士師記

第11章

1 昔基列狎妓、生耶弗大、甚英武、

2 基列妻亦生子、嫡子旣長、逐耶弗大、謂之曰、汝乃賤者之子、不可嗣業於父家。

3 耶弗大避兄弟、居於奪地、游蕩之徒歸之、爲其僕從。

4 他日亞捫族與以色列族戰。

5 基列長老往奪地、招耶弗大、

6 曰、汝來爲我軍長、以攻亞捫族。

7 耶弗大曰、汝非憾我、逐我於父家乎。今遭患難、乃相就耶。

8 基列長老曰、我今就爾、請爾偕行、以攻亞捫族、而爲基列人長。

9 耶弗大曰、如爾導我旋歸、使攻亞捫族、而耶和華以之付於我手、則爾其以爲我長乎。

10 曰、爾我間耶和華爲證、我從爾言。

11 耶弗大與基列長老偕行、述此言於米斯巴、耶和華前、民遂立之爲軍長。

12 耶弗大遣使者至亞捫族、告其王曰、我與爾何與、爾至斯土、攻我曷故。

13 亞捫族之王告其使者曰、以色列族出埃及時、奪我土地、自亞嫩至雅泊、及約但、今以斯土反我、則兵可罷。

14 耶弗大復遣厥使、告亞捫族之王曰、

15 耶弗大云摩押與亞捫族之地、以色列族未嘗奪之。

16 初以色列族出埃及、經紅海、過曠野、至迦鐵、

17 遣使告以東王曰、盍容我過爾境。以東王不允、復遣使至摩押王、告以是言、亦不允、故以色列族居於迦鐵。

18 遂巡曠野、環以東摩押境、至摩押東隅、建營於亞嫩外、不入其國、蓋摩押以亞嫩爲界。

19 以色列族遣使告都希實本之亞摩哩王西宏、曰、盍容我過爾境、以歸我土。

20 西宏不許、乃集衆民、建營雅哈斯、與以色列族戰。

21 以色列族之上帝耶和華、以西宏及其人民付於以色列族手、使之攻擊、據有其地。

22 得亞摩哩境、自亞嫩至雅泊、自曠野至約但。

23 是則使民得亞摩哩人之地者、乃以色列族之上帝耶和華也、爾豈能得斯土乎。

24 爾之上帝基抹錫爾之地、爾可得之、我之上帝耶和華錫我之地、我亦得之、

25 昔摩押王西撥子巴勒、未嘗攻以色列族、與之戰鬬、爾豈愈於彼乎。

26 以色列族嘗居希實本與其鄉里、亞囉耳與其鄉里、沿亞嫩諸邑、歷三百年、當此之時、爾何不拯其邑乎。

27 乃我未嘗獲罪於爾、爾反攻我、殊悖於理。夫鞫人之是非者耶和華也、今在以色列族亞捫族間、願彼折中之。

28 亞捫族王不聽使者所言。

29 於是耶和華之神感耶弗大、使巡基列馬拿西二地、又巡基列之米斯巴、自此而往至亞捫族。

30 耶弗大許願於耶和華前曰、如誠以亞捫一族付於我手、

31 則當我凱旋之時、凡出我門以迓者、我必以彼燔而獻於耶和華。

32 遂抵亞捫族攻之、耶和華付於其手。

33 自亞囉耳至米匿、及葡萄平原、共擊二十邑、大戮其衆、於是亞捫族咸服、

34 耶弗大止育一女、別無所出、旣至米斯巴反其故家、來迓者惟此女、執鼗舞蹈而出。

35 耶弗大見之、則裂衣曰、嗚呼我女、汝加禍於我、遺累於我、我許願於耶和華前、不能食言。

36 曰吾父與、爾在耶和華前、旣許其願、則可踐爾所言、蓋亞捫族爲爾敵、耶和華賜爾、雪其忿怒。

37 又謂其父曰、請呈一辭、旣終身不字、請假我二月、偕我同儕、登山哀哭。

38 曰去。遂遣之、以二月爲期、與其同儕、爲終身不字之故、陟山哀哭。

39 旣盈二月、女乃旋歸、父循其所許之願、使不字而終、

40 嗣後以色列族女子、每年必爲基列人耶弗大女哀哭四日、遵爲常例。

Книга Суддiв

Розділ 11

1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“

3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.

6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“

8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,

16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.

17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.

19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.

20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.

22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.

23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?

26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.

28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,

31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.

35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.

36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.

37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.

38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.

39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

士師記

第11章

Книга Суддiв

Розділ 11

1 昔基列狎妓、生耶弗大、甚英武、

1 А ґілеадянин Їфта́х був хоробрий воя́к. А він був син блудли́вої жінки, і з нею Ґілеа́д породив Їфта́ха.

2 基列妻亦生子、嫡子旣長、逐耶弗大、謂之曰、汝乃賤者之子、不可嗣業於父家。

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиро́стали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: „Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!“

3 耶弗大避兄弟、居於奪地、游蕩之徒歸之、爲其僕從。

3 І втік Їфта́х перед своїми братами, і осівся в кра́ї Тов. І зібралися до Їфтаха гуля́щі люди, та й виходили з ним.

4 他日亞捫族與以色列族戰。

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

5 基列長老往奪地、招耶弗大、

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші́, щоб забрати Їфтаха з кра́ю Тов.

6 曰、汝來爲我軍長、以攻亞捫族。

6 І сказали вони до Їфтаха: „Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими сина́ми“.

7 耶弗大曰、汝非憾我、逐我於父家乎。今遭患難、乃相就耶。

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старши́х: „Чи ж не ви знена́видили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?“

8 基列長老曰、我今就爾、請爾偕行、以攻亞捫族、而爲基列人長。

8 І сказали ґілеадські старші́ до Їфтаха: „Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і бу́демо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх ме́шканців ґілеадських“.

9 耶弗大曰、如爾導我旋歸、使攻亞捫族、而耶和華以之付於我手、則爾其以爲我長乎。

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: „Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?“.

10 曰、爾我間耶和華爲證、我從爾言。

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: „Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зро́бимо“.

11 耶弗大與基列長老偕行、述此言於米斯巴、耶和華前、民遂立之爲軍長。

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настанови́в його собі за го́лову та провідника́, а Їфтах промовляв усі свої слова́ перед Господнім лицем у Міцпі.

12 耶弗大遣使者至亞捫族、告其王曰、我與爾何與、爾至斯土、攻我曷故。

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: „Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм кра́єм?“

13 亞捫族之王告其使者曰、以色列族出埃及時、奪我土地、自亞嫩至雅泊、及約但、今以斯土反我、則兵可罷。

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтаховнх послів: „Бо Ізраїль забрав мій край, коли він вихо́див з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йорда́ну. А тепер верни ж їх у мирі“.

14 耶弗大復遣厥使、告亞捫族之王曰、

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

15 耶弗大云摩押與亞捫族之地、以色列族未嘗奪之。

15 і сказав йому: „Так сказав Їфта́х: Не взяв Ізра́їль кра́ю Моавого та краю Аммонових синів,

16 初以色列族出埃及、經紅海、過曠野、至迦鐵、

16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Каде́шу.

17 遣使告以東王曰、盍容我過爾境。以東王不允、復遣使至摩押王、告以是言、亦不允、故以色列族居於迦鐵。

17 І послав Ізраїль послів до едо́мського царя, говорячи: Нехай я перейду́ твоїм кра́єм, — та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моа́вського, — та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Каде́шу.

18 遂巡曠野、環以東摩押境、至摩押東隅、建營於亞嫩外、不入其國、蓋摩押以亞嫩爲界。

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едо́мський та край моа́вський, і прийшов зо сходу сонця до моавського кра́ю, та й таборува́ли по тім боці Арно́ну, а в моавські границі не входили, бо Арнон — границя Моава.

19 以色列族遣使告都希實本之亞摩哩王西宏、曰、盍容我過爾境、以歸我土。

19 І послав Ізра́їль послів до Сихо́на, царя аморе́йського, царя хешбо́нського, і сказав йому Ізраїль: „Нехай ми пере́йдемо твоїм краєм аж до місця свого“.

20 西宏不許、乃集衆民、建營雅哈斯、與以色列族戰。

20 І не вірив Сихо́н Ізраїлеві, щоб він ми́рно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборува́ли в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

21 以色列族之上帝耶和華、以西宏及其人民付於以色列族手、使之攻擊、據有其地。

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, — вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край аморе́янина, ме́шканця того кра́ю.

22 得亞摩哩境、自亞嫩至雅泊、自曠野至約但。

22 І вони посіли всю аморе́йську країну від Арно́ну й аж до Яббо́ку, і від пустині та аж до Йорда́ну.

23 是則使民得亞摩哩人之地者、乃以色列族之上帝耶和華也、爾豈能得斯土乎。

23 А тепер Госпо́дь, Бог Ізраїлів, вигнав Аморе́янина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

24 爾之上帝基抹錫爾之地、爾可得之、我之上帝耶和華錫我之地、我亦得之、

24 Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

25 昔摩押王西撥子巴勒、未嘗攻以色列族、與之戰鬬、爾豈愈於彼乎。

25 А тепер чи справді ти ліпший від Бала́ка, Ціппорового сина, царя моа́вського? Чи сваритися — сварився він з Ізраїлем? Чи воювати — воював із ними?

26 以色列族嘗居希實本與其鄉里、亞囉耳與其鄉里、沿亞嫩諸邑、歷三百年、當此之時、爾何不拯其邑乎。

26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому́ не відібрали ви їх за той час?

27 乃我未嘗獲罪於爾、爾反攻我、殊悖於理。夫鞫人之是非者耶和華也、今在以色列族亞捫族間、願彼折中之。

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими“.

28 亞捫族王不聽使者所言。

28 Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

29 於是耶和華之神感耶弗大、使巡基列馬拿西二地、又巡基列之米斯巴、自此而往至亞捫族。

29 І Дух Господній перебував на Їфта́хові, і він перейшов Ґілеа́д та Манасі́ю, і перейшов ґілеа́дську Міцпе́, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

30 耶弗大許願於耶和華前曰、如誠以亞捫一族付於我手、

30 І обіцяв Їфтах обі́тницю Господе́ві й сказав: „Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою ру́ку,

31 則當我凱旋之時、凡出我門以迓者、我必以彼燔而獻於耶和華。

31 то станеться, — виходя́чий, що ви́йде з дверей мого дому навпроти мене, коли я верта́тимусь з ми́ром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу́ його в цілопа́лення“.

32 遂抵亞捫族攻之、耶和華付於其手。

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

33 自亞囉耳至米匿、及葡萄平原、共擊二十邑、大戮其衆、於是亞捫族咸服、

33 І він побив їх дуже великою пора́зкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокори́лися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

34 耶弗大止育一女、別無所出、旣至米斯巴反其故家、來迓者惟此女、執鼗舞蹈而出。

34 І прийшов Їфтах до Міцпи́ до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка́ його з бу́бнами та з та́нцями! А вона була в нього тільки одна, — не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки́.

35 耶弗大見之、則裂衣曰、嗚呼我女、汝加禍於我、遺累於我、我許願於耶和華前、不能食言。

35 І сталося, як він побачив її, то розде́р одежу свою та й сказав: „Ах, до́чко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасли́влять мене. Бо я дав Господе́ві обі́та, і не мо́жу відмовитися від нього“.

36 曰吾父與、爾在耶和華前、旣許其願、則可踐爾所言、蓋亞捫族爲爾敵、耶和華賜爾、雪其忿怒。

36 А вона відказала йому: „Ба́тьку мій, ти дав обі́тницю Господе́ві, — зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пі́мсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів“.

37 又謂其父曰、請呈一辭、旣終身不字、請假我二月、偕我同儕、登山哀哭。

37 І сказала вона до свого батька: „Нехай буде мені зро́блена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду́ й зійду́ на го́ру, і нехай опла́чу дівува́ння своє я та при́ятельки мої“.

38 曰去。遂遣之、以二月爲期、與其同儕、爲終身不字之故、陟山哀哭。

38 А він сказав: „Іди!“ І послав її на два місяці. І пішла вона та її при́ятельки, і оплакувала дівува́ння своє.

39 旣盈二月、女乃旋歸、父循其所許之願、使不字而終、

39 І сталося в кінці двох місяців, і верну́лася вона до ба́тька свого, а він учинив над нею свою обі́тницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

40 嗣後以色列族女子、每年必爲基列人耶弗大女哀哭四日、遵爲常例。

40 рік-річно ходять Ізраїлеві до́чки плакати за дочко́ю ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.