CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Дiї

Розділ 19

1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,

2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“

3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.

4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.

5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.

6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.

11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,

12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.

13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“

16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.

17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.

22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.

24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,

25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.

27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.

28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“

29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.

30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.

31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.

34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“

35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.

37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.

39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

Деяния апостолов

Глава 19

1 И было, что в то время, как Аполлос был в Коринфе, Павел, пройдя горные области, пришел в Ефес и нашел неких учеников.

2 И он сказал им: приняли ли вы Духа Святого, когда уверовали? А они ему: мы даже и не слышали, есть ли Дух Святой.

3 А он сказал: во что же вы были крещены? Они сказали: в крещение Иоанново.

4 И сказал Павел: Иоанн крестил крещением покаяния, говоря народу, чтобы веровали в Грядущего по нем, то есть в Иисуса.

5 И услышали они, и были крещены во имя Господа Иисуса.

6 И когда Павел возложил на них руки, пришел на них Дух Святой, и они начали говорить языками и пророчествовать.

7 Было их всех человек около двенадцати.

8 И войдя в синагогу, он дерзновенно проповедовал в течение трех месяцев, споря и убеждая о Царстве Божием.

9 Но когда некоторые начали ожесточаться и не верить, злословя этот Путь перед собранием, то он, отстав от них, отделил учеников и каждый день вел беседы в училище Тиранна.

10 Так было в течение двух лет, так что все населяющие Асию услышали слово Господне, как Иудеи, так и Еллины.

11 Силы же необычайные Бог творил руками Павла,

12 так что и на больных переносили с тела его платки и опоясания, и их покидали болезни, и злые духи выходили.

13 А некоторые и из бродячих Иудейских заклинателей попытались призывать над имеющими злых духов имя Господа Иисуса, говоря: заклинаю вас Иисусом, Которого проповедует Павел.

14 Делали это семь сыновей некоего Скевы, Иудейского первосвященника.

15 Но злой дух сказал им в ответ: Иисуса я знаю, и Павел мне знаком, а вы кто?

16 И бросился на них человек, в котором был злой дух, одолел их всех, и взял над ними такую силу, что они нагие и израненные, выбежали из того дома.

17 Это сделалось известным всем Иудеям и Еллинам, живущим в Ефесе, и напал страх на всех их, и величаемо было имя Господа Иисуса.

18 И многие из уверовавших приходили, исповедуя и объявляя дела свои.

19 А из занимавшихся колдовством довольно многие снесли в кучу свои книги и жгли перед всеми; и подсчитали их цены, и оказалось пятьдесят тысяч серебром.

20 С такой силой Господне слово возрастало и укреплялось.

21 Когда это совершилось, Павел положил в духе, пройдя Македонию и Ахаию, идти в Иерусалим, говоря: побывав там, надо мне видеть и Рим.

22 И послав в Македонию двоих из служивших ему, Тимофея и Ераста, сам остался на время в Асии.

23 Произошел в то время мятеж немалый из-за Пути.

24 Ибо некто, по имени Димитрий, серебряных дел мастер, делавший серебряные храмы Артемиды, доставлял художникам немалый заработок.

25 Собрав их и работников, занятых таким же делом, он сказал: люди, вы знаете, что от этого заработка зависит наше благосостояние.

26 И вы видите и слышите, что не только в Ефесе, но почти во всей Асии Павел этот своими внушениями совратил немало народа, говоря, что делаемое руками — не боги.

27 И опасность для нас не только в том, что это ремесло станет презренным, но что и святилище великой богини Артемиды будет считаться ни во что, и окажется лишенной своего величия и та, которую почитает вся Асия и вселенная.

28 Услышав это и исполнившись ярости, они начали кричать: велика Артемида Ефесская!

29 И город исполнился смятением, и все, как один, устремились в театр, потащив с собой Гайя и Аристарха, Македонян, спутников Павла.

30 Когда же Павел хотел войти в толпу, ученики его не пускали.

31 Некоторые же и из асиархов, будучи ему друзьями, послали просить его не ходить в театр.

32 Итак, одни кричали одно, другие другое; ибо собрание было беспорядочное, и большинство не знало, чего ради они собрались.

33 Тогда выдвинули из толпы Александра, выставленного Иудеями. И Александр, дав знак рукой, хотел защищаться перед народом.

34 Когда же узнали, что он Иудей, то все в один голос закричали, и около двух часов кричали: велика Артемида Ефесская!

35 Тогда грамматевс, успокоив толпу, сказал: мужи Ефесяне, кто из людей не знает, что город Ефес есть страж великой Артемиды и с неба упавшего образа?

36 Итак, раз это непререкаемо, надо вам быть спокойными и ничего сгоряча не делать.

37 Ибо привели вы этих мужей, не виновных ни в кощунстве, ни в хуле на нашу богиню.

38 Итак, если Димитрий и другие с ним художники имеют на кого-нибудь жалобу, — то суды действуют, и есть проконсулы: пусть приносят жалобы друг на друга.

39 Если же вы ищете чего-нибудь еще, то это будет решено в законном собрании.

40 Ибо мы не сможем оправдаться в этом сборище и подвергаемся опасности быть обвиненными в восстании за то, что без всякого основания произошло сегодня. И сказав это, он распустил собрание.

Дiї

Розділ 19

Деяния апостолов

Глава 19

1 І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов,

1 И было, что в то время, как Аполлос был в Коринфе, Павел, пройдя горные области, пришел в Ефес и нашел неких учеников.

2 та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“

2 И он сказал им: приняли ли вы Духа Святого, когда уверовали? А они ему: мы даже и не слышали, есть ли Дух Святой.

3 І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“.

3 А он сказал: во что же вы были крещены? Они сказали: в крещение Иоанново.

4 І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“.

4 И сказал Павел: Иоанн крестил крещением покаяния, говоря народу, чтобы веровали в Грядущего по нем, то есть в Иисуса.

5 Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса.

5 И услышали они, и были крещены во имя Господа Иисуса.

6 А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!

6 И когда Павел возложил на них руки, пришел на них Дух Святой, и они начали говорить языками и пророчествовать.

7 А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять.

7 Было их всех человек около двенадцати.

8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.

8 И войдя в синагогу, он дерзновенно проповедовал в течение трех месяцев, споря и убеждая о Царстве Божием.

9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на.

9 Но когда некоторые начали ожесточаться и не верить, злословя этот Путь перед собранием, то он, отстав от них, отделил учеников и каждый день вел беседы в училище Тиранна.

10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа.

10 Так было в течение двух лет, так что все населяющие Асию услышали слово Господне, как Иудеи, так и Еллины.

11 І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими,

11 Силы же необычайные Бог творил руками Павла,

12 так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них.

12 так что и на больных переносили с тела его платки и опоясания, и их покидали болезни, и злые духи выходили.

13 Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“

13 А некоторые и из бродячих Иудейских заклинателей попытались призывать над имеющими злых духов имя Господа Иисуса, говоря: заклинаю вас Иисусом, Которого проповедует Павел.

14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви.

14 Делали это семь сыновей некоего Скевы, Иудейского первосвященника.

15 Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“

15 Но злой дух сказал им в ответ: Иисуса я знаю, и Павел мне знаком, а вы кто?

16 І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені.

16 И бросился на них человек, в котором был злой дух, одолел их всех, и взял над ними такую силу, что они нагие и израненные, выбежали из того дома.

17 І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.

17 Это сделалось известным всем Иудеям и Еллинам, живущим в Ефесе, и напал страх на всех их, и величаемо было имя Господа Иисуса.

18 І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.

18 И многие из уверовавших приходили, исповедуя и объявляя дела свои.

19 І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.

19 А из занимавшихся колдовством довольно многие снесли в кучу свои книги и жгли перед всеми; и подсчитали их цены, и оказалось пятьдесят тысяч серебром.

20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!

20 С такой силой Господне слово возрастало и укреплялось.

21 А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.

21 Когда это совершилось, Павел положил в духе, пройдя Македонию и Ахаию, идти в Иерусалим, говоря: побывав там, надо мне видеть и Рим.

22 Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

22 И послав в Македонию двоих из служивших ему, Тимофея и Ераста, сам остался на время в Асии.

23 І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу.

23 Произошел в то время мятеж немалый из-за Пути.

24 Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав,

24 Ибо некто, по имени Димитрий, серебряных дел мастер, делавший серебряные храмы Артемиды, доставлял художникам немалый заработок.

25 згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо.

25 Собрав их и работников, занятых таким же делом, он сказал: люди, вы знаете, что от этого заработка зависит наше благосостояние.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені.

26 И вы видите и слышите, что не только в Ефесе, но почти во всей Асии Павел этот своими внушениями совратил немало народа, говоря, что делаемое руками — не боги.

27 І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“.

27 И опасность для нас не только в том, что это ремесло станет презренным, но что и святилище великой богини Артемиды будет считаться ни во что, и окажется лишенной своего величия и та, которую почитает вся Асия и вселенная.

28 Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“

28 Услышав это и исполнившись ярости, они начали кричать: велика Артемида Ефесская!

29 І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян.

29 И город исполнился смятением, и все, как один, устремились в театр, потащив с собой Гайя и Аристарха, Македонян, спутников Павла.

30 Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили.

30 Когда же Павел хотел войти в толпу, ученики его не пускали.

31 Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище.

31 Некоторые же и из асиархов, будучи ему друзьями, послали просить его не ходить в театр.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

32 Итак, одни кричали одно, другие другое; ибо собрание было беспорядочное, и большинство не знало, чего ради они собрались.

33 А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом.

33 Тогда выдвинули из толпы Александра, выставленного Иудеями. И Александр, дав знак рукой, хотел защищаться перед народом.

34 А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“

34 Когда же узнали, что он Иудей, то все в один голос закричали, и около двух часов кричали: велика Артемида Ефесская!

35 А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

35 Тогда грамматевс, успокоив толпу, сказал: мужи Ефесяне, кто из людей не знает, что город Ефес есть страж великой Артемиды и с неба упавшего образа?

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го.

36 Итак, раз это непререкаемо, надо вам быть спокойными и ничего сгоряча не делать.

37 А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили.

37 Ибо привели вы этих мужей, не виновных ни в кощунстве, ни в хуле на нашу богиню.

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають.

38 Итак, если Димитрий и другие с ним художники имеют на кого-нибудь жалобу, — то суды действуют, и есть проконсулы: пусть приносят жалобы друг на друга.

39 А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні.

39 Если же вы ищете чего-нибудь еще, то это будет решено в законном собрании.

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

40 Ибо мы не сможем оправдаться в этом сборище и подвергаемся опасности быть обвиненными в восстании за то, что без всякого основания произошло сегодня. И сказав это, он распустил собрание.

1.0x