傳道書

第2章

1 我竊自維、試耽宴樂、試樂逸游、明知歸於無有。

2 我言嬉戲惟狂、宴樂無益。

3 我姑以酒爲懽、若無智然、而仍不敢失度、庶知人生在世、最樂者何事、

4 於是興工作、建屋宇、作園囿、種葡萄、栽百果、

5 併於上節

6 鑿沼池、灌林木、

7 購僕婢、得丁男、牛羊繁衍、前此在耶路撒冷、未有若是之盛。

8 我廣貯金銀、集四方貢物、以及樂官伶女、后妃嬪御、充於後宮、

9 日以昌大、前此在耶路撒冷未有能比擬者也、然我不踰吾閑。

10 凡目前之宴樂、人心之嗜好、無所禁止、勞而獲之、逸而享之。

11 由後而觀、覺勞而得者、莫非捕風捉影、於事無益、

12 我爲君足以致此、豈他人所能及哉、我察智愚。

13 知智愈乎愚、光愈乎暗。

14 智者明目、愚人行暗、及其終也、何異之有。

15 竊思愚者死、智者亦死、雖智何益、豈非虛哉。

16 智愚旣同歸於死、而後世忘其名、天下事皆作如是觀。

17 斯世所爲、殷憂慼慼、莫非捕風捉影、故我不樂其生。

18 我一生勞瘁、不可爲悅、蓋所經營、必遺於後起之人、

19 子孫智愚、難以逆料、惟我竭其心思、勞苦畢生、彼得而主之、豈不盡屬於虛哉。

20 可知經營百事、絕無餘望。

21 人之勞心力、運智謀、凡事亨通、後人逸而得之、盡屬於虛、大可憫也。

22 人生於世、辛勤憂慼、何益之有、

23 終日勞苦、終夜不安、亦屬於虛、

24 以我觀之、上帝所賜、旣勤勞而得之、則必以飲以食、安坐而享、樂莫大焉。

25 併於上節

26 上帝所悅者、賜以智慧歡樂、若惡人則勞苦之、以其所積貨財、賜於善良、凡百之事、無非捕風捉影、以此益見矣。

Екклезiяст

Розділ 2

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

傳道書

第2章

Екклезiяст

Розділ 2

1 我竊自維、試耽宴樂、試樂逸游、明知歸於無有。

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 我言嬉戲惟狂、宴樂無益。

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 我姑以酒爲懽、若無智然、而仍不敢失度、庶知人生在世、最樂者何事、

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 於是興工作、建屋宇、作園囿、種葡萄、栽百果、

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 併於上節

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 鑿沼池、灌林木、

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 購僕婢、得丁男、牛羊繁衍、前此在耶路撒冷、未有若是之盛。

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 我廣貯金銀、集四方貢物、以及樂官伶女、后妃嬪御、充於後宮、

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 日以昌大、前此在耶路撒冷未有能比擬者也、然我不踰吾閑。

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 凡目前之宴樂、人心之嗜好、無所禁止、勞而獲之、逸而享之。

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 由後而觀、覺勞而得者、莫非捕風捉影、於事無益、

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 我爲君足以致此、豈他人所能及哉、我察智愚。

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 知智愈乎愚、光愈乎暗。

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 智者明目、愚人行暗、及其終也、何異之有。

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 竊思愚者死、智者亦死、雖智何益、豈非虛哉。

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 智愚旣同歸於死、而後世忘其名、天下事皆作如是觀。

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 斯世所爲、殷憂慼慼、莫非捕風捉影、故我不樂其生。

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 我一生勞瘁、不可爲悅、蓋所經營、必遺於後起之人、

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 子孫智愚、難以逆料、惟我竭其心思、勞苦畢生、彼得而主之、豈不盡屬於虛哉。

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 可知經營百事、絕無餘望。

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 人之勞心力、運智謀、凡事亨通、後人逸而得之、盡屬於虛、大可憫也。

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 人生於世、辛勤憂慼、何益之有、

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 終日勞苦、終夜不安、亦屬於虛、

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 以我觀之、上帝所賜、旣勤勞而得之、則必以飲以食、安坐而享、樂莫大焉。

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 併於上節

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 上帝所悅者、賜以智慧歡樂、若惡人則勞苦之、以其所積貨財、賜於善良、凡百之事、無非捕風捉影、以此益見矣。

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!