Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 10

1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!

2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!

16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:

17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.

18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,

19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.

20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,

21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,

22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.

Книга Иова

Глава 10

1 Мне опротивела жизнь; дам волю моей жалобе, в горечи души буду говорить.

2 Я Богу скажу: «Не осуждай меня. Скажи же, что Ты против меня имеешь?»

3 Или Тебе нравится быть жестоким, презирать создание Твоих рук, одобряя замыслы нечестивых?

4 Разве плотские у Тебя глаза? Разве смотришь Ты, словно смертный смотрит?

5 Разве Твои дни, как дни смертных, и года, как у человека,

6 что Ты торопишься найти мою вину и выискать мой грех —

7 хоть и знаешь, что я невиновен? Никто меня от Тебя не спасет.

8 Руки Твои вылепили и создали меня, а теперь Ты губишь меня?

9 Вспомни, что Ты вылепил меня, как из глины. Неужели ныне вернешь меня в прах?

10 Не Ты ли излил меня, как молоко, и сгустил меня, как творог;

11 одел меня кожей и плотью, скрепил костями и жилами?

12 Ты мне жизнь даровал и явил мне милость, и Твоей заботой хранился мой дух.

13 Но вот то, что Ты в сердце Своем сокрыл, и я знаю, что Ты это задумал:

14 если я согрешу, Ты выследишь и не отпустишь мне грех.

15 Если я виновен — горе мне! Но если и прав, мне головы не поднять, потому что горю от стыда и пресыщен бедствием.

16 Если голову подниму, Ты бросаешься на меня, как лев, вновь и вновь устрашая меня Своей силой.

17 Приводишь новых свидетелей против меня, умножаешь против меня Свой гнев, и все новые и новые войска бросаешь на меня.

18 Зачем Ты вывел меня из чрева? Лучше бы я умер, и никто не увидел бы меня.

19 Как бы я хотел никогда не жить, сразу из утробы перенестись в могилу!

20 Разве дни моей жизни не кратки? Отступи от меня, чтобы утешиться мне на миг,

21 прежде чем в путь безвозвратный отправлюсь, в край мрака и смертной мглы,

22 в землю кромешной ночи, в тот неустроенный край смертной мглы, где сам свет подобен тьме.

Йов Розділ 10	Книга Иова Глава 10
1 Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!	1 Мне опротивела жизнь; дам волю моей жалобе, в горечи души буду говорить.
2 Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?	2 Я Богу скажу: «Не осуждай меня. Скажи же, что Ты против меня имеешь?»
3 Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?	3 Или Тебе нравится быть жестоким, презирать создание Твоих рук, одобряя замыслы нечестивых?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?	4 Разве плотские у Тебя глаза? Разве смотришь Ты, словно смертный смотрит?
5 Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,	5 Разве Твои дни, как дни смертных, и года, как у человека,
6 що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,	6 что Ты торопишься найти мою вину и выискать мой грех —
7 хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?	7 хоть и знаешь, что я невиновен? Никто меня от Тебя не спасет.
8 Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.	8 Руки Твои вылепили и создали меня, а теперь Ты губишь меня?
9 Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.	9 Вспомни, что Ты вылепил меня, как из глины. Неужели ныне вернешь меня в прах?
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?	10 Не Ты ли излил меня, как молоко, и сгустил меня, как творог;
11 Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.	11 одел меня кожей и плотью, скрепил костями и жилами?
12 Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.	12 Ты мне жизнь даровал и явил мне милость, и Твоей заботой хранился мой дух.
13 А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:	13 Но вот то, что Ты в сердце Своем сокрыл, и я знаю, что Ты это задумал:
14 якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.	14 если я согрешу, Ты выследишь и не отпустишь мне грех.
15 Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!	15 Если я виновен — горе мне! Но если и прав, мне головы не поднять, потому что горю от стыда и пресыщен бедствием.
16 А коли піднесе́ться вона,то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:	16 Если голову подниму, Ты бросаешься на меня, как лев, вновь и вновь устрашая меня Своей силой.
17 поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.	17 Приводишь новых свидетелей против меня, умножаешь против меня Свой гнев, и все новые и новые войска бросаешь на меня.
18 І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,	18 Зачем Ты вывел меня из чрева? Лучше бы я умер, и никто не увидел бы меня.
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.	19 Как бы я хотел никогда не жить, сразу из утробы перенестись в могилу!
20 Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,	20 Разве дни моей жизни не кратки? Отступи от меня, чтобы утешиться мне на миг,
21 поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,	21 прежде чем в путь безвозвратный отправлюсь, в край мрака и смертной мглы,
22 до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.	22 в землю кромешной ночи, в тот неустроенный край смертной мглы, где сам свет подобен тьме.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 10

Книга Иова

Глава 10

Йов

Розділ 10

Книга Иова

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 10

Книга Иова

Глава 10

Йов

Розділ 10

Книга Иова

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт