Плач ЄремiїРозділ 2 |
|
1 |
|
2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́. |
|
3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́! |
|
4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь. |
|
5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін! |
|
6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́. |
|
7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня! |
|
8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли, |
|
9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа. |
|
10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли. |
|
11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х. |
|
12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в. |
|
13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є? |
|
14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння. |
|
15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“ |
|
16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“ |
|
17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх. |
|
18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя! |
|
19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць! |
|
20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк? |
|
21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя. |
|
22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́. |
耶利米哀歌第2章 |
|
1 主怒郇邑、愁雲慘淡、以色列雖榮光焜耀、若躋穹蒼、必下墮於地兮、雖爲駐蹕之所、亦所弗惜兮。 |
|
2 雅各全家爲耶和華殲滅、不加矜恤兮、震怒猶大、墮其城垣、使邑傾圮、喪其邦家、辱其牧伯兮。 |
|
3 怒旣震烈、斷以色列角、不援之於敵手兮、雅各之家、爲火所焚、滅其四周、烈焰殊張兮。 |
|
4 怒烈如火、挽弓若敵、舉手若仇兮、凡在郇邑、可以娛目者、則殺戮之兮。 |
|
5 主視民若敵、吞噬以色列兮、毁其宮室、墮其城垣、使猶大民憂愁靡已兮。 |
|
6 主之殿宇、彼摧折之、若毁園中之亭榭兮、民會之所、亦俾其荒圮兮、昔在郇邑有大會之時、有安息之日、今盡遺忘、耶和華使之然兮、主赫斯怒、則王公祭司爲所藐視兮。 |
|
7 主棄祭壇、遺聖所、以其殿宇、付於敵人兮、使彼兆民、號呼於耶和華殿、與大會之日無異兮、 |
|
8 耶和華欲墮郇邑、主畫準繩、滅之毋惜兮、城堞邑垣、傾圮偕亡兮。 |
|
9 邑門已墮、門楗已折、王公牧伯、羈留於異邦、律例不講、維彼先知、莫覩耶和華異象兮。 |
|
10 郇邑長老於坐塗炭、緘口無言、首蒙灰、腰束麻、耶路撒冷處女、俯首至地兮。 |
|
11 我民流亡、孩提之子、哺乳之兒、喪於逵衢兮、我目流涕、中心惻怛、不啻肝腦之塗地兮。 |
|
12 赤子如傷、仆於逵衢、失魂於母懷、乃詰母曰、百穀旨酒安在兮。 |
|
13 耶路撒冷之民、郇邑之女、爾之禍患、大若滄海、孰能醫爾兮、予將何詞何譬、用慰爾心矣。 |
|
14 爾之先知所傳、惟虛惟狂、未癉爾惡、免爾見虜、彼之所述、惟尚妄誕、以惑人兮。 |
|
15 凡過耶路撒冷者、鼓掌搖首、作怨憤之聲、曰、天下素稱華國樂土者、非此邑乎。 |
|
16 敵口孔張、切齒憤聲、曰、我所望者、今日之事、斯邑吞噬、我所目覩兮。 |
|
17 昔耶和華所定之事、今已爲之、言無不應、彼傾爾邑、不加矜恤、使敵崢嶸、勝爾而喜兮。 |
|
18 郇邑之民、當龥於主、痛哭流涕、無間晝夜、潸然不已兮。 |
|
19 夜未央兮、當起號呼、更初屆兮、當於主前、吐其衷曲、爾之赤子、已爲餓殍、仆於逵衢、爾當舉手於上、求其矜恤兮。 |
|
20 耶和華兮、請爾視之、所責者誰、婦之初娩、自食其子、祭司先知、見戮於聖所兮。 |
|
21 老幼仆於逵衢、壯士處女、亡於鋒刃、當爾震怒之時、戮之而不惜兮。 |
|
22 耶和華震怒之期已屆、四周禍至、無能逃遁兮、我所撫育者、敵盡殺之、靡有孑遺兮。 |
Плач ЄремiїРозділ 2 |
耶利米哀歌第2章 |
|
1 |
1 主怒郇邑、愁雲慘淡、以色列雖榮光焜耀、若躋穹蒼、必下墮於地兮、雖爲駐蹕之所、亦所弗惜兮。 |
|
2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́. |
2 雅各全家爲耶和華殲滅、不加矜恤兮、震怒猶大、墮其城垣、使邑傾圮、喪其邦家、辱其牧伯兮。 |
|
3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́! |
3 怒旣震烈、斷以色列角、不援之於敵手兮、雅各之家、爲火所焚、滅其四周、烈焰殊張兮。 |
|
4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь. |
4 怒烈如火、挽弓若敵、舉手若仇兮、凡在郇邑、可以娛目者、則殺戮之兮。 |
|
5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін! |
5 主視民若敵、吞噬以色列兮、毁其宮室、墮其城垣、使猶大民憂愁靡已兮。 |
|
6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́. |
6 主之殿宇、彼摧折之、若毁園中之亭榭兮、民會之所、亦俾其荒圮兮、昔在郇邑有大會之時、有安息之日、今盡遺忘、耶和華使之然兮、主赫斯怒、則王公祭司爲所藐視兮。 |
|
7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня! |
7 主棄祭壇、遺聖所、以其殿宇、付於敵人兮、使彼兆民、號呼於耶和華殿、與大會之日無異兮、 |
|
8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли, |
8 耶和華欲墮郇邑、主畫準繩、滅之毋惜兮、城堞邑垣、傾圮偕亡兮。 |
|
9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа. |
9 邑門已墮、門楗已折、王公牧伯、羈留於異邦、律例不講、維彼先知、莫覩耶和華異象兮。 |
|
10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли. |
10 郇邑長老於坐塗炭、緘口無言、首蒙灰、腰束麻、耶路撒冷處女、俯首至地兮。 |
|
11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х. |
11 我民流亡、孩提之子、哺乳之兒、喪於逵衢兮、我目流涕、中心惻怛、不啻肝腦之塗地兮。 |
|
12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в. |
12 赤子如傷、仆於逵衢、失魂於母懷、乃詰母曰、百穀旨酒安在兮。 |
|
13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є? |
13 耶路撒冷之民、郇邑之女、爾之禍患、大若滄海、孰能醫爾兮、予將何詞何譬、用慰爾心矣。 |
|
14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння. |
14 爾之先知所傳、惟虛惟狂、未癉爾惡、免爾見虜、彼之所述、惟尚妄誕、以惑人兮。 |
|
15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“ |
15 凡過耶路撒冷者、鼓掌搖首、作怨憤之聲、曰、天下素稱華國樂土者、非此邑乎。 |
|
16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“ |
16 敵口孔張、切齒憤聲、曰、我所望者、今日之事、斯邑吞噬、我所目覩兮。 |
|
17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх. |
17 昔耶和華所定之事、今已爲之、言無不應、彼傾爾邑、不加矜恤、使敵崢嶸、勝爾而喜兮。 |
|
18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя! |
18 郇邑之民、當龥於主、痛哭流涕、無間晝夜、潸然不已兮。 |
|
19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць! |
19 夜未央兮、當起號呼、更初屆兮、當於主前、吐其衷曲、爾之赤子、已爲餓殍、仆於逵衢、爾當舉手於上、求其矜恤兮。 |
|
20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк? |
20 耶和華兮、請爾視之、所責者誰、婦之初娩、自食其子、祭司先知、見戮於聖所兮。 |
|
21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя. |
21 老幼仆於逵衢、壯士處女、亡於鋒刃、當爾震怒之時、戮之而不惜兮。 |
|
22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́. |
22 耶和華震怒之期已屆、四周禍至、無能逃遁兮、我所撫育者、敵盡殺之、靡有孑遺兮。 |