Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 21

1 А Йов відповів та й сказав:

2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!

3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.

4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?

5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.

6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.

7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.

14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,

24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.

25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,

26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.

27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.

28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?

29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:

30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!

31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?

32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.

33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.

34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“

Книга Иова

Глава 21

1 И начал Иов, и сказал:

2 Выслушайте внимательно речь мою; и да будет это вместо всех утешений ваших.

3 Потерпите меня, пока я поговорю; а когда поговорю, после того ругайся.

4 Разве на человека жалоба моя? как же мне и не возмалодушествовать?

5 Воззрите на меня, и ужаснитесь, и положите руку на уста.

6 Лишь только вспомню, то содрогаюсь, и трепет объемлет тело мое.

7 За что живут беззаконные, состареваются, и еще силами крепки?

8 Дети их в устроенном, как и они, состоянии пред лицем их, и внуки их пред глазами их.

9 Домы их - мир, без страха, и жезла Божия нет на них.

10 Бык у него оплодотворяет корову, и не гнушается ею; телица его зачинает, и не выкидывает.

11 Выпускают они, как стадо овец, малюток своих, и дети их прыгают;

12 Громко поют под голос тимпана и цитры, и веселятся при звуке свирели.

13 Оканчивают дни свои в счастии, и в миг нисходят в преисподнюю. {т.е. кончина безболезненна.}

14 А они говорят Богу: `отойди от нас; и знать путей Твоих мы не хотим.

15 Что такое Вседержитель, что мы должны служить Ему? и какая нам польза от того, что мы будем прибегать к Нему?`

16 Видишь! `не в их руке счастие их!` (Совет нечестивых будь далек от меня!)

17 Часто ли гаснет лампада у беззаконных, и приходит на них погибель их? Часто ли Он во гневе Своем дает болезни в удел им?

18 Часто ли они бывают соломинкою пред ветром, и шелухою, уносимою вихрем? -

19 `Бог бережет сынам его несчастие его`; но да воздаст самому ему, чтобы он знал,

20 Чтобы глаза его видели, как перехитрили его, и чтобы пил из чаши гнева Вседержителя.

21 Ибо какое ему дело до дома своего после себя, когда определенное число месяцев его кончится?

22 Бога ли учить мудрости, когда Он судит и горних?

23 Один умирает в самой полноте своей, во всем довольстве и спокойствии;

24 Пастбища его полны молока, и мозг костей его окропляется.

25 А другой умирает в горести души, и не вкусил добра.

26 Вместе они будут лежать во прахе, и червь покроет их.

27 Вот, я знаю помышления ваши, и хитрости, какими вы хотите сразить меня.

28 Ибо говорите: `где дом князя, и где шатер, в котором беззаконные обитали`?

29 Разве вы не спрашивали у путешественников, и не знакомы с рассказами их,

30 `Как в день погибели пощажен бывает злодей, в день гнева отводится в сторону?

31 Кто представит пред лице его путь его? Он сделал дело, и кто заплатил ему?

32 И провожают его к гробам; и сам неусыпно заботился о могильном бугре.

33 Были сладки для него глыбы долины, и влечет он за собою все человечество; и нет числа отшедшим прежде его`.

34 Как же вы хотите утешить меня пустым? И остается в ответах ваших одна неверность.

Йов Розділ 21	Книга Иова Глава 21
1 А Йов відповів та й сказав:	1 И начал Иов, и сказал:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!	2 Выслушайте внимательно речь мою; и да будет это вместо всех утешений ваших.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.	3 Потерпите меня, пока я поговорю; а когда поговорю, после того ругайся.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?	4 Разве на человека жалоба моя? как же мне и не возмалодушествовать?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.	5 Воззрите на меня, и ужаснитесь, и положите руку на уста.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.	6 Лишь только вспомню, то содрогаюсь, и трепет объемлет тело мое.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?	7 За что живут беззаконные, состареваются, и еще силами крепки?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.	8 Дети их в устроенном, как и они, состоянии пред лицем их, и внуки их пред глазами их.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.	9 Домы их - мир, без страха, и жезла Божия нет на них.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.	10 Бык у него оплодотворяет корову, и не гнушается ею; телица его зачинает, и не выкидывает.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.	11 Выпускают они, как стадо овец, малюток своих, и дети их прыгают;
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.	12 Громко поют под голос тимпана и цитры, и веселятся при звуке свирели.
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.	13 Оканчивают дни свои в счастии, и в миг нисходят в преисподнюю. {т.е. кончина безболезненна.}
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!	14 А они говорят Богу: `отойди от нас; и знать путей Твоих мы не хотим.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“	15 Что такое Вседержитель, что мы должны служить Ему? и какая нам польза от того, что мы будем прибегать к Нему?`
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...	16 Видишь! `не в их руке счастие их!` (Совет нечестивых будь далек от меня!)
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!	17 Часто ли гаснет лампада у беззаконных, и приходит на них погибель их? Часто ли Он во гневе Своем дает болезни в удел им?
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!	18 Часто ли они бывают соломинкою пред ветром, и шелухою, уносимою вихрем? -
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!	19 `Бог бережет сынам его несчастие его`; но да воздаст самому ему, чтобы он знал,
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!	20 Чтобы глаза его видели, как перехитрили его, и чтобы пил из чаши гнева Вседержителя.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?	21 Ибо какое ему дело до дома своего после себя, когда определенное число месяцев его кончится?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?	22 Бога ли учить мудрости, когда Он судит и горних?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,	23 Один умирает в самой полноте своей, во всем довольстве и спокойствии;
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.	24 Пастбища его полны молока, и мозг костей его окропляется.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,	25 А другой умирает в горести души, и не вкусил добра.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.	26 Вместе они будут лежать во прахе, и червь покроет их.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.	27 Вот, я знаю помышления ваши, и хитрости, какими вы хотите сразить меня.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?	28 Ибо говорите: `где дом князя, и где шатер, в котором беззаконные обитали`?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:	29 Разве вы не спрашивали у путешественников, и не знакомы с рассказами их,
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!	30 `Как в день погибели пощажен бывает злодей, в день гнева отводится в сторону?
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?	31 Кто представит пред лице его путь его? Он сделал дело, и кто заплатил ему?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.	32 И провожают его к гробам; и сам неусыпно заботился о могильном бугре.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.	33 Были сладки для него глыбы долины, и влечет он за собою все человечество; и нет числа отшедшим прежде его`.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“	34 Как же вы хотите утешить меня пустым? И остается в ответах ваших одна неверность.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 21

Книга Иова

Глава 21

Йов

Розділ 21

Книга Иова

Глава 21

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 21

Книга Иова

Глава 21

Йов

Розділ 21

Книга Иова

Глава 21

Старий
завіт

Новий
завіт