Йов

Розділ 22

1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!

3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?

5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!

6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!

7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.

8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.

9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —

10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,

11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.

12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!

13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?

14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.

15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,

16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,

17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“

18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!

19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:

20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“

21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.

22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.

24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —

25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!

26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —

27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.

28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.

29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.

30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.

約伯記

第22章

1 提慢人以利法曰、

2 賢者惟自獲其益、原無所裨於上帝。

3 蓋全能之主、不因爾之爲善行義、而福祉喜樂、有所加增也。

4 上帝責爾鞫爾者、豈畏爾哉。

5 爾之罪惡甚衆、爾之過失無數。

6 爾無故取同儕之質、奪貧寒之褐、

7 不飲食飢渴、

8 強者任其得土、尊者聽其得廬、

9 嫠者使之徒反、孤者去其所恃、

10 是以四周皆設機檻、危懼頓生、

11 幽暗蔽爾、洪水淹爾。

12 天之高也、星辰麗焉、上帝在其上。

13 爾曰、上帝所居、幽深玄遠、豈能鑒觀下土哉。

14 逍遙天上、靉靆重疊、焉得見我。

15 是爾法古昔、惡人之所行者也。

16 不期大河忽決、而惡人與室廬悉遭淹沒。

17 彼曰、上帝勿親我、全能之主、無益於我。

18 不知嘉物盈室、無非主所賜也、故我亦不爲惡人辨、

19 義者見惡人之敗則欣然竊哂曰、

20 我仇見絕、其富有火盡燬之、

21 今我勸爾、當歸乎主、復得其歡心、則可納福。

22 恪守其矩矱、服膺其箴規。

23 糞除爾居、歸全能之主、則可再徼福祉。

24 如爾視礦金無異塵埃、視阿弗之金、若澗溪沙石、

25 則全能之主、乃爾金銀之礦。

26 爾惟主是悅、恒仰上帝。

27 爾祈禱得蒙垂聽、許願得遂所願、

28 所志必成、光照爾途。

29 隕墜之人、爾其扶之、撝謙之士、爾其救之、

30 有罪之民、爾其援之、因爾自潔、使彼免於患難。

Йов

Розділ 22

約伯記

第22章

1 І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:

1 提慢人以利法曰、

2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!

2 賢者惟自獲其益、原無所裨於上帝。

3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

3 蓋全能之主、不因爾之爲善行義、而福祉喜樂、有所加增也。

4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?

4 上帝責爾鞫爾者、豈畏爾哉。

5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!

5 爾之罪惡甚衆、爾之過失無數。

6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!

6 爾無故取同儕之質、奪貧寒之褐、

7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.

7 不飲食飢渴、

8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.

8 強者任其得土、尊者聽其得廬、

9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —

9 嫠者使之徒反、孤者去其所恃、

10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,

10 是以四周皆設機檻、危懼頓生、

11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.

11 幽暗蔽爾、洪水淹爾。

12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!

12 天之高也、星辰麗焉、上帝在其上。

13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?

13 爾曰、上帝所居、幽深玄遠、豈能鑒觀下土哉。

14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.

14 逍遙天上、靉靆重疊、焉得見我。

15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,

15 是爾法古昔、惡人之所行者也。

16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,

16 不期大河忽決、而惡人與室廬悉遭淹沒。

17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“

17 彼曰、上帝勿親我、全能之主、無益於我。

18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!

18 不知嘉物盈室、無非主所賜也、故我亦不爲惡人辨、

19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:

19 義者見惡人之敗則欣然竊哂曰、

20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“

20 我仇見絕、其富有火盡燬之、

21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.

21 今我勸爾、當歸乎主、復得其歡心、則可納福。

22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

22 恪守其矩矱、服膺其箴規。

23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.

23 糞除爾居、歸全能之主、則可再徼福祉。

24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —

24 如爾視礦金無異塵埃、視阿弗之金、若澗溪沙石、

25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!

25 則全能之主、乃爾金銀之礦。

26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —

26 爾惟主是悅、恒仰上帝。

27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.

27 爾祈禱得蒙垂聽、許願得遂所願、

28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.

28 所志必成、光照爾途。

29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.

29 隕墜之人、爾其扶之、撝謙之士、爾其救之、

30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.

30 有罪之民、爾其援之、因爾自潔、使彼免於患難。