CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 2

1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.

2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.

3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.

4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“

6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“

7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.

8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.

9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“

10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.

11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.

12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.

13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий

Аюб

Глава 2

1 Снова ангелы пришли, чтобы предстать перед Вечным, и сатана пришёл с ними, чтобы предстать перед Ним.

2 И Вечный сказал сатане: – Откуда ты пришёл?Сатана ответил Вечному: – Я скитался по земле и обошёл её всю.

3 Вечный сказал сатане: – Приметил ли ты Моего раба Аюба? Нет на земле такого человека, как он: непорочного и праведного, кто живёт в страхе перед Всевышним и сторонится зла. Он по-прежнему твёрд в своей непорочности, а ты настраивал Меня против него, чтобы погубить его без вины.

4 – Кожа за кожу! – отвечал сатана. – За свою жизнь человек отдаст всё, что имеет.

5 Но протяни руку и порази его кости и плоть, и он проклянёт Тебя прямо в лицо.

6 Вечный сказал сатане: – Хорошо. Он в твоих руках, только сохрани ему жизнь.

7 Сатана ушёл от Вечного и поразил Аюба болезненными язвами с головы до пят.

8 Тогда Аюб взял глиняный черепок, чтобы скоблить свою кожу, и сел среди пепла.

9 Жена сказала ему: – Ты всё ещё стараешься быть непорочным? Прокляни Всевышнего и умри!

10 Он ответил ей: – Ты говоришь как безумная. Разве мы должны принимать от Всевышнего только хорошее и не принимать плохого?И на этот раз Аюб не согрешил ни словом.

11 Когда трое друзей Аюба, Елифаз из Темана, Билдад из Шуаха и Цофар из Наамы, услышали о бедах, которые его постигли, они отправились в путь, покинув свои дома, и встретились, чтобы идти плакать с ним и утешать его.

12 Увидев издали, они его едва узнали. Они начали рыдать, разорвали на себе одежду и посыпали головы пеплом.

13 Они сидели рядом с ним на земле семь дней и семь ночей. Никто из них не сказал ему ни слова, потому что они видели, как сильно он страдает.

Йов

Розділ 2

Аюб

Глава 2

1 І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.

1 Снова ангелы пришли, чтобы предстать перед Вечным, и сатана пришёл с ними, чтобы предстать перед Ним.

2 І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.

2 И Вечный сказал сатане: – Откуда ты пришёл?Сатана ответил Вечному: – Я скитался по земле и обошёл её всю.

3 І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.

3 Вечный сказал сатане: – Приметил ли ты Моего раба Аюба? Нет на земле такого человека, как он: непорочного и праведного, кто живёт в страхе перед Всевышним и сторонится зла. Он по-прежнему твёрд в своей непорочности, а ты настраивал Меня против него, чтобы погубить его без вины.

4 І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

4 – Кожа за кожу! – отвечал сатана. – За свою жизнь человек отдаст всё, что имеет.

5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“

5 Но протяни руку и порази его кости и плоть, и он проклянёт Тебя прямо в лицо.

6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“

6 Вечный сказал сатане: – Хорошо. Он в твоих руках, только сохрани ему жизнь.

7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.

7 Сатана ушёл от Вечного и поразил Аюба болезненными язвами с головы до пят.

8 А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.

8 Тогда Аюб взял глиняный черепок, чтобы скоблить свою кожу, и сел среди пепла.

9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“

9 Жена сказала ему: – Ты всё ещё стараешься быть непорочным? Прокляни Всевышнего и умри!

10 А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.

10 Он ответил ей: – Ты говоришь как безумная. Разве мы должны принимать от Всевышнего только хорошее и не принимать плохого?И на этот раз Аюб не согрешил ни словом.

11 I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.

11 Когда трое друзей Аюба, Елифаз из Темана, Билдад из Шуаха и Цофар из Наамы, услышали о бедах, которые его постигли, они отправились в путь, покинув свои дома, и встретились, чтобы идти плакать с ним и утешать его.

12 І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.

12 Увидев издали, они его едва узнали. Они начали рыдать, разорвали на себе одежду и посыпали головы пеплом.

13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий

13 Они сидели рядом с ним на земле семь дней и семь ночей. Никто из них не сказал ему ни слова, потому что они видели, как сильно он страдает.