歷代志下第6章 |
|
1 所羅門曰、耶和華曾云、必居於幽深玄遠。 |
|
2 我爲之建殿、永爲駐蹕之所。 |
|
3 以色列族衆侍立、王囘顧焉、爲之祝嘏、 |
|
4 曰、昔以色列族上帝耶和華、許我父大闢、今踐其前言、當頌美之。 |
|
5 所許之言曰、自導以色列民出埃及以來、我未嘗於以色列支派中、遴選一邑、使人建殿、爲龥我名之所、亦未嘗簡人、治我民以色列族、 |
|
6 今選耶路撒冷、爲龥我名之所、又選大闢、治我以色列族之民。 |
|
7 我父大闢欲建殿、奉事以色列族之上帝耶和華、而龥其名。 |
|
8 耶和華諭之曰、爾欲建殿、爲龥我名之所、此舉甚善。 |
|
9 然爾不得建殿、惟爾一脉之裔必建殿、以龥我名。 |
|
10 今我繼父大闢、踐以色列國位、已建此殿、奉事以色列族上帝耶和華、以龥其名、而耶和華前言應矣。 |
|
11 昔耶和華與以色列族約、碑藏法匱、我今庋置於殿。 |
|
12 以色列族衆咸覩、所羅門立耶和華壇前、向天舉手、 |
|
13 旣作銅臺、長廣各五尺、高三尺、置院中、所羅門立其上、在以色列族前曲跽、向天舉手、 |
|
14 曰、以色列族之上帝耶和華歟、天上地下、無可比儗、爾僕克盡厥心、行從爾道、爾與之守約、施其仁慈。 |
|
15 昔所許爾僕、我父大闢者、爾踐其前言、以今日之事爲證。 |
|
16 以色列族之上帝耶和華、又許爾僕大闢、曰、如爾子孫、所爲謹恪、行於我前、守我律法、克肖乎爾、則必不絕爾嗣、繼以色列國位、今求以色列族之上帝耶和華、所許爾僕大闢之言、俾有效騐。 |
|
17 |
|
18 然上帝豈居於地乎、穹蒼不足以居爾、天上明宮亦不足以居爾、況我所建之殿乎。 |
|
19 我之上帝耶和華、垂念爾僕之禱、聽我今日所祈。 |
|
20 望爾晝夜、垂顧此殿、卽爾曾許必爲龥名之所、爾僕於此祈禱、爾其俯聞、 |
|
21 凡爾僕及以色列民、祈禱於此、望爾在居處之所、自天俯聽、得蒙赦宥。 |
|
22 如人與同儕有所干犯、至此殿、發誓於壇前、 |
|
23 則爾在天、俯聞其聲、在爾僕中、判其是非、以惡者爲惡、罰其罪戾、以義者爲義、賞其善行。 |
|
24 如爾以色列族之民、獲罪於爾、爲敵所敗、厥後心歸乎爾、虔向此殿祈禱、呼龥爾名、 |
|
25 則爾在天、俯聞其祈、赦宥爾民、導之至所賜列祖之地。 |
|
26 如人獲罪於爾、使天閉塞、雨澤不降、至殿祈禱、呼龥爾名、緣遘患難、去厥罪愆、 |
|
27 則爾在天、俯聞其聲、赦宥爾僕、卽以色列族之民、指示以善、所錫之地降以膏澤。 |
|
28 如於斯地、有飢饉瘟疫、風暴特甚、五穀細弱、如有蝗蟲、食其物產、如有仇敵、困其邑鄉、勿論何災、勿論何害、 |
|
29 如以色列族中知其艱苦、不論何事、展舒其手、向斯殿以祈求、 |
|
30 則爾在天、居於明宮、俯念厥祈、赦宥其罪、天下人心、惟爾灼知、視其作爲、而加報施、 |
|
31 使其畢生畏爾、在爾所錫列祖之地。 |
|
32 如有賓旅、不屬以色列族、聞爾名譽、知爾大能巨力、自遠方來、至斯殿、祈求於爾、 |
|
33 則爾在天、居於明宮、俯聞厥祈、應其所求、使天下億兆、悉知爾名、而畏懼爾、與爾民以色列族無異、亦知我所建之殿、誠爲龥爾名之所、 |
|
34 如爾國民、奉爾所遣、無論何適、與敵戰鬬時、祈禱於爾、向爾所簡之邑、及我所建之殿、爲龥爾名之所、 |
|
35 則爾在天、俯聞厥祈、使其獲勝。 |
|
36 天下億兆、誰能無過、若民蹈於愆尤、干爾震怒、爾付之於敵、見虜於異邦、無論遠近、 |
|
37 如在被虜之地翻然易念、悔改前非、祈求於爾、自陳其過、負罪引慝、 |
|
38 一心一意、歸向乎爾、望爾所賜列祖之故土、及爾所簡之邑垣、與我所建之殿、爲龥名之所、祈求於爾、 |
|
39 則爾在天、居於明宮、俯聞所祈、俾其得救、赦其罪愆。 |
|
40 望我上帝眷顧、凡祈求於斯殿者、爾其俯念。 |
|
41 耶和華上帝歟、使爾尊榮之法匱、歸於此殿、爲爾駐蹕之所、使爾祭司、蒙爾拯救、使爾聖人、喜爾矜憫。 |
|
42 耶和華上帝、爾所沐以膏者、勿却其祈、以矜恤爾僕大闢爲念。 |
2-а хронiкиРозділ 6 |
|
1 |
|
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ |
|
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
|
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: |
|
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. |
|
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! |
|
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“. |
|
12 |
|
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, |
|
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
|
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. |
|
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. |
|
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. |
|
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? |
|
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, |
|
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. |
|
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. |
|
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, |
|
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. |
|
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
|
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! |
|
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — |
|
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! |
|
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — |
|
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, |
|
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, |
|
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! |
|
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, |
|
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! |
|
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
|
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! |
|
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, |
|
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, |
|
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, |
|
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! |
|
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! |
|
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! |
|
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ |
歷代志下第6章 |
2-а хронiкиРозділ 6 |
|
1 所羅門曰、耶和華曾云、必居於幽深玄遠。 |
1 |
|
2 我爲之建殿、永爲駐蹕之所。 |
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ |
|
3 以色列族衆侍立、王囘顧焉、爲之祝嘏、 |
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
|
4 曰、昔以色列族上帝耶和華、許我父大闢、今踐其前言、當頌美之。 |
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: |
|
5 所許之言曰、自導以色列民出埃及以來、我未嘗於以色列支派中、遴選一邑、使人建殿、爲龥我名之所、亦未嘗簡人、治我民以色列族、 |
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
6 今選耶路撒冷、爲龥我名之所、又選大闢、治我以色列族之民。 |
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
7 我父大闢欲建殿、奉事以色列族之上帝耶和華、而龥其名。 |
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
8 耶和華諭之曰、爾欲建殿、爲龥我名之所、此舉甚善。 |
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. |
|
9 然爾不得建殿、惟爾一脉之裔必建殿、以龥我名。 |
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! |
|
10 今我繼父大闢、踐以色列國位、已建此殿、奉事以色列族上帝耶和華、以龥其名、而耶和華前言應矣。 |
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
11 昔耶和華與以色列族約、碑藏法匱、我今庋置於殿。 |
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“. |
|
12 以色列族衆咸覩、所羅門立耶和華壇前、向天舉手、 |
12 |
|
13 旣作銅臺、長廣各五尺、高三尺、置院中、所羅門立其上、在以色列族前曲跽、向天舉手、 |
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, |
|
14 曰、以色列族之上帝耶和華歟、天上地下、無可比儗、爾僕克盡厥心、行從爾道、爾與之守約、施其仁慈。 |
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
|
15 昔所許爾僕、我父大闢者、爾踐其前言、以今日之事爲證。 |
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. |
|
16 以色列族之上帝耶和華、又許爾僕大闢、曰、如爾子孫、所爲謹恪、行於我前、守我律法、克肖乎爾、則必不絕爾嗣、繼以色列國位、今求以色列族之上帝耶和華、所許爾僕大闢之言、俾有效騐。 |
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. |
|
17 |
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. |
|
18 然上帝豈居於地乎、穹蒼不足以居爾、天上明宮亦不足以居爾、況我所建之殿乎。 |
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? |
|
19 我之上帝耶和華、垂念爾僕之禱、聽我今日所祈。 |
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, |
|
20 望爾晝夜、垂顧此殿、卽爾曾許必爲龥名之所、爾僕於此祈禱、爾其俯聞、 |
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. |
|
21 凡爾僕及以色列民、祈禱於此、望爾在居處之所、自天俯聽、得蒙赦宥。 |
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. |
|
22 如人與同儕有所干犯、至此殿、發誓於壇前、 |
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, |
|
23 則爾在天、俯聞其聲、在爾僕中、判其是非、以惡者爲惡、罰其罪戾、以義者爲義、賞其善行。 |
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. |
|
24 如爾以色列族之民、獲罪於爾、爲敵所敗、厥後心歸乎爾、虔向此殿祈禱、呼龥爾名、 |
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
|
25 則爾在天、俯聞其祈、赦宥爾民、導之至所賜列祖之地。 |
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! |
|
26 如人獲罪於爾、使天閉塞、雨澤不降、至殿祈禱、呼龥爾名、緣遘患難、去厥罪愆、 |
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — |
|
27 則爾在天、俯聞其聲、赦宥爾僕、卽以色列族之民、指示以善、所錫之地降以膏澤。 |
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! |
|
28 如於斯地、有飢饉瘟疫、風暴特甚、五穀細弱、如有蝗蟲、食其物產、如有仇敵、困其邑鄉、勿論何災、勿論何害、 |
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — |
|
29 如以色列族中知其艱苦、不論何事、展舒其手、向斯殿以祈求、 |
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, |
|
30 則爾在天、居於明宮、俯念厥祈、赦宥其罪、天下人心、惟爾灼知、視其作爲、而加報施、 |
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, |
|
31 使其畢生畏爾、在爾所錫列祖之地。 |
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! |
|
32 如有賓旅、不屬以色列族、聞爾名譽、知爾大能巨力、自遠方來、至斯殿、祈求於爾、 |
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, |
|
33 則爾在天、居於明宮、俯聞厥祈、應其所求、使天下億兆、悉知爾名、而畏懼爾、與爾民以色列族無異、亦知我所建之殿、誠爲龥爾名之所、 |
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! |
|
34 如爾國民、奉爾所遣、無論何適、與敵戰鬬時、祈禱於爾、向爾所簡之邑、及我所建之殿、爲龥爾名之所、 |
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
|
35 則爾在天、俯聞厥祈、使其獲勝。 |
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! |
|
36 天下億兆、誰能無過、若民蹈於愆尤、干爾震怒、爾付之於敵、見虜於異邦、無論遠近、 |
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, |
|
37 如在被虜之地翻然易念、悔改前非、祈求於爾、自陳其過、負罪引慝、 |
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, |
|
38 一心一意、歸向乎爾、望爾所賜列祖之故土、及爾所簡之邑垣、與我所建之殿、爲龥名之所、祈求於爾、 |
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, |
|
39 則爾在天、居於明宮、俯聞所祈、俾其得救、赦其罪愆。 |
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! |
|
40 望我上帝眷顧、凡祈求於斯殿者、爾其俯念。 |
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! |
|
41 耶和華上帝歟、使爾尊榮之法匱、歸於此殿、爲爾駐蹕之所、使爾祭司、蒙爾拯救、使爾聖人、喜爾矜憫。 |
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! |
|
42 耶和華上帝、爾所沐以膏者、勿却其祈、以矜恤爾僕大闢爲念。 |
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ |