Йов

Розділ 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Книга Иова

Глава 20

1 Тогда Софар из Наамаха ответил:

2 «Вот почему мысли мои беспокоят меня, вот почему во мне эти чувства! Послушай мой ответ.

3 Я слышу упрёки, унижающие честь мою, и мой разум вдохновляет меня на ответ.

4 Конечно, ты знаешь, как это исстари было, со времён Адама, когда появился человек на земле,

5 что веселие злобного недолго, а счастье неверующего длится лишь миг.

6 И хотя его гордость достигает небес и голова касается облаков,

7 он погибнет навечно, как его отходы, и те, кто видели его, спросят: „Где же он?”

8 Он словно сон улетит, и следов его не найти, исчезнет и будет забыт как ночное видение.

9 Глаза, видевшие его, больше его не увидят, как и семья не увидит его.

10 Его дети будут просить у нищих, и руки его возвратят награбленное им.

11 Сила юности, наполнявшая его кости, вместе с ним ляжет в прах.

12 И хотя сладко во рту его зло и, наслаждаясь, он прячет его под языком,

13 он не может допустить, чтобы исчезло оно, и поэтому держит его во рту.

14 Но со временем эта пища всё же прокиснет в нём и превратится в змеиный яд.

15 Он будет изрыгать проглоченные богатства, Господь заставит всё исторгнуть.

16 И питьё его будет как яд змеиный, и ядовитое жало гадюки его убьёт.

17 Он не обрадуется ручьям и рекам, полным молока и мёда.

18 Все, что он нажил, он должен будет вернуть, ни к чему не притронувшись. Не будет рад он прибылям от своего труда,

19 потому что бедных он угнетал и оставлял в нужде, захватывал дома, которых он не строил.

20 Никогда от желаний своих он не знал покоя, богатство его не спасёт.

21 Ничего больше не осталось, он всё поглотил, но успех его невечен.

22 Несчастья постигнут его посреди благоденствий, и он узнает полную силу страдания.

23 Когда он набьёт своё чрево, Бог пошлёт на него Свой сжигающий гнев, и тогда падёт на него наказание.

24 И хотя избежит он железного меча, бронзовая стрела его пронзит.

25 Бронзовая стрела пронзит его и выйдет из спины; блестящий наконечник пронзит его печень, и он содрогнётся от ужаса.

26 Все богатства его будут разрушены, нечеловеческий огонь всё поглотит, что осталось от дома его.

27 Небеса покажут его вину, и восстанет против него земля.

28 Наводнение унесёт его дом — стремительные воды в день Божьего гнева.

29 Такова судьба, уготованная Богом грешникам, таково их наследство от Бога».

Йов

Розділ 20

Книга Иова

Глава 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

1 Тогда Софар из Наамаха ответил:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

2 «Вот почему мысли мои беспокоят меня, вот почему во мне эти чувства! Послушай мой ответ.

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

3 Я слышу упрёки, унижающие честь мою, и мой разум вдохновляет меня на ответ.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

4 Конечно, ты знаешь, как это исстари было, со времён Адама, когда появился человек на земле,

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

5 что веселие злобного недолго, а счастье неверующего длится лишь миг.

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

6 И хотя его гордость достигает небес и голова касается облаков,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

7 он погибнет навечно, как его отходы, и те, кто видели его, спросят: „Где же он?”

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

8 Он словно сон улетит, и следов его не найти, исчезнет и будет забыт как ночное видение.

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

9 Глаза, видевшие его, больше его не увидят, как и семья не увидит его.

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

10 Его дети будут просить у нищих, и руки его возвратят награбленное им.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

11 Сила юности, наполнявшая его кости, вместе с ним ляжет в прах.

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

12 И хотя сладко во рту его зло и, наслаждаясь, он прячет его под языком,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

13 он не может допустить, чтобы исчезло оно, и поэтому держит его во рту.

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

14 Но со временем эта пища всё же прокиснет в нём и превратится в змеиный яд.

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

15 Он будет изрыгать проглоченные богатства, Господь заставит всё исторгнуть.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

16 И питьё его будет как яд змеиный, и ядовитое жало гадюки его убьёт.

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

17 Он не обрадуется ручьям и рекам, полным молока и мёда.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

18 Все, что он нажил, он должен будет вернуть, ни к чему не притронувшись. Не будет рад он прибылям от своего труда,

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

19 потому что бедных он угнетал и оставлял в нужде, захватывал дома, которых он не строил.

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

20 Никогда от желаний своих он не знал покоя, богатство его не спасёт.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

21 Ничего больше не осталось, он всё поглотил, но успех его невечен.

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

22 Несчастья постигнут его посреди благоденствий, и он узнает полную силу страдания.

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

23 Когда он набьёт своё чрево, Бог пошлёт на него Свой сжигающий гнев, и тогда падёт на него наказание.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

24 И хотя избежит он железного меча, бронзовая стрела его пронзит.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

25 Бронзовая стрела пронзит его и выйдет из спины; блестящий наконечник пронзит его печень, и он содрогнётся от ужаса.

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

26 Все богатства его будут разрушены, нечеловеческий огонь всё поглотит, что осталось от дома его.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

27 Небеса покажут его вину, и восстанет против него земля.

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

28 Наводнение унесёт его дом — стремительные воды в день Божьего гнева.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

29 Такова судьба, уготованная Богом грешникам, таково их наследство от Бога».