Книга Иова

Глава 31

1 Завет положил я с глазами моими: как же я обратил бы помысл свой на девицу?

2 (И какая за это участь от Бога свыше, и какой удел от Вседержителя с небес!)

3 Не гибель ли развращенному, и не бедствие ли делающим беззаконие?

4 Разве Он не видел путей моих, и не считал всех шагов моих?

5 Если я ходил в лукавстве, и поспешала на коварство нога моя;

6 Пусть Он взвесит меня на весах правды, и Бог узнает непорочность мою.

7 Если стопы мои от пути уклонились, и очам моим последовало сердце мое, и к рукам моим пятно прилипло;

8 То пусть я сею, а другой съест, и пусть будут искоренены мои произрастения.

9 Если сердце мое прельщалось женщиною, и я строил ковы у дверей ближнего моего;

10 То пусть жена моя мелет другому, и пусть другие мучат ее.

11 Ибо это порок, и судом преследуемое беззаконие.

12 Ибо это огонь, который поядает все до преисподней; и который искоренил бы все добро мое.

13 Презирал ли я права слуги моего и служанки моей, когда они имели прю со мною?

14 И что я стал бы делать, когда Бог восстал бы, и когда Он наказанием посетил бы, какой я дал бы ответ Ему?

15 Не Создавший ли меня во чреве создал его, и не Единый ли образовал нас во утробе?

16 Отказывал ли я бедным людям в желании, и томил ли глаза вдовицы?

17 И один ли я съедал кусок мой? Не ел ли его и сирота?

18 Ибо с отрочества моего рос он у меня, как у отца; и от чрева матери моей был я вдове водителем.

19 Смотрел ли я равнодушно на погибавшего без одежды, и на бедного без покрова?

20 Не благословляли ли меня чресла его? и не согревала ли его шерсть овец моих?

21 Грозил ли я рукою моею сироте, потому что видел помощь себе у ворот {т.е. у судей}?

22 Пусть бы плечо мое отпало от спины, и отнялась от локтя рука моя.

23 Так! страх на меня пришел бы, пагуба Божия; и от величия Его я был бы бессилен.

24 Поставлял ли я золото подпорою для себя, и червонному говорил ли: `ты моя надежда`?

25 Радовался ли я, что богатство мое велико, и что рука моя много приобрела?

26 Видя свет солнечный, как он сияет, и месяц, как он величественно ходит,

27 Прельстился ли я в тайне сердца моего, и в честь им уста мои целовали ли руку мою? {Намек на поклонение звездам, весьма распространенное между Арабами.}

28 И это было бы преступление, достойное наказания, потому что я отрекся бы от Бога Всевышнего.

29 Радовался ли я о погибели врага моего, и восхищался ли, когда несчастие постигало его?

30 Нет! не позволял я гортани моей грешить, проклятием искать душе его гибели.

31 Не правда ли, что люди шатра моего говаривали: `кто представит не насыщавшегося мясами его?`

32 Странник не ночевал на улице; я любил отворять дверь мою путешественнику.

33 Скрываю ли, как человек, проступки свои, утаивая в груди моей пороки мои?

34 Так! боялся бы я великого собрания, и презрение племен устрашало бы меня; тогда молчал бы я, за дверь не выходил бы.

35 О, если бы Он выслушал меня! Вот моя жалоба! Да ответствует мне Вседержитель! И пусть бы соперник мой начертал рукописание!

36 Верно, я положил бы его на плечо себе, украсил бы себя им, как диадимою;

37 Число шагов моих пересказал бы ему, как князь подошел бы к нему.

38 Вопияла ли на меня земля моя, и все борозды ее плакали ли?

39 Ел ли я плоды ее не за серебро? И заставлял ли душу владельцев ее томиться?

40 Тогда пусть бы вместо пшеницы всходил волчец, и вместо ячменя кукол! Кончились слова Иова.

Йов

Розділ 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Книга Иова

Глава 31

Йов

Розділ 31

1 Завет положил я с глазами моими: как же я обратил бы помысл свой на девицу?

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 (И какая за это участь от Бога свыше, и какой удел от Вседержителя с небес!)

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Не гибель ли развращенному, и не бедствие ли делающим беззаконие?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Разве Он не видел путей моих, и не считал всех шагов моих?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Если я ходил в лукавстве, и поспешала на коварство нога моя;

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Пусть Он взвесит меня на весах правды, и Бог узнает непорочность мою.

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Если стопы мои от пути уклонились, и очам моим последовало сердце мое, и к рукам моим пятно прилипло;

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 То пусть я сею, а другой съест, и пусть будут искоренены мои произрастения.

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Если сердце мое прельщалось женщиною, и я строил ковы у дверей ближнего моего;

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 То пусть жена моя мелет другому, и пусть другие мучат ее.

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Ибо это порок, и судом преследуемое беззаконие.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 Ибо это огонь, который поядает все до преисподней; и который искоренил бы все добро мое.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Презирал ли я права слуги моего и служанки моей, когда они имели прю со мною?

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 И что я стал бы делать, когда Бог восстал бы, и когда Он наказанием посетил бы, какой я дал бы ответ Ему?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Не Создавший ли меня во чреве создал его, и не Единый ли образовал нас во утробе?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Отказывал ли я бедным людям в желании, и томил ли глаза вдовицы?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 И один ли я съедал кусок мой? Не ел ли его и сирота?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Ибо с отрочества моего рос он у меня, как у отца; и от чрева матери моей был я вдове водителем.

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Смотрел ли я равнодушно на погибавшего без одежды, и на бедного без покрова?

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 Не благословляли ли меня чресла его? и не согревала ли его шерсть овец моих?

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Грозил ли я рукою моею сироте, потому что видел помощь себе у ворот {т.е. у судей}?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 Пусть бы плечо мое отпало от спины, и отнялась от локтя рука моя.

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Так! страх на меня пришел бы, пагуба Божия; и от величия Его я был бы бессилен.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Поставлял ли я золото подпорою для себя, и червонному говорил ли: `ты моя надежда`?

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Радовался ли я, что богатство мое велико, и что рука моя много приобрела?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Видя свет солнечный, как он сияет, и месяц, как он величественно ходит,

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 Прельстился ли я в тайне сердца моего, и в честь им уста мои целовали ли руку мою? {Намек на поклонение звездам, весьма распространенное между Арабами.}

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 И это было бы преступление, достойное наказания, потому что я отрекся бы от Бога Всевышнего.

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Радовался ли я о погибели врага моего, и восхищался ли, когда несчастие постигало его?

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Нет! не позволял я гортани моей грешить, проклятием искать душе его гибели.

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Не правда ли, что люди шатра моего говаривали: `кто представит не насыщавшегося мясами его?`

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Странник не ночевал на улице; я любил отворять дверь мою путешественнику.

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Скрываю ли, как человек, проступки свои, утаивая в груди моей пороки мои?

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Так! боялся бы я великого собрания, и презрение племен устрашало бы меня; тогда молчал бы я, за дверь не выходил бы.

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, если бы Он выслушал меня! Вот моя жалоба! Да ответствует мне Вседержитель! И пусть бы соперник мой начертал рукописание!

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Верно, я положил бы его на плечо себе, украсил бы себя им, как диадимою;

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число шагов моих пересказал бы ему, как князь подошел бы к нему.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Вопияла ли на меня земля моя, и все борозды ее плакали ли?

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 Ел ли я плоды ее не за серебро? И заставлял ли душу владельцев ее томиться?

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 Тогда пусть бы вместо пшеницы всходил волчец, и вместо ячменя кукол! Кончились слова Иова.

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.