ДiїРозділ 19 |
1 |
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ |
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. |
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. |
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. |
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! |
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. |
8 |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. |
11 |
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. |
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ |
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. |
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. |
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! |
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. |
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. |
23 |
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. |
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ |
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. |
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. |
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. |
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. |
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ |
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. |
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. |
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. |
Деяния апостоловГлава 19 |
1 |
2 И спросил он у них: «Сошел ли на вас Дух Святой, когда вы уверовали во Христа?» |
3 |
4 |
5 Услышав это, они приняли крещение во имя Господа Иисуса. |
6 Когда же Павел возложил на них руки, Дух Святой сошел на них, и начали они говорить на прежде неизвестных им языках и возвещать весть Божию. |
7 А было их всего человек двенадцать. |
8 |
9 Но некоторые из них упорствовали, не хотели верить и хулили перед всеми Путь, учение Божие. Тогда он покинул их, забрав с собой учеников, и в школе некоего Тиранна каждый день проводил свои беседы. |
10 Так продолжалось в течение двух лет, и потому все жители Асии, как иудеи, так и язычники, смогли услышать слово Господне. |
11 |
12 Даже когда приносили и клали на больных платки или рабочие фартуки, которые надевал Павел, болезни оставляли их и злые духи выходили. |
13 |
14 Делали так и семь сыновей некоего Скевы, иудейского первосвященника. |
15 Но однажды злой дух ответил им: «Иисуса я знаю, и Павел мне знаком, а вы кто такие?» |
16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них, одолел их всех и так расправился с ними, что они, нагие и израненные, убежали из того дома. |
17 |
18 И многие уверовавшие приходили и открыто признавались в греховных делах своих. |
19 А многие из тех, кто прежде занимался чародейством, снесли свои книги в одно место и сожгли их на глазах у всех. Когда подсчитали стоимость сожженных книг, оказалось, что стоили они пятьдесят тысяч серебром. |
20 Так слово Господне широко распространялось и влияние его росло. |
21 |
22 Двух своих помощников, Тимофея и Эраста, он послал в Македонию, а сам на некоторое время задержался в Асии. |
23 |
24 Серебряных дел мастер по имени Димитрий, который изготовлял серебряные изображения храма Артемиды и тем давал хороший заработок мастерам, |
25 созвал их и других работников, занятых тем же ремеслом, и сказал: «Вы знаете, что от этого ремесла зависит наш достаток. |
26 А вы сами видите и слышите, что этот Павел убедил многих и совратил своими речами не только в Эфесе, но чуть ли не по всей Асии. Он утверждает, что то не боги, которые руками человеческими сделаны. |
27 И это угрожает не только тому, что ремесло наше презирать будут, но и храм великой богини Артемиды лишится своего значения, и может случиться, что величие той, которую почитает вся Асия и весь обитаемый мир, умалится». |
28 |
29 Весь город был охвачен волнением, и все как один устремились в театр, потащив туда спутников Павла, македонян Гайя и Аристарха. |
30 Павел сам хотел выйти к народу, но ученики не пустили его. |
31 К тому же некоторые друзья Павла, из тех, кто руководил народными собраниями в Асии, посылали к нему своих людей и просили не показываться на этом собрании. |
32 |
33 Некоторые люди из толпы окружили Александра, которого выдвинули иудеи, и тот, сделав знак рукой, хотел было объяснить случившееся народу. |
34 Но когда узнали, что он иудей, все в один голос стали кричать: «Велика Артемида Эфесская!» — и так продолжалось около двух часов. |
35 |
36 Никто не может этого отрицать, а потому необходимо сохранять спокойствие и ничего не делать сгоряча. |
37 Вот вы привели сюда этих людей, не виновных ни в ограблении храма, ни в хуле на нашу богиню. |
38 Если Димитрий и работающие с ним мастера кого-то в чем-то обвиняют, то для того суды действуют и проконсулы есть: пусть жалуются там друг на друга. |
39 Если же вы просите о чем-то еще большем, то и это будет решаться на собрании граждан в законном порядке. |
40 Нас просто могут обвинить в мятеже за то, что произошло сегодня без всякого на то основания, и мы ничем не сможем оправдать это скопление народа». Сказав это, он распустил собрание. |
ДiїРозділ 19 |
Деяния апостоловГлава 19 |
1 |
1 |
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ |
2 И спросил он у них: «Сошел ли на вас Дух Святой, когда вы уверовали во Христа?» |
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. |
3 |
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. |
4 |
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. |
5 Услышав это, они приняли крещение во имя Господа Иисуса. |
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! |
6 Когда же Павел возложил на них руки, Дух Святой сошел на них, и начали они говорить на прежде неизвестных им языках и возвещать весть Божию. |
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. |
7 А было их всего человек двенадцать. |
8 |
8 |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. |
9 Но некоторые из них упорствовали, не хотели верить и хулили перед всеми Путь, учение Божие. Тогда он покинул их, забрав с собой учеников, и в школе некоего Тиранна каждый день проводил свои беседы. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. |
10 Так продолжалось в течение двух лет, и потому все жители Асии, как иудеи, так и язычники, смогли услышать слово Господне. |
11 |
11 |
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. |
12 Даже когда приносили и клали на больных платки или рабочие фартуки, которые надевал Павел, болезни оставляли их и злые духи выходили. |
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ |
13 |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. |
14 Делали так и семь сыновей некоего Скевы, иудейского первосвященника. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ |
15 Но однажды злой дух ответил им: «Иисуса я знаю, и Павел мне знаком, а вы кто такие?» |
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. |
16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них, одолел их всех и так расправился с ними, что они, нагие и израненные, убежали из того дома. |
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. |
17 |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. |
18 И многие уверовавшие приходили и открыто признавались в греховных делах своих. |
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. |
19 А многие из тех, кто прежде занимался чародейством, снесли свои книги в одно место и сожгли их на глазах у всех. Когда подсчитали стоимость сожженных книг, оказалось, что стоили они пятьдесят тысяч серебром. |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! |
20 Так слово Господне широко распространялось и влияние его росло. |
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. |
21 |
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. |
22 Двух своих помощников, Тимофея и Эраста, он послал в Македонию, а сам на некоторое время задержался в Асии. |
23 |
23 |
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, |
24 Серебряных дел мастер по имени Димитрий, который изготовлял серебряные изображения храма Артемиды и тем давал хороший заработок мастерам, |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. |
25 созвал их и других работников, занятых тем же ремеслом, и сказал: «Вы знаете, что от этого ремесла зависит наш достаток. |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. |
26 А вы сами видите и слышите, что этот Павел убедил многих и совратил своими речами не только в Эфесе, но чуть ли не по всей Асии. Он утверждает, что то не боги, которые руками человеческими сделаны. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. |
27 И это угрожает не только тому, что ремесло наше презирать будут, но и храм великой богини Артемиды лишится своего значения, и может случиться, что величие той, которую почитает вся Асия и весь обитаемый мир, умалится». |
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ |
28 |
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. |
29 Весь город был охвачен волнением, и все как один устремились в театр, потащив туда спутников Павла, македонян Гайя и Аристарха. |
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. |
30 Павел сам хотел выйти к народу, но ученики не пустили его. |
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. |
31 К тому же некоторые друзья Павла, из тех, кто руководил народными собраниями в Асии, посылали к нему своих людей и просили не показываться на этом собрании. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. |
32 |
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. |
33 Некоторые люди из толпы окружили Александра, которого выдвинули иудеи, и тот, сделав знак рукой, хотел было объяснить случившееся народу. |
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ |
34 Но когда узнали, что он иудей, все в один голос стали кричать: «Велика Артемида Эфесская!» — и так продолжалось около двух часов. |
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? |
35 |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. |
36 Никто не может этого отрицать, а потому необходимо сохранять спокойствие и ничего не делать сгоряча. |
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. |
37 Вот вы привели сюда этих людей, не виновных ни в ограблении храма, ни в хуле на нашу богиню. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. |
38 Если Димитрий и работающие с ним мастера кого-то в чем-то обвиняют, то для того суды действуют и проконсулы есть: пусть жалуются там друг на друга. |
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. |
39 Если же вы просите о чем-то еще большем, то и это будет решаться на собрании граждан в законном порядке. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. |
40 Нас просто могут обвинить в мятеже за то, что произошло сегодня без всякого на то основания, и мы ничем не сможем оправдать это скопление народа». Сказав это, он распустил собрание. |