CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 22

1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

Деяния посланников Масиха

Глава 22

1 – Братья и отцы, разрешите мне высказаться в свою защиту.

2 Когда они услышали, что он говорит на языке иудеев, то вовсе утихли. И он сказал:

3 – Я иудей, уроженец Тарса в Киликии, но воспитывался я в этом городе у Гамалиила и был в точности научен Закону наших отцов. Я ревнитель дела Всевышнего, как и каждый из вас сегодня.

4 Я преследовал и мучил до смерти последователей Пути Исы, арестовывал мужчин и женщин и отправлял их в темницы.

5 Свидетели тому – верховный священнослужитель и весь Совет старейшин. Я даже получил от них письма к соплеменникам в Дамаске и отправился туда, чтобы арестовать там всех последователей Исы и привести их в Иерусалим для наказания.

6 По пути, когда я уже подходил к Дамаску, около полудня меня вдруг озарил ослепительный свет с неба.

7 Я упал на землю и услышал голос, который говорил мне: «Шаул! Шаул! Зачем ты преследуешь Меня?»

8 Я спросил: «Кто Ты, Владыка?» Он ответил: «Я Иса из Назарета, Которого ты преследуешь».

9 Мои спутники видели свет, но голоса, который я слышал, они не поняли.

10 Я спросил: «Повелитель, что мне делать?» Повелитель ответил: «Встань и иди в Дамаск. Там тебе скажут всё, что тебе предстоит сделать».

11 Мои спутники за руку привели меня в Дамаск, так как я был ослеплён сиянием этого света.

12 Там ко мне пришёл человек по имени Анания, тщательно соблюдающий Закон и уважаемый всеми местными иудеями.

13 Он подошёл ко мне и, встав рядом, сказал: «Брат Шаул, прозри!» И в тот же момент я прозрел и увидел этого человека.

14 Он сказал: «Бог наших предков избрал тебя, чтобы ты узнал Его волю, увидел Праведного и услышал голос из Его уст.

15 Ты будешь для всех людей свидетелем того, что ты видел и слышал.

16 Не медли! Вставай, пройди обряд погружения в воду и смой свои грехи, призвав Его имя».

17 Потом я возвратился в Иерусалим, и когда я молился в храме, мне было видение.

18 Я увидел Повелителя, Который говорил мне:«Скорее выйди из Иерусалима, потому что здесь не примут твоего свидетельства обо Мне».

19 Я ответил: «Повелитель, эти люди знают, что я ходил из одного молитвенного дома иудеев в другой, чтобы арестовывать и избивать тех, кто верит в Тебя.

20 Когда проливалась кровь Твоего свидетеля Стефана, я стоял там и одобрял это, я сторожил одежды его убийц».

21 Тогда Повелитель сказал мне: «Иди, Я посылаю тебя далеко, к другим народам».

22 До этих слов толпа слушала Паула, но тут они стали кричать: – Стереть его с лица земли! Он не достоин жизни!

23 Они кричали, размахивали своими плащами и бросали пыль в воздух.

24 Командир римского полка приказал увести Паула в казарму. Он велел избить его и допросить, чтобы узнать, почему народ так негодует на него.

25 Но когда Паула привязали, чтобы бить, он сказал стоявшему рядом офицеру: – Разве позволено бить римского гражданина, к тому же без суда?

26 Когда офицер это услышал, он пошёл и доложил командиру полка. – Что ты делаешь? Этот человек римский гражданин, – сказал он.

27 Командир вышел к Паулу и спросил: – Ты действительно римский гражданин? – Да, – ответил тот.

28 Тогда командир сказал: – Мне пришлось заплатить немало денег за моё гражданство. – А я даже родился римским гражданином, – ответил Паул.

29 Те, кто должен был его допрашивать, сразу же отступили от него. Командир тоже встревожился, когда узнал, что он заковал в цепи римского гражданина.

30 На следующий день командир, желая точно узнать, в чём же иудеи обвиняют Паула, освободил его от оков и приказал, чтобы собрались главные священнослужители и весь Высший Совет. Затем он ввёл Паула и поставил перед ними.

Дiї

Розділ 22

Деяния посланников Масиха

Глава 22

1 „Мужі-браття й батьки! Послухайте ось тепер ви́правда́ння мого перед вами!“

1 – Братья и отцы, разрешите мне высказаться в свою защиту.

2 Як зачули ж вони, що до них він говорить єврейською мовою, то тиша ще більша настала. А він промовляв:

2 Когда они услышали, что он говорит на языке иудеев, то вовсе утихли. И он сказал:

3 „Я юде́янин, що родився в кілікі́йському Та́рсі, а ви́хований у цім місті, у ніг Гамалії́ла докладно навчений Зако́ну отці́в; горли́вець я Божий, як і всі ви сьогодні.

3 – Я иудей, уроженец Тарса в Киликии, но воспитывался я в этом городе у Гамалиила и был в точности научен Закону наших отцов. Я ревнитель дела Всевышнего, как и каждый из вас сегодня.

4 Переслідував я аж до смерти цю путь, і в'язав, і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок,

4 Я преследовал и мучил до смерти последователей Пути Исы, арестовывал мужчин и женщин и отправлял их в темницы.

5 як засві́дчить про мене первосвященик та вся старши́на. Я від них був узяв навіть листи́ на братів, і пішов до Дама́ску, щоб тамте́шніх зв'язати й приве́сти до Єрусалиму на кару.

5 Свидетели тому – верховный священнослужитель и весь Совет старейшин. Я даже получил от них письма к соплеменникам в Дамаске и отправился туда, чтобы арестовать там всех последователей Исы и привести их в Иерусалим для наказания.

6 І сталося, як у дорозі я був, і наближа́всь до Дамаску опі́вдня, то ось мене нагло осяяло світло велике з неба!

6 По пути, когда я уже подходил к Дамаску, около полудня меня вдруг озарил ослепительный свет с неба.

7 І я повалився на землю, і голос почув, що мені говорив: „Савле, Савле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

7 Я упал на землю и услышал голос, который говорил мне: «Шаул! Шаул! Зачем ты преследуешь Меня?»

8 А я запитав: „Хто Ти, Господи?“ А Він мені відказав: „Я Ісус Назаряни́н, що Його переслідуєш ти“.

8 Я спросил: «Кто Ты, Владыка?» Он ответил: «Я Иса из Назарета, Которого ты преследуешь».

9 А ті, що зо мною були́, правда, бачили світло, але не почули вони того голосу, що мені говорив.

9 Мои спутники видели свет, но голоса, который я слышал, они не поняли.

10 А я запитав: „Що́ я, Господи, маю робити?“ Господь же до мене промовив: „Уставай та й іди до Дамаску, а там тобі скажуть про все, що тобі призна́чено робити“.

10 Я спросил: «Повелитель, что мне делать?» Повелитель ответил: «Встань и иди в Дамаск. Там тебе скажут всё, что тебе предстоит сделать».

11 А від ясности світла того невидю́щим я став. І присутні зо мною за руку мене повели́, і до Дамаску прибув я.

11 Мои спутники за руку привели меня в Дамаск, так как я был ослеплён сиянием этого света.

12 А один муж Ана́ній, у Зако́ні побожний, що добре свідо́цтво про нього дають усі юдеї в Дамаску,

12 Там ко мне пришёл человек по имени Анания, тщательно соблюдающий Закон и уважаемый всеми местными иудеями.

13 до мене прибув, і, ставши, промовив мені: „Савле брате, — стань видю́щий!“ І я хвилі тієї побачив його.

13 Он подошёл ко мне и, встав рядом, сказал: «Брат Шаул, прозри!» И в тот же момент я прозрел и увидел этого человека.

14 І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.

14 Он сказал: «Бог наших предков избрал тебя, чтобы ты узнал Его волю, увидел Праведного и услышал голос из Его уст.

15 Бо бу́деш ти свідком Йому перед усіма людьми́ про оте, що ти бачив та чув!

15 Ты будешь для всех людей свидетелем того, что ты видел и слышал.

16 А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!“

16 Не медли! Вставай, пройди обряд погружения в воду и смой свои грехи, призвав Его имя».

17 І сталось, як вернувся я в Єрусалим, і молився у храмі, то в захо́плення впав я,

17 Потом я возвратился в Иерусалим, и когда я молился в храме, мне было видение.

18 і побачив Його, що до мене сказав: „Поспіши, і піди хутчій з Єрусалиму, бо не приймуть свідо́цтва твого про Мене“.

18 Я увидел Повелителя, Который говорил мне:«Скорее выйди из Иерусалима, потому что здесь не примут твоего свидетельства обо Мне».

19 А я відказав: „Самі вони, Господи, знають, що я до в'язниць садови́в та бив по синагогах отих, хто вірував у Тебе.

19 Я ответил: «Повелитель, эти люди знают, что я ходил из одного молитвенного дома иудеев в другой, чтобы арестовывать и избивать тех, кто верит в Тебя.

20 А коли лилась кров Твого свідка Степа́на, то сам я стояв та вбивство його похваляв, і одежу вбивців його сторожи́в“.

20 Когда проливалась кровь Твоего свидетеля Стефана, я стоял там и одобрял это, я сторожил одежды его убийц».

21 Але Він до мене промовив: „Іди, бо пошлю Я далеко тебе, — до поган!“

21 Тогда Повелитель сказал мне: «Иди, Я посылаю тебя далеко, к другим народам».

22 І аж до слова цього його слухали. Аж ось підне́сли вони голос свій, гукаючи: „Геть такого з землі, бо жити йому не годи́ться!“

22 До этих слов толпа слушала Паула, но тут они стали кричать: – Стереть его с лица земли! Он не достоин жизни!

23 І як вони верещали, і одежу шпурля́ли, і кидали порох у повітря,

23 Они кричали, размахивали своими плащами и бросали пыль в воздух.

24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести́, і звелів бичува́нням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

24 Командир римского полка приказал увести Паула в казарму. Он велел избить его и допросить, чтобы узнать, почему народ так негодует на него.

25 І як його розтягли́ для ремінних бичів, то Павло сказав сотникові, що стояв: „Хіба бичува́ти дозволено вам громадянина римського та ще й незасу́дженого?“

25 Но когда Паула привязали, чтобы бить, он сказал стоявшему рядом офицеру: – Разве позволено бить римского гражданина, к тому же без суда?

26 Якже сотник це почув, то подався до тисяцького, і завідо́мив, говорячи: „Що́ хочеш робити? Бож ри́млянин цей чоловік!“

26 Когда офицер это услышал, он пошёл и доложил командиру полка. – Что ты делаешь? Этот человек римский гражданин, – сказал он.

27 Підійшов тоді тисяцький, та й поспитався його: „Скажи мені, чи ти ри́млянин?“ А він: „Так!“ відказав.

27 Командир вышел к Паулу и спросил: – Ты действительно римский гражданин? – Да, – ответил тот.

28 Відповів на те тисяцький: „За великі гро́ші громадянство оце я набув“. А Павло відказав: „А я в нім і родився!“

28 Тогда командир сказал: – Мне пришлось заплатить немало денег за моё гражданство. – А я даже родился римским гражданином, – ответил Паул.

29 І відступили негайно від нього оті, що хотіли допи́тувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той ри́млянин, і що він ізв'язав був його.

29 Те, кто должен был его допрашивать, сразу же отступили от него. Командир тоже встревожился, когда узнал, что он заковал в цепи римского гражданина.

30 А другого дня, бажавши довідатись правди, у чо́му юдеї його оскаржа́ють, він звільнив його та звелів, щоб зібра́лися первосвященики та ввесь синедріо́н. І він вивів Павла, і поставив його перед ними.

30 На следующий день командир, желая точно узнать, в чём же иудеи обвиняют Паула, освободил его от оков и приказал, чтобы собрались главные священнослужители и весь Высший Совет. Затем он ввёл Паула и поставил перед ними.