CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Rut 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Buch Rut

Kapitel 1

1 Zu der Zeit3117, da die Richter8199 regierten, ward eine Teuerung7458 im Lande7704. Und ein Mann376 von Bethlehem-Juda3063 zog3212 wallen1481 in der Moabiter4124 Land776 mit seinem Weibe802 und zween Söhnen1121.

2 Der hieß8034 Elimelech458 und376 sein Weib802 Naemi, und seine8147 zween Söhne1121 Mahlon4248 und Chiljon3630, die8034 waren935 Ephrather673, von Bethlehem-Juda3063. Und da sie5281 kamen ins Land7704 der Moabiter4124, blieben sie8034 daselbst.

3 Und Elimelech458, der Naemi Mann376, starb4191, und sie5281 blieb übrig7604 mit ihren zween Söhnen1121.

4 Die8034 nahmen moabitische4125 Weiber802. Eine259 hieß8034 Arpa, die3427 andere8145 Ruth7327. Und da sie802 daselbst gewohnet hatten5375 bei zehn6235 Jahren8141,

5 starben4191 sie8147 alle beide8147, Mahlon4248 und Chiljon3630, daß das Weib802 überblieb beiden Söhnen und ihrem Manne376.

6 Da machte sie sich auf6965 mit ihren zwo Schnüren und zog wieder7725 aus der Moabiter4124 Lande7704; denn sie hatte erfahren8085 im Moabiter4124 Lande7704, daß der HErr3068 sein Volk5971 hatte heimgesucht6485 und ihnen Brot3899 gegeben5414.

7 Und ging3212 aus3318 von dem Ort4725, da sie8147 gewesen war, und ihre beiden Schnüre mit ihr. Und da sie ging auf dem Wege1870, daß sie wiederkäme7725 ins Land776 Juda3063,

8 sprach559 sie5281 zu ihren beiden Schnüren: Gehet hin3212 und kehret um7725, eine jegliche zu ihrer Mutter517 Haus1004; der HErr3068 tue6213 an euch Barmherzigkeit2617, wie ihr802 an den Toten4191 und an mir8147 getan6213 habt!

9 Der HErr3068 gebe5414 euch, daß ihr Ruhe4496 findet4672, eine jegliche376 in ihres Mannes Hause1004! Und küssete sie802. Da huben sie5401 ihre Stimme6963 auf5375 und weineten.

10 Und sprachen559 zu ihr: Wir wollen mit dir zu deinem Volk5971 gehen7725.

11 Aber Naemi5281 sprach559: Kehret um7725, meine Töchter1323; warum wollt ihr mit mir gehen3212? Wie kann ich fürder Kinder1121 in meinem Leibe4578 haben, die eure Männer582 sein möchten?

12 Kehret um7725, meine Töchter1323, und gehet hin3212; denn ich559 bin nun zu alt2204, daß ich einen Mann376 nehme. Und wenn ich spräche: Es ist3426 zu hoffen8615, daß ich diese Nacht3915 einen Mann376 nehme und Kinder1121 gebäre3205,

13 wie könnet ihr doch3860 harren7663, bis sie groß würden? Wie wollt ihr verziehen5702, daß ihr nicht Männer376 solltet nehmen? Nicht, meine Töchter1323; denn mich jammert4843 euer sehr3966, denn des HErrn3068 Hand3027 ist1431 über mich ausgegangen3318.

14 Da huben sie1058 ihre Stimme6963 auf5375 und weineten noch mehr. Und Arpa küssete ihre Schwieger; Ruth7327 aber blieb bei ihr1692.

15 Sie aber sprach559: Siehe, deine Schwägerin2994 ist umgewandt7725 zu ihrem Volk5971 und zu ihrem GOtt430; kehre du auch um7725, deiner Schwägerin2994 nach310.

16 Ruth7327 antwortete559: Rede6293 mir nicht darein, daß ich dich3212 verlassen5800 sollte und von dir umkehren. Wo du hingehest, da310 will7725 ich auch hingehen3212; wo du bleibest, da bleibe ich auch. Dein Volk5971 ist mein Volk5971 und dein GOtt430 ist mein GOtt430.

17 Wo du stirbst, da sterbe4191 ich auch; da will ich auch begraben werden6912. Der HErr3068 tue6213 mir dies und das3254: der Tod4191 muß mich und dich scheiden6504.

18 Als sie nun sah7200, daß sie fest im Sinne war553, mit ihr zu gehen3212, ließ sie ab2308, mit ihr davon zu reden1696.

19 Also gingen3212 die beiden miteinander bis sie5281 gen Bethlehem1035 kamen935. Und da sie zu Bethlehem1035 einkamen, regte sich die ganze Stadt5892 über ihnen8147 und sprach559: Ist935 das die Naemi?

20 Sie7121 aber sprach559 zu ihnen: Heißet mich nicht Naemi5281, sondern Mara4755; denn der Allmächtige7706 hat7121 mich sehr3966 betrübet.

21 Voll4392 zog1980 ich7121 aus, aber leer7387 hat6030 mich der HErr3068 wieder7725 heimgebracht. Warum heißet ihr mich denn Naemi5281, so mich doch der HErr3068 gedemütiget und der Allmächtige7706 betrübet hat7489?

22 Es war935 aber3618 um7725 die Zeit, daß die Gerstenernte8184 anging8462, da7725 Naemi5281 und ihre Schnur Ruth7327, die Moabitin4125, wiederkamen vom Moabiter4124 Lande7704 gen Bethlehem1035.

Рут

Розділ 1

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

Das Buch Rut

Kapitel 1

Рут

Розділ 1

1 Zu der Zeit3117, da die Richter8199 regierten, ward eine Teuerung7458 im Lande7704. Und ein Mann376 von Bethlehem-Juda3063 zog3212 wallen1481 in der Moabiter4124 Land776 mit seinem Weibe802 und zween Söhnen1121.

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

2 Der hieß8034 Elimelech458 und376 sein Weib802 Naemi, und seine8147 zween Söhne1121 Mahlon4248 und Chiljon3630, die8034 waren935 Ephrather673, von Bethlehem-Juda3063. Und da sie5281 kamen ins Land7704 der Moabiter4124, blieben sie8034 daselbst.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

3 Und Elimelech458, der Naemi Mann376, starb4191, und sie5281 blieb übrig7604 mit ihren zween Söhnen1121.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

4 Die8034 nahmen moabitische4125 Weiber802. Eine259 hieß8034 Arpa, die3427 andere8145 Ruth7327. Und da sie802 daselbst gewohnet hatten5375 bei zehn6235 Jahren8141,

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

5 starben4191 sie8147 alle beide8147, Mahlon4248 und Chiljon3630, daß das Weib802 überblieb beiden Söhnen und ihrem Manne376.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

6 Da machte sie sich auf6965 mit ihren zwo Schnüren und zog wieder7725 aus der Moabiter4124 Lande7704; denn sie hatte erfahren8085 im Moabiter4124 Lande7704, daß der HErr3068 sein Volk5971 hatte heimgesucht6485 und ihnen Brot3899 gegeben5414.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

7 Und ging3212 aus3318 von dem Ort4725, da sie8147 gewesen war, und ihre beiden Schnüre mit ihr. Und da sie ging auf dem Wege1870, daß sie wiederkäme7725 ins Land776 Juda3063,

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

8 sprach559 sie5281 zu ihren beiden Schnüren: Gehet hin3212 und kehret um7725, eine jegliche zu ihrer Mutter517 Haus1004; der HErr3068 tue6213 an euch Barmherzigkeit2617, wie ihr802 an den Toten4191 und an mir8147 getan6213 habt!

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

9 Der HErr3068 gebe5414 euch, daß ihr Ruhe4496 findet4672, eine jegliche376 in ihres Mannes Hause1004! Und küssete sie802. Da huben sie5401 ihre Stimme6963 auf5375 und weineten.

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

10 Und sprachen559 zu ihr: Wir wollen mit dir zu deinem Volk5971 gehen7725.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

11 Aber Naemi5281 sprach559: Kehret um7725, meine Töchter1323; warum wollt ihr mit mir gehen3212? Wie kann ich fürder Kinder1121 in meinem Leibe4578 haben, die eure Männer582 sein möchten?

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

12 Kehret um7725, meine Töchter1323, und gehet hin3212; denn ich559 bin nun zu alt2204, daß ich einen Mann376 nehme. Und wenn ich spräche: Es ist3426 zu hoffen8615, daß ich diese Nacht3915 einen Mann376 nehme und Kinder1121 gebäre3205,

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

13 wie könnet ihr doch3860 harren7663, bis sie groß würden? Wie wollt ihr verziehen5702, daß ihr nicht Männer376 solltet nehmen? Nicht, meine Töchter1323; denn mich jammert4843 euer sehr3966, denn des HErrn3068 Hand3027 ist1431 über mich ausgegangen3318.

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

14 Da huben sie1058 ihre Stimme6963 auf5375 und weineten noch mehr. Und Arpa küssete ihre Schwieger; Ruth7327 aber blieb bei ihr1692.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

15 Sie aber sprach559: Siehe, deine Schwägerin2994 ist umgewandt7725 zu ihrem Volk5971 und zu ihrem GOtt430; kehre du auch um7725, deiner Schwägerin2994 nach310.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

16 Ruth7327 antwortete559: Rede6293 mir nicht darein, daß ich dich3212 verlassen5800 sollte und von dir umkehren. Wo du hingehest, da310 will7725 ich auch hingehen3212; wo du bleibest, da bleibe ich auch. Dein Volk5971 ist mein Volk5971 und dein GOtt430 ist mein GOtt430.

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

17 Wo du stirbst, da sterbe4191 ich auch; da will ich auch begraben werden6912. Der HErr3068 tue6213 mir dies und das3254: der Tod4191 muß mich und dich scheiden6504.

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

18 Als sie nun sah7200, daß sie fest im Sinne war553, mit ihr zu gehen3212, ließ sie ab2308, mit ihr davon zu reden1696.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 Also gingen3212 die beiden miteinander bis sie5281 gen Bethlehem1035 kamen935. Und da sie zu Bethlehem1035 einkamen, regte sich die ganze Stadt5892 über ihnen8147 und sprach559: Ist935 das die Naemi?

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

20 Sie7121 aber sprach559 zu ihnen: Heißet mich nicht Naemi5281, sondern Mara4755; denn der Allmächtige7706 hat7121 mich sehr3966 betrübet.

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

21 Voll4392 zog1980 ich7121 aus, aber leer7387 hat6030 mich der HErr3068 wieder7725 heimgebracht. Warum heißet ihr mich denn Naemi5281, so mich doch der HErr3068 gedemütiget und der Allmächtige7706 betrübet hat7489?

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

22 Es war935 aber3618 um7725 die Zeit, daß die Gerstenernte8184 anging8462, da7725 Naemi5281 und ihre Schnur Ruth7327, die Moabitin4125, wiederkamen vom Moabiter4124 Lande7704 gen Bethlehem1035.

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.