Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Книга Иова

Глава 31

1 Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек.

2 Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?

3 Не грешникам ли беда суждена и гибель — творящим зло?

4 Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?

5 Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?

6 Пусть Бог меня взвесит на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!

7 Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,

8 то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.

9 Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал ее у дверей ближнего,

10 пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.

11 Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.

12 Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.

13 Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,

14 то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?

15 Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

16 Если я бедным отказывал в просьбах и печалил глаза вдовы,

17 если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь, —

18 я с юности растил его, как отец, и от чрева матери заботился о вдове, —

19 если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,

20 и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,

21 если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,

22 то пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.

23 Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.

24 Если бы я на золото понадеялся и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

25 если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,

26 если глядя на солнце в его сиянии или на луну в ее сверкающем шествии,

27 я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,

28 то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

29 Если рад я был гибели моего врага, ликовал, когда он попадал в беду, —

30 но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, —

31 если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом!» —

32 но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему —

33 если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,

34 из-за страха перед толпой, из-за боязни перед сородичами, — то я бы молчал и сидел взаперти.

35 (О если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

36 О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.

37 Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как князь, приблизился бы к Нему.)

38 Если взывала против меня земля, и рыдали ее борозды вместе,

39 потому что я ел ее плод, и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,

40 то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.

Йов Розділ 31	Книга Иова Глава 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?	1 Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?	2 Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?	3 Не грешникам ли беда суждена и гибель — творящим зло?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?	4 Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —	5 Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!	6 Пусть Бог меня взвесит на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —	7 Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!	8 то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,	9 Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал ее у дверей ближнего,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!	10 пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,	11 Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!	12 Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,	13 Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?	14 то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?	15 Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?	16 Если я бедным отказывал в просьбах и печалил глаза вдовы,
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?	17 если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь, —
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!	18 я с юности растил его, как отец, и от чрева матери заботился о вдове, —
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —	19 если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?	20 и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —	21 если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!	22 то пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.	23 Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?	24 Если бы я на золото понадеялся и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?	25 если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,	26 если глядя на солнце в его сиянии или на луну в ее сверкающем шествии,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —	27 я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!	28 то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?	29 Если рад я был гибели моего врага, ликовал, когда он попадал в беду, —
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.	30 но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, —
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“	31 если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом!» —
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.	32 но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему —
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?	33 если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.	34 из-за страха перед толпой, из-за боязни перед сородичами, — то я бы молчал и сидел взаперти.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.	35 (О если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?	36 О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.	37 Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как князь, приблизился бы к Нему.)
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,	38 Если взывала против меня земля, и рыдали ее борозды вместе,
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —	39 потому что я ел ее плод, и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.	40 то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 31

Книга Иова

Глава 31

Йов

Розділ 31

Книга Иова

Глава 31

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 31

Книга Иова

Глава 31

Йов

Розділ 31

Книга Иова

Глава 31

Старий
завіт

Новий
завіт