ДiїРозділ 19 |
1 |
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ |
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. |
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. |
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. |
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! |
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. |
8 |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. |
11 |
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. |
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ |
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. |
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. |
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! |
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. |
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. |
23 |
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. |
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ |
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. |
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. |
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. |
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. |
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ |
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. |
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. |
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. |
Деяния посланников МасихаГлава 19 |
1 |
2 – Приняли ли вы Святого Духа, когда поверили? – спросил он их. |
3 Тогда Паул спросил: |
4 Паул сказал: |
5 Когда они услышали об этом, они приняли обряд погружения в воду в знак единения с Повелителем Исой. |
6 И когда Паул возложил на них руки, на них сошёл Святой Дух. Они тогда начали говорить другими языками и пророчествовать. |
7 Всего их было около двенадцати человек. |
8 Паул три месяца смело говорил в молитвенном доме иудеев, беседуя с людьми о Царстве Всевышнего, и убеждал их. |
9 Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня Путь Исы. Тогда Паул оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в школе Тиранна. |
10 Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в провинции Азия, слышали слово о Повелителе. |
11 Всевышний совершал через Паула великие чудеса. |
12 Больным давали прикоснуться к платкам и фартукам, к которым прежде прикасался Паул, и у них проходили болезни, и злые духи выходили из них. |
13 Некоторые из бродячих иудейских заклинателей тоже попробовали призывать над одержимыми имя Повелителя Исы. Они говорили: |
14 Это делали и семь сыновей Скевы, главного священнослужителя иудеев. |
15 Но злой дух ответил им: |
16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них с такой силой, что одолел их всех, и они выбежали из дома голые и израненные. |
17 Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и они стали относиться к имени Повелителя Исы с большим почтением. |
18 Многие из поверивших приходили и открыто признавались в своих делах. |
19 А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожжённых свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч серебряных монет. . |
20 Так слово о Повелителе распространялось и набирало силу. |
21 |
22 Он послал в Македонию двух помощников, Тиметея и Эраста, а сам ещё на некоторое время остался в провинции Азия. |
23 В это время произошёл большой мятеж из-за Пути Исы. |
24 Человек по имени Деметир, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма богини Артемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать. |
25 Он созвал их и других подобных мастеров и сказал: |
26 Но вы видите и слышите, что этот Паул своими речами ввёл в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей провинции Азия. Он говорит, что боги, сделанные руками человеческими, – это вовсе не боги. |
27 Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет своё доброе имя, но и что храм великой богини Артемиды уже ничего не будет значить. И сама богиня, которую почитает вся провинция Азия и весь мир, будет лишена божественного величия! |
28 Услышав это, они в ярости стали кричать: |
29 Вскоре весь город пришёл в движение. Люди схватили спутников Паула македонян Гая и Аристарха, и все вместе ринулись в амфитеатр. |
30 Паул хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили. |
31 Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Паула, передали ему просьбу не появляться в амфитеатре. |
32 Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство же вообще не знали, зачем пришли. |
33 Из толпы вытолкнули вперёд Искандера – это сделали иудеи. Искандер жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь. |
34 Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: |
35 Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: |
36 Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не поступать опрометчиво. |
37 Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не оскорбил нашей богини. |
38 Если у Деметира и у других мастеров на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и власти. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга. |
39 Если у вас есть ещё какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания. |
40 Есть опасность, что после сегодняшних событий нас могут обвинить в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться, так как для этого сборища нет никаких оснований. |
ДiїРозділ 19 |
Деяния посланников МасихаГлава 19 |
1 |
1 |
2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ |
2 – Приняли ли вы Святого Духа, когда поверили? – спросил он их. |
3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. |
3 Тогда Паул спросил: |
4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. |
4 Паул сказал: |
5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. |
5 Когда они услышали об этом, они приняли обряд погружения в воду в знак единения с Повелителем Исой. |
6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! |
6 И когда Паул возложил на них руки, на них сошёл Святой Дух. Они тогда начали говорить другими языками и пророчествовать. |
7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. |
7 Всего их было около двенадцати человек. |
8 |
8 Паул три месяца смело говорил в молитвенном доме иудеев, беседуя с людьми о Царстве Всевышнего, и убеждал их. |
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. |
9 Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня Путь Исы. Тогда Паул оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в школе Тиранна. |
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. |
10 Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в провинции Азия, слышали слово о Повелителе. |
11 |
11 Всевышний совершал через Паула великие чудеса. |
12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. |
12 Больным давали прикоснуться к платкам и фартукам, к которым прежде прикасался Паул, и у них проходили болезни, и злые духи выходили из них. |
13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ |
13 Некоторые из бродячих иудейских заклинателей тоже попробовали призывать над одержимыми имя Повелителя Исы. Они говорили: |
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. |
14 Это делали и семь сыновей Скевы, главного священнослужителя иудеев. |
15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ |
15 Но злой дух ответил им: |
16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. |
16 И человек, в котором был злой дух, набросился на них с такой силой, что одолел их всех, и они выбежали из дома голые и израненные. |
17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. |
17 Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и они стали относиться к имени Повелителя Исы с большим почтением. |
18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. |
18 Многие из поверивших приходили и открыто признавались в своих делах. |
19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. |
19 А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожжённых свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч серебряных монет. . |
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово! |
20 Так слово о Повелителе распространялось и набирало силу. |
21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. |
21 |
22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. |
22 Он послал в Македонию двух помощников, Тиметея и Эраста, а сам ещё на некоторое время остался в провинции Азия. |
23 |
23 В это время произошёл большой мятеж из-за Пути Исы. |
24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, |
24 Человек по имени Деметир, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма богини Артемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать. |
25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. |
25 Он созвал их и других подобных мастеров и сказал: |
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. |
26 Но вы видите и слышите, что этот Паул своими речами ввёл в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей провинции Азия. Он говорит, что боги, сделанные руками человеческими, – это вовсе не боги. |
27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. |
27 Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет своё доброе имя, но и что храм великой богини Артемиды уже ничего не будет значить. И сама богиня, которую почитает вся провинция Азия и весь мир, будет лишена божественного величия! |
28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ |
28 Услышав это, они в ярости стали кричать: |
29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. |
29 Вскоре весь город пришёл в движение. Люди схватили спутников Паула македонян Гая и Аристарха, и все вместе ринулись в амфитеатр. |
30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. |
30 Паул хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили. |
31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. |
31 Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Паула, передали ему просьбу не появляться в амфитеатре. |
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. |
32 Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство же вообще не знали, зачем пришли. |
33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. |
33 Из толпы вытолкнули вперёд Искандера – это сделали иудеи. Искандер жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь. |
34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ |
34 Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать: |
35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? |
35 Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал: |
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. |
36 Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не поступать опрометчиво. |
37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. |
37 Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не оскорбил нашей богини. |
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. |
38 Если у Деметира и у других мастеров на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и власти. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга. |
39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. |
39 Если у вас есть ещё какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания. |
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду. |
40 Есть опасность, что после сегодняшних событий нас могут обвинить в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться, так как для этого сборища нет никаких оснований. |