ЙовРозділ 19 |
|
1 |
|
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? |
|
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! |
|
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. |
|
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? |
|
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! |
|
7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! |
|
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! |
|
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! |
|
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. |
|
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: |
|
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. |
|
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, |
|
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. |
|
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. |
|
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. |
|
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. |
|
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. |
|
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. |
|
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. |
|
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! |
|
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? |
|
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, |
|
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! |
|
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху |
|
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
|
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! |
|
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ |
|
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |
約伯記第19章 |
|
1 約百曰、 |
|
2 爾言實刺我心、令人殷憂、伊於何底。 |
|
3 爾煩數責我、聒噪不已、何不自媿乎。 |
|
4 我卽有過、我自當之。 |
|
5 顧爾妄自誇大、凌辱乎我、不知轉福爲禍、圍我以網羅者、乃上帝也。 |
|
6 |
|
7 我雖赴訴、不蒙聽察、我雖呼籲、不得昭雪。 |
|
8 由曲徑則阻於藩籬、履周行則迷於昏黑、 |
|
9 奪我榮、去我冕。 |
|
10 禍害切身、使我式微絕望、如樹之拔其根株、 |
|
11 逢彼震怒、視若寇讎、 |
|
12 集軍旅、修甬道、列營壘、環攻我室。 |
|
13 眷屬愛弛、親戚情疎、是皆主所使也。 |
|
14 見棄於鄰里、不念於友朋。 |
|
15 傭人侍女、視如陌路。 |
|
16 我呼奴僕、下氣恬色、不見其應。 |
|
17 妻子厭棄我、兄弟侮慢我、 |
|
18 孺子藐視我、我方屹立、遭其譏訕。 |
|
19 同心之友、厭棄我躬、眷愛之人、反來攻我。 |
|
20 我形瘦骨立、膚革僅存、齒齦獨留。 |
|
21 上帝譴我、望友矜憫。 |
|
22 上帝旣責我、爾又從而附和之、爾啖我肉、猶不以爲饜足乎。 |
|
23 願筆我言、刻之於簡、 |
|
24 以錐劃之、以鉛鑄之、勒之於石、歷久不刊。 |
|
25 我知救主恆在、終必降臨、 |
|
26 迨至膚敗肉消、克覲上帝、 |
|
27 我目覩之、實我救主、而非仇敵、我心之大願如此。 |
|
28 然爾曰、我儕將何以得其致罪之由、而加詰責。 |
|
29 豈不知憾人者必亡於刃、旣有是刑、宜悚懼焉。 |
ЙовРозділ 19 |
約伯記第19章 |
|
1 |
1 約百曰、 |
|
2 „Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене? |
2 爾言實刺我心、令人殷憂、伊於何底。 |
|
3 Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь! |
3 爾煩數責我、聒噪不已、何不自媿乎。 |
|
4 Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не. |
4 我卽有過、我自當之。 |
|
5 Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене? |
5 顧爾妄自誇大、凌辱乎我、不知轉福爲禍、圍我以網羅者、乃上帝也。 |
|
6 Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною! |
6 |
|
7 Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду! |
7 我雖赴訴、不蒙聽察、我雖呼籲、不得昭雪。 |
|
8 Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву! |
8 由曲徑則阻於藩籬、履周行則迷於昏黑、 |
|
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови! |
9 奪我榮、去我冕。 |
|
10 Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він. |
10 禍害切身、使我式微絕望、如樹之拔其根株、 |
|
11 І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів: |
11 逢彼震怒、視若寇讎、 |
|
12 полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого. |
12 集軍旅、修甬道、列營壘、環攻我室。 |
|
13 Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене, |
13 眷屬愛弛、親戚情疎、是皆主所使也。 |
|
14 мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої. |
14 見棄於鄰里、不念於友朋。 |
|
15 Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х. |
15 傭人侍女、視如陌路。 |
|
16 Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́. |
16 我呼奴僕、下氣恬色、不見其應。 |
|
17 Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би. |
17 妻子厭棄我、兄弟侮慢我、 |
|
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене. |
18 孺子藐視我、我方屹立、遭其譏訕。 |
|
19 Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене. |
19 同心之友、厭棄我躬、眷愛之人、反來攻我。 |
|
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя. |
20 我形瘦骨立、膚革僅存、齒齦獨留。 |
|
21 Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене! |
21 上帝譴我、望友矜憫。 |
|
22 Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом? |
22 上帝旣責我、爾又從而附和之、爾啖我肉、猶不以爲饜足乎。 |
|
23 О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані, |
23 願筆我言、刻之於簡、 |
|
24 коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані! |
24 以錐劃之、以鉛鑄之、勒之於石、歷久不刊。 |
|
25 Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху |
25 我知救主恆在、終必降臨、 |
|
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, |
26 迨至膚敗肉消、克覲上帝、 |
|
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі! |
27 我目覩之、實我救主、而非仇敵、我心之大願如此。 |
|
28 Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“ |
28 然爾曰、我儕將何以得其致罪之由、而加詰責。 |
|
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“ |
29 豈不知憾人者必亡於刃、旣有是刑、宜悚懼焉。 |