CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Плач 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Плач Єремiї

Розділ 2

1 Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, —

2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́.

3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́!

4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь.

5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін!

6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́.

7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня!

8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли,

9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа.

10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли.

11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х.

12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в.

13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є?

14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння.

15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“

16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“

17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх.

18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя!

19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!

20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк?

21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя.

22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.

Lamentations

Chapter 2

1 How349 has the LORD136 covered5743 the daughter1323 of Zion6726 with a cloud5743 in his anger,639 and cast7993 down from heaven8064 to the earth776 the beauty8597 of Israel,3478 and remembered2142 not his footstool1916 7272 in the day3117 of his anger!639

2 The LORD136 has swallowed1104 up all3605 the habitations4999 of Jacob,3290 and has not pitied:2550 he has thrown2040 down2040 in his wrath5678 the strong4013 holds4013 of the daughter1323 of Judah;3063 he has brought5060 them down to the ground:776 he has polluted2490 the kingdom4467 and the princes8269 thereof.

3 He has cut1438 off in his fierce2750 anger639 all3605 the horn7161 of Israel:3478 he has drawn7725 back268 his right3225 hand3225 from before6440 the enemy,341 and he burned1197 against Jacob3290 like a flaming3852 fire,784 which devours398 round5439 about.

4 He has bent1869 his bow7198 like an enemy:341 he stood5324 with his right3225 hand3225 as an adversary,6862 and slew2026 all3605 that were pleasant4262 to the eye5869 in the tabernacle168 of the daughter1323 of Zion:6726 he poured8210 out his fury2534 like fire.784

5 The LORD136 was as an enemy:341 he has swallowed1104 up Israel,3478 he has swallowed1104 up all3605 her palaces:759 he has destroyed7843 his strong4013 holds,4013 and has increased7235 in the daughter1323 of Judah3063 mourning8386 and lamentation.592

6 And he has violently2554 taken away his tabernacle,7900 as if it were of a garden:1588 he has destroyed7843 his places of the assembly:4150 the LORD3068 has caused the solemn4150 feasts4150 and sabbaths7676 to be forgotten7911 in Zion,6726 and has despised5006 in the indignation2195 of his anger639 the king4428 and the priest.3548

7 The LORD136 has cast2186 off his altar,4196 he has abhorred5010 his sanctuary,4720 he has given5462 up into the hand3027 of the enemy341 the walls2346 of her palaces;759 they have made5414 a noise6963 in the house1004 of the LORD,3068 as in the day3117 of a solemn4150 feast.4150

8 The LORD3068 has purposed2803 to destroy7843 the wall2346 of the daughter1323 of Zion:6726 he has stretched5186 out a line,6957 he has not withdrawn7725 his hand3027 from destroying:1104 therefore he made the rampart2426 and the wall2346 to lament;56 they languished535 together.3162

9 Her gates8179 are sunk2883 into the ground;776 he has destroyed6 and broken7665 her bars:1280 her king4428 and her princes8269 are among the Gentiles:1471 the law8451 is no369 more; her prophets5030 also1571 find4672 no3808 vision2377 from the LORD.3068

10 The elders2205 of the daughter1323 of Zion6726 sit3427 on the ground,776 and keep silence:1826 they have cast5927 up dust6083 on their heads;7218 they have girded2296 themselves with sackcloth:8242 the virgins1330 of Jerusalem3389 hang3381 down3381 their heads7218 to the ground.776

11 My eyes5869 do fail3615 with tears,1832 my bowels4578 are troubled,2560 my liver3516 is poured8210 on the earth,776 for the destruction7667 of the daughter1323 of my people;5971 because the children5768 and the sucklings3243 swoon5848 in the streets7339 of the city.7151

12 They say559 to their mothers,517 Where346 is corn1715 and wine?3196 when they swooned5848 as the wounded2491 in the streets7339 of the city,5892 when their soul5315 was poured8210 out into413 their mothers'517 bosom.2436

13 What4100 thing shall I take to witness5749 for you? what4100 thing shall I liken1819 to you, O daughter1323 of Jerusalem?3389 what4100 shall I equal7737 to you, that I may comfort5162 you, O virgin1330 daughter1323 of Zion?6726 for your breach7667 is great1419 like the sea:3220 who4310 can heal7495 you?

14 Your prophets5030 have seen2372 vain7723 and foolish8602 things for you: and they have not discovered1540 your iniquity,5771 to turn7725 away your captivity;7622 but have seen2372 for you false7723 burdens4864 and causes of banishment.4065

15 All3605 that pass5674 by clap5606 their hands3709 at5921 you; they hiss8319 and wag5128 their head7218 at5921 the daughter1323 of Jerusalem,3389 saying, Is this2088 the city5892 that men call559 The perfection3632 of beauty,3308 The joy4885 of the whole3605 earth?776

16 All3605 your enemies341 have opened6475 their mouth6310 against5921 you: they hiss8319 and gnash2786 the teeth:8127 they say,559 We have swallowed1104 her up: certainly389 this2088 is the day3117 that we looked6960 for; we have found,4672 we have seen7200 it.

17 The LORD3068 has done6213 that which834 he had devised;2161 he has fulfilled1214 his word565 that he had commanded6680 in the days3117 of old:6924 he has thrown2040 down,2040 and has not pitied:2550 and he has caused your enemy341 to rejoice8055 over5921 you, he has set7311 up the horn7161 of your adversaries.6862

18 Their heart3820 cried6817 to the LORD,136 O wall2346 of the daughter1323 of Zion,6726 let tears1832 run3381 down like a river5158 day3119 and night:3915 give5414 yourself no408 rest;6314 let not the apple1323 of your eye5869 cease.1826

19 Arise,6965 cry7442 out in the night:3915 in the beginning7218 of the watches821 pour8210 out your heart3820 like water4325 before5227 the face6440 of the LORD:136 lift5375 up your hands3709 toward5921 him for the life5315 of your young children, that faint5848 for hunger7457 in the top7218 of every3605 street.2351

20 Behold,7200 O LORD,3068 and consider5027 to whom4310 you have done5953 this.3541 Shall the women802 eat398 their fruit,6529 and children5768 of a span2949 long? shall the priest3548 and the prophet5030 be slain2026 in the sanctuary4720 of the Lord?136

21 The young5288 and the old2205 lie7901 on the ground776 in the streets:2351 my virgins1330 and my young970 men are fallen5307 by the sword;2719 you have slain2026 them in the day3117 of your anger;639 you have killed,2873 and not pitied.2550

22 You have called7121 as in a solemn4150 day3117 my terrors4032 round5439 about, so that in the day3117 of the LORD's3068 anger639 none3808 escaped6412 nor remained:8300 those that I have swaddled2946 and brought7235 up has my enemy341 consumed.3615

Плач Єремiї

Розділ 2

Lamentations

Chapter 2

1 Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, —

1 How349 has the LORD136 covered5743 the daughter1323 of Zion6726 with a cloud5743 in his anger,639 and cast7993 down from heaven8064 to the earth776 the beauty8597 of Israel,3478 and remembered2142 not his footstool1916 7272 in the day3117 of his anger!639

2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́.

2 The LORD136 has swallowed1104 up all3605 the habitations4999 of Jacob,3290 and has not pitied:2550 he has thrown2040 down2040 in his wrath5678 the strong4013 holds4013 of the daughter1323 of Judah;3063 he has brought5060 them down to the ground:776 he has polluted2490 the kingdom4467 and the princes8269 thereof.

3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́!

3 He has cut1438 off in his fierce2750 anger639 all3605 the horn7161 of Israel:3478 he has drawn7725 back268 his right3225 hand3225 from before6440 the enemy,341 and he burned1197 against Jacob3290 like a flaming3852 fire,784 which devours398 round5439 about.

4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь.

4 He has bent1869 his bow7198 like an enemy:341 he stood5324 with his right3225 hand3225 as an adversary,6862 and slew2026 all3605 that were pleasant4262 to the eye5869 in the tabernacle168 of the daughter1323 of Zion:6726 he poured8210 out his fury2534 like fire.784

5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін!

5 The LORD136 was as an enemy:341 he has swallowed1104 up Israel,3478 he has swallowed1104 up all3605 her palaces:759 he has destroyed7843 his strong4013 holds,4013 and has increased7235 in the daughter1323 of Judah3063 mourning8386 and lamentation.592

6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́.

6 And he has violently2554 taken away his tabernacle,7900 as if it were of a garden:1588 he has destroyed7843 his places of the assembly:4150 the LORD3068 has caused the solemn4150 feasts4150 and sabbaths7676 to be forgotten7911 in Zion,6726 and has despised5006 in the indignation2195 of his anger639 the king4428 and the priest.3548

7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня!

7 The LORD136 has cast2186 off his altar,4196 he has abhorred5010 his sanctuary,4720 he has given5462 up into the hand3027 of the enemy341 the walls2346 of her palaces;759 they have made5414 a noise6963 in the house1004 of the LORD,3068 as in the day3117 of a solemn4150 feast.4150

8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли,

8 The LORD3068 has purposed2803 to destroy7843 the wall2346 of the daughter1323 of Zion:6726 he has stretched5186 out a line,6957 he has not withdrawn7725 his hand3027 from destroying:1104 therefore he made the rampart2426 and the wall2346 to lament;56 they languished535 together.3162

9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа.

9 Her gates8179 are sunk2883 into the ground;776 he has destroyed6 and broken7665 her bars:1280 her king4428 and her princes8269 are among the Gentiles:1471 the law8451 is no369 more; her prophets5030 also1571 find4672 no3808 vision2377 from the LORD.3068

10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли.

10 The elders2205 of the daughter1323 of Zion6726 sit3427 on the ground,776 and keep silence:1826 they have cast5927 up dust6083 on their heads;7218 they have girded2296 themselves with sackcloth:8242 the virgins1330 of Jerusalem3389 hang3381 down3381 their heads7218 to the ground.776

11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х.

11 My eyes5869 do fail3615 with tears,1832 my bowels4578 are troubled,2560 my liver3516 is poured8210 on the earth,776 for the destruction7667 of the daughter1323 of my people;5971 because the children5768 and the sucklings3243 swoon5848 in the streets7339 of the city.7151

12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в.

12 They say559 to their mothers,517 Where346 is corn1715 and wine?3196 when they swooned5848 as the wounded2491 in the streets7339 of the city,5892 when their soul5315 was poured8210 out into413 their mothers'517 bosom.2436

13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є?

13 What4100 thing shall I take to witness5749 for you? what4100 thing shall I liken1819 to you, O daughter1323 of Jerusalem?3389 what4100 shall I equal7737 to you, that I may comfort5162 you, O virgin1330 daughter1323 of Zion?6726 for your breach7667 is great1419 like the sea:3220 who4310 can heal7495 you?

14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння.

14 Your prophets5030 have seen2372 vain7723 and foolish8602 things for you: and they have not discovered1540 your iniquity,5771 to turn7725 away your captivity;7622 but have seen2372 for you false7723 burdens4864 and causes of banishment.4065

15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“

15 All3605 that pass5674 by clap5606 their hands3709 at5921 you; they hiss8319 and wag5128 their head7218 at5921 the daughter1323 of Jerusalem,3389 saying, Is this2088 the city5892 that men call559 The perfection3632 of beauty,3308 The joy4885 of the whole3605 earth?776

16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“

16 All3605 your enemies341 have opened6475 their mouth6310 against5921 you: they hiss8319 and gnash2786 the teeth:8127 they say,559 We have swallowed1104 her up: certainly389 this2088 is the day3117 that we looked6960 for; we have found,4672 we have seen7200 it.

17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх.

17 The LORD3068 has done6213 that which834 he had devised;2161 he has fulfilled1214 his word565 that he had commanded6680 in the days3117 of old:6924 he has thrown2040 down,2040 and has not pitied:2550 and he has caused your enemy341 to rejoice8055 over5921 you, he has set7311 up the horn7161 of your adversaries.6862

18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя!

18 Their heart3820 cried6817 to the LORD,136 O wall2346 of the daughter1323 of Zion,6726 let tears1832 run3381 down like a river5158 day3119 and night:3915 give5414 yourself no408 rest;6314 let not the apple1323 of your eye5869 cease.1826

19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!

19 Arise,6965 cry7442 out in the night:3915 in the beginning7218 of the watches821 pour8210 out your heart3820 like water4325 before5227 the face6440 of the LORD:136 lift5375 up your hands3709 toward5921 him for the life5315 of your young children, that faint5848 for hunger7457 in the top7218 of every3605 street.2351

20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк?

20 Behold,7200 O LORD,3068 and consider5027 to whom4310 you have done5953 this.3541 Shall the women802 eat398 their fruit,6529 and children5768 of a span2949 long? shall the priest3548 and the prophet5030 be slain2026 in the sanctuary4720 of the Lord?136

21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя.

21 The young5288 and the old2205 lie7901 on the ground776 in the streets:2351 my virgins1330 and my young970 men are fallen5307 by the sword;2719 you have slain2026 them in the day3117 of your anger;639 you have killed,2873 and not pitied.2550

22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.

22 You have called7121 as in a solemn4150 day3117 my terrors4032 round5439 about, so that in the day3117 of the LORD's3068 anger639 none3808 escaped6412 nor remained:8300 those that I have swaddled2946 and brought7235 up has my enemy341 consumed.3615