, какое наследие от Всесильного с высоты небес?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

3 Разве не гибель уготована нечестивцу и беда — злодею?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

4 Разве не видит Бог мои поступки, все шаги мои разве не примечает?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

5 Разве жил я во лжи? Или нога моя спешила к коварству?

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

6 Пусть Он взвесит меня на верных весах, пусть узнает Бог мою непорочность!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

7 Если стопы мои с пути прямого свернули, если сердце последовало за взглядом, если руки свои я чем-то запятнал,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

8 пусть тогда другой ест, что я посеял, а что выросло для меня — да будет вырвано с корнем!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

9 Если сердце мое соблазнилось чужой женой и у дверей соседа я караулил ее,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

10 пусть моя жена отдается другому, пусть под других она ложится.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

11 Ведь это же разврат, преступленье подсудное.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

12 Это огонь испепеляющий, низводящий в Аваддон, всё добро мое пусть бы он уничтожил!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

13 Разве был я несправедлив к слуге моему или к служанке моей и со мной вели они тяжбу?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

14 Что стал бы я делать, если б поднялся Бог на их защиту, если б Он учинил допрос, что ответил бы я?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

15 Тот, кто сотворил меня во чреве матери, сотворил и слугу моего, Единый созидал нас в утробе.

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

16 Разве я отказывал бедняку в просьбе, угасал ли взор вдовы по моей вине?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

17 Разве в одиночку я ел свой ломоть? Разве не ел от него и сирота?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

18 С юности моей я растил сироту, как отец, с рождения моего о вдове заботился.

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

19 И если видел я, как зябнет раздетый, как бедняку нечем укрыться,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

20 не меня ли потом благословляло сердце его и не моих ли овец шерстью был он тогда согрет?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

21 Но если я поднимал руку на сироту, зная, что на суде за меня встанут,

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

22 пусть выскочит рука моя из своего сустава, пусть в локте она переломится!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

23 Ведь страшился я бедствий, посылаемых от Бога, пред величьем Его не мог я сделать такого.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

24 Разве на золото я полагался, разве о чистом золоте говорил: „На тебя моя надежда“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

25 Разве тому я радовался, что велико мое богатство, что рука моя владеет многим?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

26 Или, глядя на солнце, как оно сияет, как луна шествует в блеске,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

27 разве сердце мое втайне соблазнялось, разве рука моя уст моих касалась?

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

28 Ведь и это было бы грехом подсудным, тогда бы от Бога Всевышнего я отрекся.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

29 Разве радовался я несчастью врагов своих, разве ликовал, что беда их постигла?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

30 Не позволял я устам моим грешить, призывая проклятья на их жизни!

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

31 Разве домочадцы мои не говорили: „Всех нас он досыта кормит мясом“?

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

32 И чужеземец не ночевал на улице: двери мои я отворял страннику.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

33 Разве скрывал я свои проступки, как все люди, пряча грех мой за пазухой?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

34 Тогда боялся бы я собраний многолюдных, презренье соплеменников меня бы страшило, я молчал бы, не смея за двери выйти.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

35 О, если бы Он меня выслушал! Вот последнее мое слово, пусть отзовется Всесильный, пусть обвинитель запишет ответ в свиток.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

36 И тогда на плечах своих буду носить его, увенчаю себя им.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

37 О каждом шаге своем я Ему поведаю, предстану перед Ним, как князь.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

38 И если земля моя на меня сетовала, если все ее пашни плакали вместе,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

39 если ел я плоды ее даром, хозяев ее сживал со света,

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

40 тогда пусть терновник растет там вместо пшеницы, сорняки — вместо ячменя». Завершились на этом речи Иова.