Аюб

Глава 15

1 Тогда ответил Елифаз из Темана:

2 – Отвечает ли мудрый знанием, взятым с ветра, наполняет ли свой живот палящим вихрем?

3 Возражает ли он пустыми словами, речами, в которых нет прока?

4 А ты и страх перед Всевышним потерял и молитву к Всевышнему считаешь малостью.

5 Твой грех рождает твои речи, ты усвоил язык нечестивых.

6 Ты сам себя обвиняешь, а не я; язык твой против тебя свидетельствует.

7 Разве ты был первым человеком? Разве ты был создан раньше холмов?

8 Разве ты был на совете Всевышнего? Разве ты один мудр?

9 Что знаешь ты, чего бы мы не знали? Что понимаешь, чего бы мы не поняли?

10 С нами седовласые старики, старше, чем твой отец.

11 Разве мало тебе утешений Всевышнего, добрых слов, что тебе сказали?

12 Почему отвлекают тебя твои чувства, почему сверкают в гневе твои глаза,

13 что ты обратил против Всевышнего свой дух, что твой язык выговаривает такие слова?

14 Как человек может быть чистым, и рождённый женщиной – быть праведным?

15 Если Всевышний и ангелам своим не доверяет, и даже небеса в Его глазах нечисты,

16 то тем более нечист и порочен человек, который пьёт неправду, словно воду!

17 Послушай меня, и я объясню тебе; расскажу тебе то, что видел,

18 то, о чём говорили мудрецы, не скрывая усвоенного от предков

19 (им одним земля была отдана, и чужой среди них не жил ):

20 все дни свои мучается нечестивый, отсчитаны все годы притеснителя.

21 В его ушах – гул ужаса; средь мира к нему приходит губитель.

22 От мглы он не надеется спастись; он обречён на меч.

23 Он – скиталец, пища для стервятника; он знает, что день мрака близок.

24 Беда и горе его пугают, наводят страх, как царь, готовящийся к войне,

25 за то, что простёр против Всевышнего руку и Всемогущему бросил вызов,

26 шёл на Него упрямо и дерзко с толстым крепким щитом.

27 За то, что лицо нечестивого жиром заплыло, и жир нарастил он у себя на бёдрах, –

28 он поселится в городах разорённых, в домах, в которых никто не живёт, в домах, обречённых на разрушение.

29 Он больше не будет богатым: богатство его расточится, и владения его не расширятся по земле.

30 Он не спасётся от мглы, пламя иссушит ветви его, и дыхание Всевышнего умчит его прочь.

31 Пусть он не обманывается, полагаясь на пустоту, ведь пустота и будет ему воздаянием.

32 Он получит сполна, прежде чем придёт его время, и не будут его ветви зеленеть.

33 Он сбросит незрелый виноград, как лоза, и растеряет свои цветы, как маслина.

34 Бесплодными будут безбожники, и огонь истребит шатры вымогателей.

35 Они зачали горе и родили беду; их сердце полно коварства.

Йов

Розділ 15

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.

Аюб

Глава 15

Йов

Розділ 15

1 Тогда ответил Елифаз из Темана:

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 – Отвечает ли мудрый знанием, взятым с ветра, наполняет ли свой живот палящим вихрем?

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Возражает ли он пустыми словами, речами, в которых нет прока?

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 А ты и страх перед Всевышним потерял и молитву к Всевышнему считаешь малостью.

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 Твой грех рождает твои речи, ты усвоил язык нечестивых.

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Ты сам себя обвиняешь, а не я; язык твой против тебя свидетельствует.

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Разве ты был первым человеком? Разве ты был создан раньше холмов?

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Разве ты был на совете Всевышнего? Разве ты один мудр?

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Что знаешь ты, чего бы мы не знали? Что понимаешь, чего бы мы не поняли?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 С нами седовласые старики, старше, чем твой отец.

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Разве мало тебе утешений Всевышнего, добрых слов, что тебе сказали?

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Почему отвлекают тебя твои чувства, почему сверкают в гневе твои глаза,

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 что ты обратил против Всевышнего свой дух, что твой язык выговаривает такие слова?

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Как человек может быть чистым, и рождённый женщиной – быть праведным?

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Если Всевышний и ангелам своим не доверяет, и даже небеса в Его глазах нечисты,

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 то тем более нечист и порочен человек, который пьёт неправду, словно воду!

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Послушай меня, и я объясню тебе; расскажу тебе то, что видел,

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 то, о чём говорили мудрецы, не скрывая усвоенного от предков

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 (им одним земля была отдана, и чужой среди них не жил ):

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 все дни свои мучается нечестивый, отсчитаны все годы притеснителя.

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 В его ушах – гул ужаса; средь мира к нему приходит губитель.

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 От мглы он не надеется спастись; он обречён на меч.

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Он – скиталец, пища для стервятника; он знает, что день мрака близок.

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Беда и горе его пугают, наводят страх, как царь, готовящийся к войне,

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 за то, что простёр против Всевышнего руку и Всемогущему бросил вызов,

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 шёл на Него упрямо и дерзко с толстым крепким щитом.

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 За то, что лицо нечестивого жиром заплыло, и жир нарастил он у себя на бёдрах, –

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 он поселится в городах разорённых, в домах, в которых никто не живёт, в домах, обречённых на разрушение.

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Он больше не будет богатым: богатство его расточится, и владения его не расширятся по земле.

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Он не спасётся от мглы, пламя иссушит ветви его, и дыхание Всевышнего умчит его прочь.

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Пусть он не обманывается, полагаясь на пустоту, ведь пустота и будет ему воздаянием.

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 Он получит сполна, прежде чем придёт его время, и не будут его ветви зеленеть.

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Он сбросит незрелый виноград, как лоза, и растеряет свои цветы, как маслина.

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 Бесплодными будут безбожники, и огонь истребит шатры вымогателей.

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 Они зачали горе и родили беду; их сердце полно коварства.

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.