Библия - Обещанное Восстановление

Книга Иова

Глава 32

1 И перестали три оные мужа ответствовать Иову, потому что он все почитал себя правым в глазах своих.

2 Тогда воспылал гнев Элиуя, сына Варахиилова, Вузитянина, из племени Рамова: на Иова воспылал гнев его за то, что он считал себя праведным пред Богом,

3 А на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова.

4 Но Элиуй пережидал Иова, пока он говорил, потому что они были старше его летами.

5 Когда же Элиуй увидел, что нет ответа в устах трех оных мужей, тогда воспылал гнев его.

6 И начал Элиуй, сын Варахиилов Вузитянин и сказал:

7 Я млад летами, а вы старцы; потому я робел и боялся открывать пред вами знание мое.

8 Я говорил: пусть говорят дни, и многолетие проповедует мудрость.

9 Впрочем дух есть в человеке, и дыхание Вседержителя дает ему разумение.

10 Не многолетние бывают мудры, и не старики разумеют правду.

11 Потому говорю; `послушай меня, открою знание мое и я`.

12 Вот, я ждал ваших слов, вслушивался в ваши суждения, скоро ли будете разбирать речи,

13 И пристально внимал вам; и вот, нет обличителя Иову; никто из вас не дал ответа на слова его.

14 Не говорите: `мы нашли мудрость!` Бог обратит его в бегство, не человек.

15 И не ко мне речь направлял он; и я ему не вашими словами буду ответствовать.

16 Оцепенели, не отвечают более, унесены слова у них.

17 И как я ждал, а они не говорят, но стоят, не могут более отвечать;

18 То дам ответ и я на свою часть, открою знание мое и я.

19 Ибо я полон слов; теснит меня дух в груди моей.

20 Се! грудь моя как вино неоткрытое, как мехи новые, рвущиеся.

21 Поговорю, и мне будет легче; открою уста мои, и дам ответ.

22 Ни на какое лице не буду смотреть, и никакому человеку не буду льстить:

23 Ибо я не умею льстить; тотчас может Создатель мой взять меня.

Йов

Розділ 32

1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.

2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.

5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!

6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам

7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!

8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.

9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.

10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!

11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!

13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“

14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,

16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.

18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.

19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!

20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!

21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,

22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!

Книга Иова Глава 32	Йов Розділ 32
1 И перестали три оные мужа ответствовать Иову, потому что он все почитал себя правым в глазах своих.	1 І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Тогда воспылал гнев Элиуя, сына Варахиилова, Вузитянина, из племени Рамова: на Иова воспылал гнев его за то, что он считал себя праведным пред Богом,	2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 А на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова.	3 Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Но Элиуй пережидал Иова, пока он говорил, потому что они были старше его летами.	4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Когда же Элиуй увидел, что нет ответа в устах трех оных мужей, тогда воспылал гнев его.	5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 И начал Элиуй, сын Варахиилов Вузитянин и сказал:	6 І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Я млад летами, а вы старцы; потому я робел и боялся открывать пред вами знание мое.	7 Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Я говорил: пусть говорят дни, и многолетие проповедует мудрость.	8 Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Впрочем дух есть в человеке, и дыхание Вседержителя дает ему разумение.	9 Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Не многолетние бывают мудры, и не старики разумеют правду.	10 Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Потому говорю; `послушай меня, открою знание мое и я`.	11 Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Вот, я ждал ваших слов, вслушивался в ваши суждения, скоро ли будете разбирать речи,	12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 И пристально внимал вам; и вот, нет обличителя Иову; никто из вас не дал ответа на слова его.	13 Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Не говорите: `мы нашли мудрость!` Бог обратит его в бегство, не человек.	14 Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 И не ко мне речь направлял он; и я ему не вашими словами буду ответствовать.	15 Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Оцепенели, не отвечают более, унесены слова у них.	16 Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 И как я ждал, а они не говорят, но стоят, не могут более отвечать;	17 Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 То дам ответ и я на свою часть, открою знание мое и я.	18 Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Ибо я полон слов; теснит меня дух в груди моей.	19 Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Се! грудь моя как вино неоткрытое, как мехи новые, рвущиеся.	20 Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Поговорю, и мне будет легче; открою уста мои, и дам ответ.	21 На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Ни на какое лице не буду смотреть, и никакому человеку не буду льстить:	22 бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
23 Ибо я не умею льстить; тотчас может Создатель мой взять меня.	23

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга Иова

Глава 32

Йов

Розділ 32

Книга Иова

Глава 32

Йов

Розділ 32

Ветхий завет

Новый завет

Книга Иова

Глава 32

Йов

Розділ 32

Книга Иова

Глава 32

Йов

Розділ 32

Ветхий
завет

Новый
завет