士師記

第19章

1 當那些日子[in those days],以色列中沒有王的時候,有住以法蓮山地那邊的一個利未人,從伯.利恆.猶大娶了一個女子為妾[took to him a concubine out of Beth-lehem-judah]

2行了淫婦所行的[played the whore]離開丈夫,回伯.利恆.猶大[Beth-lehem-judah],到了父家,在那裏住了足足[whole]四個月。

3 她丈夫起來,帶著一個僕人、兩匹驢去見她,用友善的[friendly]話勸她回來。女子就引丈夫進入父家。她父見了那人,便歡歡喜喜地迎接。

4 那人的岳父,就是女子的父親,將那人留下住了三天。於是二人一同吃喝、住宿。

5 到第四天,利未人清早起來要走,女子的父親對女婿說:「請你吃點[bread],加添心力,然後你們[your]可以行路。」

6 於是二人坐下一同吃喝。女子的父親對那人說:「請你再住一夜,暢快你的心。」

7 那人起來要走,他岳父強留他,他又住了一宿。

8 到第五天,他清早起來要走;女子的父親說:「請你[pray thee]加添心力。」他們便等到午後[And they tarried until afternoon]然後[and]一同用餐[eat]

9 那人同他的妾和僕人起來要走,他岳父,就是女子的父親,對他說:「看哪,現在要黃昏了[now the day draweth toward evening],請你再住一夜;天快晚了,可以在這裏住宿,暢快你的心。明天早早起行回家去。」

10 那人不願再住一夜,就備上那兩匹驢,帶著妾起身走了,來到耶布斯的對面,耶布斯就是耶路撒冷。

11 臨近耶布斯的時候,白日將要盡了[the day was far spent],僕人對主人說:「我們不如進這耶布斯人的城裏住宿。」

12 主人回答說:「我們不可進不是以色列人住的外邦城,不如過到基比亞去」;

13 又對僕人說:「我們可以到一個地方,或住在基比亞,或住在拉瑪。」

14 他們就往前走。將到便雅憫的基比亞,日頭已經落了;

15 他們進入基比亞要在那裏住宿,就坐在城裏的街上,因為無人接他們進家住宿。

16 晚上,[behold]有一個老年人從田間作工回來。他原是以法蓮山地的人,住在基比亞;那地方的人卻是便雅憫人。

17 老年人舉目看見客人坐在城裏的街上,就問他說:「你從哪裏來?要往哪裏去?」

18對他[unto him]說:「我們從伯.利恆.猶大來,要往以法蓮山地那邊去;我原是那裏的人。[I]到過伯.利恆.猶大,現在我[but]往耶和華的殿去;在這裏無人接我進他的家。

19 其實我有糧草可以餵我們的[our]驢;我同你的婢女[and for thy handmaid],並與你僕人同行的少年人[for the young man which is with thy servants][and]有餅有酒。並不缺少甚麼。」

20 老年人說:「願你平安。無論怎樣[howsoever],你所缺乏[wants]的我都給你,只是不可在街上過夜。」

21 於是領他們到家裏,餵上驢,他們就洗腳吃喝。

22 他們心裏正歡暢的時候,忽然[behold]城中有好些彼列之子[certain sons of Belial]圍住房子,連連叩門,對房主老人說:「你把那進你家的人帶出來,我們要與他交合。」

23 那房主出來對他們說:「弟兄們哪,求你們[pray you]不要這樣作惡;這人既然進了我的家,你們就不要行這醜事。

24 你們看[Behold],我有個女兒,還是處女,並有這人的妾;我現在將她們領出來任憑你們玷辱她們,只是向這人不可行這樣的醜事。」

25 那些人卻不聽從他的話。那人就把他的妾拉出去交給他們,他們便與她交合,終夜凌辱她,直到天色快亮才放她去。

26 天快亮的時候,婦人回到她主人住宿的房門前,就仆倒在地,直到天亮。

27 早晨,她的主人起來開了房門,出去要行路,不料那婦人,就是他的妾[his concubine]仆倒在房門前,兩手搭在門檻上;

28 就對婦人說:「起來,我們走吧。」婦人卻不回答。那人便將她馱在驢上,起身回本處去了。

29 到了家裏,用刀將妾的屍身切成十二塊,使人拿著傳送以色列的四境。

30 凡看見的人都說:「從以色列人出埃及地,直到今日,這樣的事沒有行過,也沒有見過。現在應當思想,大家商議當怎樣辦理。」

Книга Суддiв

Розділ 19

1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.

2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.

3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.

4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.

5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.

6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“

7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.

9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.

10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.

11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.

12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.

13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.

14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.

15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.

17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“

18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.

20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“

21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“

23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!

24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“

25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.

26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“

士師記

第19章

Книга Суддiв

Розділ 19

1 當那些日子[in those days],以色列中沒有王的時候,有住以法蓮山地那邊的一個利未人,從伯.利恆.猶大娶了一個女子為妾[took to him a concubine out of Beth-lehem-judah]

1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.

2行了淫婦所行的[played the whore]離開丈夫,回伯.利恆.猶大[Beth-lehem-judah],到了父家,在那裏住了足足[whole]四個月。

2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.

3 她丈夫起來,帶著一個僕人、兩匹驢去見她,用友善的[friendly]話勸她回來。女子就引丈夫進入父家。她父見了那人,便歡歡喜喜地迎接。

3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.

4 那人的岳父,就是女子的父親,將那人留下住了三天。於是二人一同吃喝、住宿。

4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.

5 到第四天,利未人清早起來要走,女子的父親對女婿說:「請你吃點[bread],加添心力,然後你們[your]可以行路。」

5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.

6 於是二人坐下一同吃喝。女子的父親對那人說:「請你再住一夜,暢快你的心。」

6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“

7 那人起來要走,他岳父強留他,他又住了一宿。

7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.

8 到第五天,他清早起來要走;女子的父親說:「請你[pray thee]加添心力。」他們便等到午後[And they tarried until afternoon]然後[and]一同用餐[eat]

8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.

9 那人同他的妾和僕人起來要走,他岳父,就是女子的父親,對他說:「看哪,現在要黃昏了[now the day draweth toward evening],請你再住一夜;天快晚了,可以在這裏住宿,暢快你的心。明天早早起行回家去。」

9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.

10 那人不願再住一夜,就備上那兩匹驢,帶著妾起身走了,來到耶布斯的對面,耶布斯就是耶路撒冷。

10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.

11 臨近耶布斯的時候,白日將要盡了[the day was far spent],僕人對主人說:「我們不如進這耶布斯人的城裏住宿。」

11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.

12 主人回答說:「我們不可進不是以色列人住的外邦城,不如過到基比亞去」;

12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.

13 又對僕人說:「我們可以到一個地方,或住在基比亞,或住在拉瑪。」

13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.

14 他們就往前走。將到便雅憫的基比亞,日頭已經落了;

14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.

15 他們進入基比亞要在那裏住宿,就坐在城裏的街上,因為無人接他們進家住宿。

15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.

16 晚上,[behold]有一個老年人從田間作工回來。他原是以法蓮山地的人,住在基比亞;那地方的人卻是便雅憫人。

16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.

17 老年人舉目看見客人坐在城裏的街上,就問他說:「你從哪裏來?要往哪裏去?」

17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“

18對他[unto him]說:「我們從伯.利恆.猶大來,要往以法蓮山地那邊去;我原是那裏的人。[I]到過伯.利恆.猶大,現在我[but]往耶和華的殿去;在這裏無人接我進他的家。

18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.

19 其實我有糧草可以餵我們的[our]驢;我同你的婢女[and for thy handmaid],並與你僕人同行的少年人[for the young man which is with thy servants][and]有餅有酒。並不缺少甚麼。」

19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.

20 老年人說:「願你平安。無論怎樣[howsoever],你所缺乏[wants]的我都給你,只是不可在街上過夜。」

20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“

21 於是領他們到家裏,餵上驢,他們就洗腳吃喝。

21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.

22 他們心裏正歡暢的時候,忽然[behold]城中有好些彼列之子[certain sons of Belial]圍住房子,連連叩門,對房主老人說:「你把那進你家的人帶出來,我們要與他交合。」

22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“

23 那房主出來對他們說:「弟兄們哪,求你們[pray you]不要這樣作惡;這人既然進了我的家,你們就不要行這醜事。

23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!

24 你們看[Behold],我有個女兒,還是處女,並有這人的妾;我現在將她們領出來任憑你們玷辱她們,只是向這人不可行這樣的醜事。」

24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“

25 那些人卻不聽從他的話。那人就把他的妾拉出去交給他們,他們便與她交合,終夜凌辱她,直到天色快亮才放她去。

25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.

26 天快亮的時候,婦人回到她主人住宿的房門前,就仆倒在地,直到天亮。

26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.

27 早晨,她的主人起來開了房門,出去要行路,不料那婦人,就是他的妾[his concubine]仆倒在房門前,兩手搭在門檻上;

27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.

28 就對婦人說:「起來,我們走吧。」婦人卻不回答。那人便將她馱在驢上,起身回本處去了。

28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.

29 到了家裏,用刀將妾的屍身切成十二塊,使人拿著傳送以色列的四境。

29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.

30 凡看見的人都說:「從以色列人出埃及地,直到今日,這樣的事沒有行過,也沒有見過。現在應當思想,大家商議當怎樣辦理。」

30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“