| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 19 | 
| 1 Hiob | 
| 2 Was plaget ihr doch meine See LE | 
| 3 Ihr habt mich nun zehnmal | 
| 4 Irre | 
| 5 Aber ihr erhebet euch wahrlich | 
| 6 Merket doch einst, daß mir GOtt | 
| 7 Siehe, ob ich schon schreie | 
| 8 Er hat | 
| 9 Er | 
| 10 Er hat mich zerbrochen | 
| 11 Sein Zorn | 
| 12 Seine Kriegsleute | 
| 13 Er hat | 
| 14 Meine Nächsten | 
| 15 Meine Hausgenossen und | 
| 16 Ich rief | 
| 17 Mein Weib | 
| 18 Auch die jungen Kinder | 
| 19 Alle meine Getreuen | 
| 20 Mein Gebein | 
| 21 Erbarmet euch | 
| 22 Warum verfolget ihr | 
| 23 Ach, daß meine Reden | 
| 24 mit einem eisernen | 
| 25 Aber ich weiß | 
| 26 und | 
| 27 Denselben werde | 
| 28 Denn ihr sprechet: Wie wollen wir ihn verfolgen | 
| 29 Fürchtet euch vor dem Schwert | 
| ЙовРозділ 19 | 
| 1  | 
| 2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? | 
| 3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! | 
| 4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. | 
| 5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? | 
| 6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! | 
| 7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! | 
| 8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! | 
| 9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! | 
| 10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. | 
| 11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: | 
| 12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. | 
| 13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, | 
| 14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. | 
| 15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. | 
| 16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. | 
| 17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. | 
| 18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. | 
| 19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. | 
| 20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. | 
| 21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! | 
| 22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? | 
| 23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, | 
| 24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! | 
| 25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху | 
| 26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, | 
| 27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! | 
| 28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ | 
| 29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ | 
| Das Buch Hiob (Ijob)Kapitel 19 | ЙовРозділ 19 | 
| 1 Hiob | 1  | 
| 2 Was plaget ihr doch meine See LE | 2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? | 
| 3 Ihr habt mich nun zehnmal | 3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! | 
| 4 Irre | 4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. | 
| 5 Aber ihr erhebet euch wahrlich | 5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? | 
| 6 Merket doch einst, daß mir GOtt | 6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! | 
| 7 Siehe, ob ich schon schreie | 7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! | 
| 8 Er hat | 8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! | 
| 9 Er | 9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! | 
| 10 Er hat mich zerbrochen | 10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. | 
| 11 Sein Zorn | 11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: | 
| 12 Seine Kriegsleute | 12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. | 
| 13 Er hat | 13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, | 
| 14 Meine Nächsten | 14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. | 
| 15 Meine Hausgenossen und | 15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. | 
| 16 Ich rief | 16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. | 
| 17 Mein Weib | 17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. | 
| 18 Auch die jungen Kinder | 18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. | 
| 19 Alle meine Getreuen | 19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. | 
| 20 Mein Gebein | 20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. | 
| 21 Erbarmet euch | 21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! | 
| 22 Warum verfolget ihr | 22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? | 
| 23 Ach, daß meine Reden | 23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, | 
| 24 mit einem eisernen | 24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! | 
| 25 Aber ich weiß | 25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху | 
| 26 und | 26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, | 
| 27 Denselben werde | 27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! | 
| 28 Denn ihr sprechet: Wie wollen wir ihn verfolgen | 28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ | 
| 29 Fürchtet euch vor dem Schwert | 29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |