Библия - Обещанное Восстановление

馬太福音

第26章

1 耶穌言竟、謂門徒曰、

2 越二日、乃逾越節、爾所知也、人手見賣、釘十字架矣、〇

3 祭司諸長、士子、民之長老、集於祭司長該亞法院、

4 詭謀執耶穌殺之、

5 惟曰、節期不可、恐民生亂、〇

6 耶穌在伯大尼癩者西門家、

7 有婦以玉盒、盛至貴之膏、就耶穌席間、沃其首、

8 門徒見而憾曰、惡用此糜費爲哉、

9 此膏可鬻多金、以濟貧者、

10 耶穌知其意曰、何爲難此婦乎、婦視我者善也、

11 蓋貧者常偕爾、我不常偕爾、

12 婦傾此膏於我躬、留我葬而行之、

13 我誠告爾、普天下、不論何處傳此福音、亦必述婦所行以爲記、〇

14 十二門徒之一、加畧人猶大、詣祭司諸長曰、

15 爾欲予我幾何、我以彼賣爾、遂約金三十、

16 自是猶大尋機賣之、〇

17 除酵節首日、門徒就耶穌曰、欲我何處爲爾備節筵乎、

18 曰、爾入城見某、語之曰、師云、我時邇矣、將偕門徒守逾越節於爾家、

19 門徒從命、預備節筵、〇

20 旣暮、耶穌偕十二徒席坐、

21 食間、耶穌曰、我誠告爾、爾中一人將賣我矣、

22 衆甚憂、一一問曰、主、是我乎、

23 曰、與我著手於盂者、卽賣我者也、

24 人子將歸、如記所載、惟賣人子者、有禍乎、其人不生爲幸、

25 賣師猶大曰、夫子、是我乎、曰、爾言之矣、〇

26 食間、耶穌取餅、祝而擘之、予門徒曰、取食之、斯乃我身焉、

27 又取杯、祝而予之曰、爾徧飲之、

28 此乃我血、卽新約之血、爲衆流以赦罪者也、

29 吾語汝、今而後、我不復飲葡萄之汁、待他日、我偕爾飲新者於吾父國也、〇

30 旣咏詩、往橄欖山、

31 耶穌謂門徒曰、此夜爾衆將棄我、記有之、我擊牧者、羣羊散矣、

32 我複生後、將先爾往加利利、

33 彼得曰、衆雖棄爾、我終不爾棄、

34 耶穌曰、我誠告爾、此夜鷄未嗚、爾將三言不識我矣、

35 彼得曰、我卽與爾偕亡、必不言不識爾、衆門徒言亦如之、

36 耶穌偕門徒至一地名客西馬尼謂之曰、爾曹坐此、我前進祈禱、

37 遂攜彼得及西比太二子、憂愁哀慟、

38 耶穌曰、我心甚憂、瀕死矣、爾居此、同我儆醒、

39 少進、俯伏祈禱曰、父歟、若可得免、則以此杯去我、雖然、非從我所欲、乃從爾所欲也、

40 遂至門徒所、見其寢、謂彼得曰、爾不能偕我儆醒片時乎、

41 儆醒也、祈禱也、免入誘惑也、心願而身疲耳、

42 復進禱曰、父歟、若不能以此杯去我、我必飲之、則爾旨得成焉、

43 旣至、又見門徒寢、以其目倦矣、

44 離之再進、三禱、言亦如之、

45 後至門徒所、謂之曰、今尚寢且安乎、時邇矣、人子見賣與罪人手矣、

46 起而偕行、賣我者近矣、〇

47 言時、十二徒之一猶大偕衆以刀以梃、自祭司諸長、及民長老之所而來、

48 賣帥者遞以號曰、我接吻者是也、可執之、

49 卽就耶穌曰、夫子安、遂與接吻、

50 耶穌曰、吾子何爲至此、衆前執耶穌、

51 偕耶穌者一人、手拔刃、擊祭司長僕、削其耳、

52 耶穌曰、斂爾刃入鞘、凡試刀者必以刀亡、

53 爾意我不能此時祈父、爲我遣十二營有餘之使者乎、

54 如是則經所云、此事必有者、如何得應乎、〇

55 遂語衆曰、爾以刀以挺來執我、若禦寇乎、我日偕爾、坐於殿而教誨、爾不執我、

56 如是應先知所哉焉、諸門徒離之而奔、〇

57 執耶穌者、曳耶穌至祭司長該亞法所、士子長老已集、

58 彼得遠隨耶穌至祭司長院、入與吏坐、欲觀其竟、

59 祭司諸長、長老、全公會、求妄證攻耶穌欲死之、

60 而弗得也、雖多妄證者至、亦未得其證焉、後有妄證二人至、

61 曰、此人曾言能毀上帝殿、三日建之、

62 祭司長起、問耶穌曰、爾無所答乎、此人證者何歟、

63 耶穌默然、祭司長曰、當永生上帝前、我令爾誓而告我、爾果上帝子基督否、

64 耶穌曰、爾言之矣、吾語汝、此後、爾將見人子坐大權者之右、乘天雲而來、

65 祭司長自裂其衣、語衆曰、僭妄哉若人、何用別證乎、爾已聞其僭妄矣、

66 爾意如何、僉曰、置之死、

67 衆唾其面、拳擊之、有手批之者、

68 曰、基督乎、試言擊爾者誰、〇

69 彼得坐於外院、有婢前曰、爾亦偕加利利耶穌也、

70 當衆前、彼得不承曰、我不識爾言何也、

71 旣出至院門、又一婢見之、語同在者曰、此亦偕拿撒勒耶穌者、

72 彼得復不承、且誓曰、我不識其人也、

73 頃之、旁立者前語彼得曰、爾誠其黨、爾方言可明辨矣、

74 彼得詛且誓曰、我不識其人也、鷄卽鳴、

75 彼得憶耶穌言鷄未鳴、爾將三言不識我、乃出而痛哭、

Вiд Матвiя

Розділ 26

1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.

8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.

16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.

26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.

49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.

50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,

60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,

61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.

62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“

63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“

69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“

70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.

71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“

72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“

73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.

74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.

75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

馬太福音第26章	Вiд Матвiя Розділ 26
1 耶穌言竟、謂門徒曰、	1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 越二日、乃逾越節、爾所知也、人手見賣、釘十字架矣、〇	2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
3 祭司諸長、士子、民之長老、集於祭司長該亞法院、	3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
4 詭謀執耶穌殺之、	4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
5 惟曰、節期不可、恐民生亂、〇	5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
6 耶穌在伯大尼癩者西門家、	6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
7 有婦以玉盒、盛至貴之膏、就耶穌席間、沃其首、	7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 門徒見而憾曰、惡用此糜費爲哉、	8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
9 此膏可鬻多金、以濟貧者、	9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
10 耶穌知其意曰、何爲難此婦乎、婦視我者善也、	10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 蓋貧者常偕爾、我不常偕爾、	11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 婦傾此膏於我躬、留我葬而行之、	12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
13 我誠告爾、普天下、不論何處傳此福音、亦必述婦所行以爲記、〇	13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
14 十二門徒之一、加畧人猶大、詣祭司諸長曰、	14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 爾欲予我幾何、我以彼賣爾、遂約金三十、	15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 自是猶大尋機賣之、〇	16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17 除酵節首日、門徒就耶穌曰、欲我何處爲爾備節筵乎、	17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18 曰、爾入城見某、語之曰、師云、我時邇矣、將偕門徒守逾越節於爾家、	18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19 門徒從命、預備節筵、〇	19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20 旣暮、耶穌偕十二徒席坐、	20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 食間、耶穌曰、我誠告爾、爾中一人將賣我矣、	21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22 衆甚憂、一一問曰、主、是我乎、	22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23 曰、與我著手於盂者、卽賣我者也、	23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 人子將歸、如記所載、惟賣人子者、有禍乎、其人不生爲幸、	24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25 賣師猶大曰、夫子、是我乎、曰、爾言之矣、〇	25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26 食間、耶穌取餅、祝而擘之、予門徒曰、取食之、斯乃我身焉、	26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27 又取杯、祝而予之曰、爾徧飲之、	27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28 此乃我血、卽新約之血、爲衆流以赦罪者也、	28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29 吾語汝、今而後、我不復飲葡萄之汁、待他日、我偕爾飲新者於吾父國也、〇	29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30 旣咏詩、往橄欖山、	30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31 耶穌謂門徒曰、此夜爾衆將棄我、記有之、我擊牧者、羣羊散矣、	31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32 我複生後、將先爾往加利利、	32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33 彼得曰、衆雖棄爾、我終不爾棄、	33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34 耶穌曰、我誠告爾、此夜鷄未嗚、爾將三言不識我矣、	34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35 彼得曰、我卽與爾偕亡、必不言不識爾、衆門徒言亦如之、	35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
36 耶穌偕門徒至一地名客西馬尼謂之曰、爾曹坐此、我前進祈禱、	36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37 遂攜彼得及西比太二子、憂愁哀慟、	37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38 耶穌曰、我心甚憂、瀕死矣、爾居此、同我儆醒、	38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39 少進、俯伏祈禱曰、父歟、若可得免、則以此杯去我、雖然、非從我所欲、乃從爾所欲也、	39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40 遂至門徒所、見其寢、謂彼得曰、爾不能偕我儆醒片時乎、	40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
41 儆醒也、祈禱也、免入誘惑也、心願而身疲耳、	41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
42 復進禱曰、父歟、若不能以此杯去我、我必飲之、則爾旨得成焉、	42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43 旣至、又見門徒寢、以其目倦矣、	43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44 離之再進、三禱、言亦如之、	44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45 後至門徒所、謂之曰、今尚寢且安乎、時邇矣、人子見賣與罪人手矣、	45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46 起而偕行、賣我者近矣、〇	46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47 言時、十二徒之一猶大偕衆以刀以梃、自祭司諸長、及民長老之所而來、	47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48 賣帥者遞以號曰、我接吻者是也、可執之、	48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49 卽就耶穌曰、夫子安、遂與接吻、	49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
50 耶穌曰、吾子何爲至此、衆前執耶穌、	50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51 偕耶穌者一人、手拔刃、擊祭司長僕、削其耳、	51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 耶穌曰、斂爾刃入鞘、凡試刀者必以刀亡、	52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53 爾意我不能此時祈父、爲我遣十二營有餘之使者乎、	53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
54 如是則經所云、此事必有者、如何得應乎、〇	54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
55 遂語衆曰、爾以刀以挺來執我、若禦寇乎、我日偕爾、坐於殿而教誨、爾不執我、	55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
56 如是應先知所哉焉、諸門徒離之而奔、〇	56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
57 執耶穌者、曳耶穌至祭司長該亞法所、士子長老已集、	57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 彼得遠隨耶穌至祭司長院、入與吏坐、欲觀其竟、	58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
59 祭司諸長、長老、全公會、求妄證攻耶穌欲死之、	59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 而弗得也、雖多妄證者至、亦未得其證焉、後有妄證二人至、	60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61 曰、此人曾言能毀上帝殿、三日建之、	61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
62 祭司長起、問耶穌曰、爾無所答乎、此人證者何歟、	62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
63 耶穌默然、祭司長曰、當永生上帝前、我令爾誓而告我、爾果上帝子基督否、	63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
64 耶穌曰、爾言之矣、吾語汝、此後、爾將見人子坐大權者之右、乘天雲而來、	64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
65 祭司長自裂其衣、語衆曰、僭妄哉若人、何用別證乎、爾已聞其僭妄矣、	65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
66 爾意如何、僉曰、置之死、	66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
67 衆唾其面、拳擊之、有手批之者、	67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
68 曰、基督乎、試言擊爾者誰、〇	68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
69 彼得坐於外院、有婢前曰、爾亦偕加利利耶穌也、	69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
70 當衆前、彼得不承曰、我不識爾言何也、	70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
71 旣出至院門、又一婢見之、語同在者曰、此亦偕拿撒勒耶穌者、	71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
72 彼得復不承、且誓曰、我不識其人也、	72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
73 頃之、旁立者前語彼得曰、爾誠其黨、爾方言可明辨矣、	73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
74 彼得詛且誓曰、我不識其人也、鷄卽鳴、	74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.
75 彼得憶耶穌言鷄未鳴、爾將三言不識我、乃出而痛哭、	75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.

舊約

新約

馬太福音

第26章

Вiд Матвiя

Розділ 26

馬太福音

第26章

Вiд Матвiя

Розділ 26