Библия - Обещанное Восстановление

約翰福音

第10章

1 我誠告爾、入羊牢不由其門、而從他處踰者、竊也、盜也、

2 由門入者、羊牧也、

3 司門者爲之啓、羊聽其聲、遂呼羊名、引之出、

4 出則先之行、羊識其聲而從焉、

5 羊不從他人而避之者、以不識其聲也、

6 耶穌設此譬、人不知其云何、

7 耶穌曰、我誠告爾、我卽羊之門、

8 不由門入者、竊也、盜也、羊不之聽、

9 我卽門也、由我入者得救、出入得芻、

10 盜至、特以攘、以殺、以滅、我至使羊得生且盛、

11 我乃善牧、善牧者、爲羊捐命、

12 傭非羊牧、羊非傭羊、傭見狼至、棄羊而逃、狼獲羊而羣散矣、

13 傭逃者、以其爲傭、不顧羊耳、

14 我乃善牧、識我羊、羊亦我識、

15 如父識我、我識父焉、且我爲羊捐命矣、

16 我又有羊、非此牢者、我當引之、使聽我聲、爲一羣一枚、

17 父愛我、以我捐命而復生、

18 我命非人所奪、我自捐之、我能捐、亦能復、是我奉父之命也、〇

19 猶太人聞此、爭論紛紛、

20 有曰、彼憑於鬼而狂、曷爲聽之、

21 有曰、此非憑於鬼者之言、鬼豈能明瞽者目乎、○〔耶穌降生後三十三年之事〕

22 冬時、耶路撒冷修殿節、

23 耶穌在殿、遊所羅門之廊、

24 猶太人環語之曰、爾使我儕猶豫、幾何時乎、爾若基督、明以告我、

25 耶穌曰、我曾告爾、我託父名行者、可爲我證、而爾不信、

26 爾非我羊、是以不信、頃我有言、

27 我羊聽我聲、我識之、而羊從我、

28 我賜之永生、終不沉淪、無能奪之於我手、

29 父賜我以羊、父大於萬有、無能奪之於父手、

30 我與父一也、

31 猶太人取石欲擊之、

32 耶穌曰、我奉父命、以多善事示爾、爾爲何事、欲石擊我乎、

33 猶太人曰、我石擊爾、非爲善事、祇爲僭妄、以爾人也、而自謂上帝、

34 耶穌曰、爾律法不云、我稱爾曹爲上帝乎、

35 且經不可毀矣、若奉上帝名者、稱爲上帝、

36 况父以之爲聖、遣人世者、自謂上帝子、僭妄云乎哉、

37 若我不行父事、則勿信我、

38 若我行之、雖不信我、宜信其事、使爾知之、而信父在我、我在父焉、

39 衆復欲執之、耶穌脫手避去、

40 仍往約但外、至約翰先施洗之所居焉、

41 人多就之曰、約翰不行異蹟、而所言指此人者、皆眞也、

42 於是、信之者衆、

Вiд Iвана

Розділ 10

1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

30 Я й Отець — Ми одне!“

31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

42 І багато-хто ввірували в Нього там.

約翰福音第10章	Вiд Iвана Розділ 10
1 我誠告爾、入羊牢不由其門、而從他處踰者、竊也、盜也、	1 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
2 由門入者、羊牧也、	2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.
3 司門者爲之啓、羊聽其聲、遂呼羊名、引之出、	3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
4 出則先之行、羊識其聲而從焉、	4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
5 羊不從他人而避之者、以不識其聲也、	5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
6 耶穌設此譬、人不知其云何、	6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
7 耶穌曰、我誠告爾、我卽羊之門、	7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
8 不由門入者、竊也、盜也、羊不之聽、	8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 我卽門也、由我入者得救、出入得芻、	9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
10 盜至、特以攘、以殺、以滅、我至使羊得生且盛、	10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
11 我乃善牧、善牧者、爲羊捐命、	11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
12 傭非羊牧、羊非傭羊、傭見狼至、棄羊而逃、狼獲羊而羣散矣、	12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
13 傭逃者、以其爲傭、不顧羊耳、	13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 我乃善牧、識我羊、羊亦我識、	14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 如父識我、我識父焉、且我爲羊捐命矣、	15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
16 我又有羊、非此牢者、我當引之、使聽我聲、爲一羣一枚、	16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
17 父愛我、以我捐命而復生、	17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
18 我命非人所奪、我自捐之、我能捐、亦能復、是我奉父之命也、〇	18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
19 猶太人聞此、爭論紛紛、	19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
20 有曰、彼憑於鬼而狂、曷爲聽之、	20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
21 有曰、此非憑於鬼者之言、鬼豈能明瞽者目乎、○〔耶穌降生後三十三年之事〕	21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
22 冬時、耶路撒冷修殿節、	22 Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 耶穌在殿、遊所羅門之廊、	23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.
24 猶太人環語之曰、爾使我儕猶豫、幾何時乎、爾若基督、明以告我、	24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
25 耶穌曰、我曾告爾、我託父名行者、可爲我證、而爾不信、	25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 爾非我羊、是以不信、頃我有言、	26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 我羊聽我聲、我識之、而羊從我、	27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
28 我賜之永生、終不沉淪、無能奪之於我手、	28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
29 父賜我以羊、父大於萬有、無能奪之於父手、	29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
30 我與父一也、	30 Я й Отець — Ми одне!“
31 猶太人取石欲擊之、	31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
32 耶穌曰、我奉父命、以多善事示爾、爾爲何事、欲石擊我乎、	32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
33 猶太人曰、我石擊爾、非爲善事、祇爲僭妄、以爾人也、而自謂上帝、	33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
34 耶穌曰、爾律法不云、我稱爾曹爲上帝乎、	34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
35 且經不可毀矣、若奉上帝名者、稱爲上帝、	35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
36 况父以之爲聖、遣人世者、自謂上帝子、僭妄云乎哉、	36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
37 若我不行父事、則勿信我、	37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 若我行之、雖不信我、宜信其事、使爾知之、而信父在我、我在父焉、	38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
39 衆復欲執之、耶穌脫手避去、	39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40 仍往約但外、至約翰先施洗之所居焉、	40 І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
41 人多就之曰、約翰不行異蹟、而所言指此人者、皆眞也、	41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
42 於是、信之者衆、	42 І багато-хто ввірували в Нього там.

舊約

新約

約翰福音

第10章

Вiд Iвана

Розділ 10

約翰福音

第10章

Вiд Iвана

Розділ 10