Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 7

1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.

Книга Иова

Глава 7

1 Жизнь человека на земле не есть ли служба воинская, и дни его не то же ли, что дни наемника?

2 Как раб, который жаждет тени, и как наемник, который ждет платы своей,

3 Так я получил в удел печальные месяцы, и ночи горестные отчислены мне.

4 Если я лег, то говорю: `скоро ли встану?` и долго тянется вечер; ворочаюсь, и пресыщаюсь тревогами до рассвета.

5 Тело мое одето червями и пыльными глыбами струпа; кожа моя то заживает, то опять гноится.

6 Дни мои идут скорее ткани, и кончаются без надежды.

7 Вспомни, что дуновение жизнь моя, что око мое не возвратится видеть добро.

8 Не узрит меня око Того, Который видит меня; очи Твои ко мне, и нет меня.

9 Исчезает облако и уходит; так и снисшедший в преисподнюю не восходит;

10 Уже не возвращается в дом свой, и место его уже не знает его.

11 Не буду уже я удерживать уст моих; буду говорить в стеснении духа моего: буду жаловаться в горести души моей.

12 Разве я море, разве морское чудовище, что Ты поставил надо мною стражу?

13 Когда я говорю: `постель утешит меня, ложе мое унесет горесть мою;`

14 Тогда снами устрашаешь меня, и видениями пугаешь меня;

15 И душа моя лучше желала бы удушья, смерти, нежели этих костей моих.

16 Я тлею: не вечно жить мне; отстань от меня: ибо дни мои - пар.

17 Что такое человек, что Ты столько ценишь его, и что обращаешь на него внимание Твое, -

18 Осматриваешь его каждое утро, и каждое мгновение испытываешь его?

19 Доколе не отвратишь от меня взора, не дашь отдыха, чтобы я мог проглотить слюну?

20 Согрешил ли я? то что ж я сделал Тебе, Страж человеков? зачем Ты поставил меня целью для Себя, чтоб я стал сам себе в тягость?

21 И почто не снимаешь с меня греха, и беззаконию моему не повелеваешь прейти? ибо уже лежу во прахе; и Ты поищешь меня, и нет меня.

Йов Розділ 7	Книга Иова Глава 7
1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!	1 Жизнь человека на земле не есть ли служба воинская, и дни его не то же ли, что дни наемника?
2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,	2 Как раб, который жаждет тени, и как наемник, который ждет платы своей,
3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.	3 Так я получил в удел печальные месяцы, и ночи горестные отчислены мне.
4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.	4 Если я лег, то говорю: `скоро ли встану?` и долго тянется вечер; ворочаюсь, и пресыщаюсь тревогами до рассвета.
5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.	5 Тело мое одето червями и пыльными глыбами струпа; кожа моя то заживает, то опять гноится.
6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.	6 Дни мои идут скорее ткани, и кончаются без надежды.
7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.	7 Вспомни, что дуновение жизнь моя, что око мое не возвратится видеть добро.
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.	8 Не узрит меня око Того, Который видит меня; очи Твои ко мне, и нет меня.
9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,	9 Исчезает облако и уходит; так и снисшедший в преисподнюю не восходит;
10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.	10 Уже не возвращается в дом свой, и место его уже не знает его.
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:	11 Не буду уже я удерживать уст моих; буду говорить в стеснении духа моего: буду жаловаться в горести души моей.
12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?	12 Разве я море, разве морское чудовище, что Ты поставил надо мною стражу?
13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,	13 Когда я говорю: `постель утешит меня, ложе мое унесет горесть мою;`
14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене	14 Тогда снами устрашаешь меня, и видениями пугаешь меня;
15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.	15 И душа моя лучше желала бы удушья, смерти, нежели этих костей моих.
16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!	16 Я тлею: не вечно жить мне; отстань от меня: ибо дни мои - пар.
17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?	17 Что такое человек, что Ты столько ценишь его, и что обращаешь на него внимание Твое, -
18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.	18 Осматриваешь его каждое утро, и каждое мгновение испытываешь его?
19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?	19 Доколе не отвратишь от меня взора, не дашь отдыха, чтобы я мог проглотить слюну?
20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?	20 Согрешил ли я? то что ж я сделал Тебе, Страж человеков? зачем Ты поставил меня целью для Себя, чтоб я стал сам себе в тягость?
21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.	21 И почто не снимаешь с меня греха, и беззаконию моему не повелеваешь прейти? ибо уже лежу во прахе; и Ты поищешь меня, и нет меня.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 7

Книга Иова

Глава 7

Йов

Розділ 7

Книга Иова

Глава 7

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 7

Книга Иова

Глава 7

Йов

Розділ 7

Книга Иова

Глава 7

Старий
завіт

Новий
завіт