創世記

第42章

1 雅各見埃及有糧穀[corn],就對兒子們說:「你們為甚麼彼此觀望呢?

2 看哪[Behold],我聽見埃及有糧穀[corn],你們可以下去,從那裏為我們買些來,使我們可以存活,不至於死。」

3 於是,約瑟的十個哥哥都下埃及買糧穀[corn]去了。

4 但約瑟的兄弟便雅憫,雅各沒有打發他和哥哥們同去,因為雅各說:「恐怕他遭害。」

5 來買糧穀[corn]的人中有以色列的兒子們,因為迦南地也有饑荒。

6 當時治理埃及地的是約瑟;賣糧給那地眾民的就是他。約瑟的哥哥們來了,臉伏於地,向他下拜。

7 約瑟看見他哥哥們,就認得他們,卻裝作生人,向他們說些嚴厲話,問他們說:「你們從哪裏來?」他們說:「我們從迦南地來買糧。」

8 約瑟認得他哥哥們,他們卻不認得他。

9 約瑟想起從前所作的那兩個夢,就對他們說:「你們是奸細,來窺探這地的虛實。」

10 他們對他說:「我主啊,不是的。僕人們是買糧來的。

11 我們都是一個人的兒子,是誠實人;僕人們並不是奸細。」

12 約瑟說:「不然,你們必是窺探這地的虛實來的。」

13 他們說:「僕人們本是弟兄十二人,是迦南地一個人的兒子,最小[youngest]的現今在我們的父親那裏,有一個沒有了。」

14 約瑟對他們[unto them]說:「那就是我才對你們說的話,說:『你們是奸細[That is it that I spake unto you, saying, Ye are spies]。』

15 我指著法老的性命起誓,若是你們的小兄弟不到這裏來,你們就不得出這地方,從此就可以把你們證驗出來了。

16 須要打發你們中間一個人去,把你們的兄弟帶來。至於你們,都要囚在[prison]裏,好證驗你們的話真不真,若不真,我指著法老的性命起誓,你們一定是奸細。」

17 於是約瑟把他們都下在監裏三天。

18 到了第三天,約瑟對他們說:「我是敬畏神的;你們照我的話行就可以存活。

19 你們如果是誠實人,可以留你們中間的一個人囚在監裏,但你們可以帶著糧穀[corn]回去,救你們家裏的饑荒。

20 把你們的小兄弟帶到我這裏來,如此,你們的話便有證據,你們也不至於死。」他們就照樣而行。

21 他們彼此說:「我們在兄弟身上實在有罪。他哀求我們的時候,我們見他心裏的愁苦,卻不肯聽,所以這場苦難臨到我們身上。」

22 呂便說:「我豈不是對你們說過,不可傷害那孩子嗎?只是你們不肯聽,所以,你們看[behold]。流他血的罪向我們追討。」

23 他們不知道約瑟聽得出來,因為他以通事向他們傳話[he spake unto them by an interpreter]

24 約瑟轉身退去,哭了一場,又回來對他們談論[communed],就從他們中間挑出西緬來,在他們眼前把他捆綁。

25 約瑟吩咐人把糧穀[corn]裝滿他們的口袋[sacks],把各人的[money]歸還在各人的口袋裏,又給他們路上用的食物,人就照他的話辦了。

26 他們就把糧穀[corn]馱在驢上,離開那裏去了。

27 到了住宿的地方,他們中間有一個人打開口袋,要拿料餵驢,才看見自己的[money]仍在口袋裏,

28 就對弟兄們說:「我的[money]歸還了,看哪,仍在我口袋裏。」他們就提心吊膽,戰戰兢兢的彼此說:「這是神向我們作了[hath done]甚麼呢?」

29 他們來到迦南地、他們的父親雅各那裏,將所遭遇的事都告訴他,說:

30 「那地的主對我們說嚴厲的話,把我們當作窺探那地的奸細。

31 我們對他說:『我們是誠實人,並不是奸細。

32 我們本是弟兄十二人,都是一個父親的兒子,有一個沒有了,最小[youngest]的如今同我們的父親在迦南地。』

33 那地的主對我們說:『若要我知道你們是誠實人,可以留下你們弟兄[brethren]中間的一個人在我這裏,你們可以帶著糧食回去,救你們家裏的饑荒。

34 把你們的小兄弟帶到我這裏來,我便知道你們不是奸細,乃是誠實人。這樣,我就把你們的弟兄交給你們,你們也可以在這地作買賣。』」

35 後來他們倒口袋,不料,各人的[money]包都在口袋裏;他們和父親看見[money]包就都害怕。

36 他們的父親雅各對他們說:「你們使我喪失我的兒子:約瑟沒有了,西緬也沒有了,你們又要將便雅憫帶去;這些事都苦害我了[against me]。」

37 呂便對他父親說:「我若不帶他回來交給你,你可以殺我的兩個兒子。只管把他交在我手裏,我必[again]帶他回來交給你。」

38 雅各說:「我的兒子不可與你們一同下去;他哥哥死了,只剩下他,他若在你們所行的路上遭害,那便是你們使我白髮蒼蒼、悲悲慘慘地下墳墓[grave]去了。」

Буття

Розділ 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

創世記

第42章

Буття

Розділ 42

1 雅各見埃及有糧穀[corn],就對兒子們說:「你們為甚麼彼此觀望呢?

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 看哪[Behold],我聽見埃及有糧穀[corn],你們可以下去,從那裏為我們買些來,使我們可以存活,不至於死。」

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 於是,約瑟的十個哥哥都下埃及買糧穀[corn]去了。

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 但約瑟的兄弟便雅憫,雅各沒有打發他和哥哥們同去,因為雅各說:「恐怕他遭害。」

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 來買糧穀[corn]的人中有以色列的兒子們,因為迦南地也有饑荒。

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 當時治理埃及地的是約瑟;賣糧給那地眾民的就是他。約瑟的哥哥們來了,臉伏於地,向他下拜。

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 約瑟看見他哥哥們,就認得他們,卻裝作生人,向他們說些嚴厲話,問他們說:「你們從哪裏來?」他們說:「我們從迦南地來買糧。」

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 約瑟認得他哥哥們,他們卻不認得他。

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 約瑟想起從前所作的那兩個夢,就對他們說:「你們是奸細,來窺探這地的虛實。」

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 他們對他說:「我主啊,不是的。僕人們是買糧來的。

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 我們都是一個人的兒子,是誠實人;僕人們並不是奸細。」

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 約瑟說:「不然,你們必是窺探這地的虛實來的。」

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 他們說:「僕人們本是弟兄十二人,是迦南地一個人的兒子,最小[youngest]的現今在我們的父親那裏,有一個沒有了。」

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 約瑟對他們[unto them]說:「那就是我才對你們說的話,說:『你們是奸細[That is it that I spake unto you, saying, Ye are spies]。』

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 我指著法老的性命起誓,若是你們的小兄弟不到這裏來,你們就不得出這地方,從此就可以把你們證驗出來了。

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 須要打發你們中間一個人去,把你們的兄弟帶來。至於你們,都要囚在[prison]裏,好證驗你們的話真不真,若不真,我指著法老的性命起誓,你們一定是奸細。」

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 於是約瑟把他們都下在監裏三天。

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 到了第三天,約瑟對他們說:「我是敬畏神的;你們照我的話行就可以存活。

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 你們如果是誠實人,可以留你們中間的一個人囚在監裏,但你們可以帶著糧穀[corn]回去,救你們家裏的饑荒。

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 把你們的小兄弟帶到我這裏來,如此,你們的話便有證據,你們也不至於死。」他們就照樣而行。

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 他們彼此說:「我們在兄弟身上實在有罪。他哀求我們的時候,我們見他心裏的愁苦,卻不肯聽,所以這場苦難臨到我們身上。」

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 呂便說:「我豈不是對你們說過,不可傷害那孩子嗎?只是你們不肯聽,所以,你們看[behold]。流他血的罪向我們追討。」

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 他們不知道約瑟聽得出來,因為他以通事向他們傳話[he spake unto them by an interpreter]

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 約瑟轉身退去,哭了一場,又回來對他們談論[communed],就從他們中間挑出西緬來,在他們眼前把他捆綁。

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 約瑟吩咐人把糧穀[corn]裝滿他們的口袋[sacks],把各人的[money]歸還在各人的口袋裏,又給他們路上用的食物,人就照他的話辦了。

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 他們就把糧穀[corn]馱在驢上,離開那裏去了。

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 到了住宿的地方,他們中間有一個人打開口袋,要拿料餵驢,才看見自己的[money]仍在口袋裏,

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 就對弟兄們說:「我的[money]歸還了,看哪,仍在我口袋裏。」他們就提心吊膽,戰戰兢兢的彼此說:「這是神向我們作了[hath done]甚麼呢?」

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 他們來到迦南地、他們的父親雅各那裏,將所遭遇的事都告訴他,說:

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 「那地的主對我們說嚴厲的話,把我們當作窺探那地的奸細。

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 我們對他說:『我們是誠實人,並不是奸細。

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 我們本是弟兄十二人,都是一個父親的兒子,有一個沒有了,最小[youngest]的如今同我們的父親在迦南地。』

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 那地的主對我們說:『若要我知道你們是誠實人,可以留下你們弟兄[brethren]中間的一個人在我這裏,你們可以帶著糧食回去,救你們家裏的饑荒。

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 把你們的小兄弟帶到我這裏來,我便知道你們不是奸細,乃是誠實人。這樣,我就把你們的弟兄交給你們,你們也可以在這地作買賣。』」

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 後來他們倒口袋,不料,各人的[money]包都在口袋裏;他們和父親看見[money]包就都害怕。

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 他們的父親雅各對他們說:「你們使我喪失我的兒子:約瑟沒有了,西緬也沒有了,你們又要將便雅憫帶去;這些事都苦害我了[against me]。」

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 呂便對他父親說:「我若不帶他回來交給你,你可以殺我的兩個兒子。只管把他交在我手裏,我必[again]帶他回來交給你。」

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 雅各說:「我的兒子不可與你們一同下去;他哥哥死了,只剩下他,他若在你們所行的路上遭害,那便是你們使我白髮蒼蒼、悲悲慘慘地下墳墓[grave]去了。」

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“