JobChapter 16 |
|
1 THEN Job answered and said, |
|
2 I have heard many such things; wicked comforters are you all. |
|
3 Do not grieve my spirit with words; even though you speak, I will not answer. |
|
4 I also could speak as you do; I wish you were in my place, then I could try you out with words, and shake my head at you. |
|
5 I would prove you with your own words, and the words of my lips would not spare you. |
|
6 If I speak, my pain is not assuaged; and if I forbear, who can comfort me? |
|
7 But now he has troubled me, and yet has preserved all of my testimony. |
|
8 Thou didst appoint me and I became a witness, but my lies have testified against me; and I spoke in his presence. |
|
9 He has torn me and broken me in his wrath; he gnashes upon me with his teeth; my enemy sharpens his eyes against me. |
|
10 They have gaped upon me with their mouth reproachfully; they have smitten me upon my cheeks; they were filled with rage against me. |
|
11 God has delivered me to the ungodly, and turned me over into the hands of the wicked. |
|
12 I was at ease, but he has smitten me; he has also taken me by my neck, and shaken me to pieces, and set me up for his target. |
|
13 His arrows are round about me, he shoots at my kidneys and does not spare; he pours out my gall on the ground. |
|
14 He breaks me with breach upon breach; he runs against me like a giant. |
|
15 I have girded sackcloth upon my skin, and I have covered my head with dust. |
|
16 My face is troubled with weeping, and on my eyelids is the shadow of death; |
|
17 But not for any iniquity in my hands; my prayer also is pure. |
|
18 O earth, cover not my blood, and let my cry have no place! |
|
19 And now, behold, my witness is in heaven, and my acquaintances are on high. |
|
20 O my brethren and my neighbors! my eyes pour out tears to God! |
|
21 O that one might plead for a man with God, as a man pleads for his neighbor! |
|
22 For the number of a man's years will come to an end; then he shall go the way from whence he shall not return. |
ЙовРозділ 16 |
|
1 |
|
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! |
|
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? |
|
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, |
|
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! |
|
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? |
|
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, |
|
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! |
|
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... |
|
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: |
|
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. |
|
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: |
|
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. |
|
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. |
|
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. |
|
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, |
|
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! |
|
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — |
|
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. |
|
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, |
|
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, — |
|
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь. |
JobChapter 16 |
ЙовРозділ 16 |
|
1 THEN Job answered and said, |
1 |
|
2 I have heard many such things; wicked comforters are you all. |
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! |
|
3 Do not grieve my spirit with words; even though you speak, I will not answer. |
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? |
|
4 I also could speak as you do; I wish you were in my place, then I could try you out with words, and shake my head at you. |
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, |
|
5 I would prove you with your own words, and the words of my lips would not spare you. |
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! |
|
6 If I speak, my pain is not assuaged; and if I forbear, who can comfort me? |
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? |
|
7 But now he has troubled me, and yet has preserved all of my testimony. |
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, |
|
8 Thou didst appoint me and I became a witness, but my lies have testified against me; and I spoke in his presence. |
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! |
|
9 He has torn me and broken me in his wrath; he gnashes upon me with his teeth; my enemy sharpens his eyes against me. |
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... |
|
10 They have gaped upon me with their mouth reproachfully; they have smitten me upon my cheeks; they were filled with rage against me. |
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: |
|
11 God has delivered me to the ungodly, and turned me over into the hands of the wicked. |
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. |
|
12 I was at ease, but he has smitten me; he has also taken me by my neck, and shaken me to pieces, and set me up for his target. |
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: |
|
13 His arrows are round about me, he shoots at my kidneys and does not spare; he pours out my gall on the ground. |
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. |
|
14 He breaks me with breach upon breach; he runs against me like a giant. |
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. |
|
15 I have girded sackcloth upon my skin, and I have covered my head with dust. |
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. |
|
16 My face is troubled with weeping, and on my eyelids is the shadow of death; |
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, |
|
17 But not for any iniquity in my hands; my prayer also is pure. |
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! |
|
18 O earth, cover not my blood, and let my cry have no place! |
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — |
|
19 And now, behold, my witness is in heaven, and my acquaintances are on high. |
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. |
|
20 O my brethren and my neighbors! my eyes pour out tears to God! |
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, |
|
21 O that one might plead for a man with God, as a man pleads for his neighbor! |
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, — |
|
22 For the number of a man's years will come to an end; then he shall go the way from whence he shall not return. |
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь. |