CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Плач 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Плач Єремiї

Розділ 2

1 Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, —

2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́.

3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́!

4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь.

5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін!

6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́.

7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня!

8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли,

9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа.

10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли.

11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х.

12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в.

13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є?

14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння.

15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“

16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“

17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх.

18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя!

19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!

20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк?

21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя.

22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 2

1 Wie hat der HErr136 die Tochter1323 Zion6726 mit seinem Zorn639 überschüttet5743! Er7993 hat die Herrlichkeit8597 Israels3478 vom Himmel8064 auf die Erde776 geworfen. Er hat nicht gedacht2142 an seinen Fußschemel am Tage3117 seines Zorns639.

2 Der HErr136 hat1104 alle Wohnungen4999 Jakobs3290 ohne Barmherzigkeit vertilget; er hat2550 die Festen4013 der Tochter1323 Juda3063 abgebrochen2040 in seinem Grimm5678 und776 geschleift; er hat5060 entweihet beide, ihr2490 Königreich4467 und ihre Fürsten8269.

3 Er hat1197 alles Horn7161 Israels3478 in6440 seinem grimmigen Zorn639 zerbrochen1438; er hat398 seine rechte Hand3225 hinter268 sich7725 gezogen, da der Feind341 kam, und hat in Jakob3290 ein Feuer3852 angesteckt, das2750 umher5439 verzehret;

4 er5324 hat2026 seinen Bogen7198 gespannet wie ein Feind341; seine rechte Hand3225 hat8210 er geführet wie ein Widerwärtiger und hat erwürget alles, was lieblich4261 anzusehen5869 war, und seinen Grimm2534 wie ein Feuer784 ausgeschüttet in der Hütte168 der Tochter1323 Zion6726.

5 Der HErr136 ist gleichwie ein Feind341; er hat1104 vertilget Israel3478, er hat1104 vertilget alle ihre Paläste759 und hat seine Festen4013 verderbet7843; er hat der Tochter1323 Juda3063 viel7235 Klagens8386 und Leides592 gemacht;

6 er hat sein Gezelt7900 zerwühlet wie einen Garten1588 und3548 seine Wohnung4150 verderbet7843. Der HErr3068 hat zu Zion6726 beide, Feiertag4150 und Sabbat7676, lassen5006 vergessen7911 und in seinem grimmigen Zorn2195 beide, König4428 und Priester, schänden lassen.

7 Der HErr136 hat seinen Altar4196 verworfen2186 und6963 sein Heiligtum4720 verbannet; er hat die Mauern2346 ihrer Paläste759 in des Feindes341 Hände3027 gegeben5414, daß sie5462 im Hause1004 des HErrn3068 geschrieen haben wie an3117 einem Feiertage.

8 Der HErr3068 hat5186 gedacht zu3162 verderben7843 die Mauern2426 der Tochter1323 Zion6726; er2803 hat1104 die Richtschnur6957 darübergezogen und seine Hand3027 nicht abgewendet, bis er sie7725 vertilget; die Zwinger stehen kläglich535, und die Mauer2346 liegt jämmerlich56.

9 Ihre Tore8179 liegen tief2883 in der Erde776; er hat ihre Riegel1280 zerbrochen7665 und zunichte gemacht. Ihre Könige4428 und Fürsten8269 sind unter den Heiden1471, da sie das Gesetz8451 nicht üben können und ihre Propheten5030 kein6 Gesicht2377 vom HErrn3068 haben4672.

10 Die Ältesten2205 der Tochter1323 Zion6726 liegen auf5927 der Erde776 und776 sind3381 stille1826; sie werfen Staub auf ihre Häupter7218 und haben3427 Säcke8242 angezogen2296; die Jungfrauen1330 von Jerusalem3389 hängen ihre Häupter7218 zur Erde6083.

11 Ich habe schier meine Augen5869 ausgeweinet, daß mir mein Leib4578 davon wehe tut2560; meine Leber3516 ist5848 auf3615 die Erde776 ausgeschüttet8210 über dem Jammer7667 der Tochter1323 meines Volks5971, da die Säuglinge5768 und Unmündigen3243 auf den Gassen7339 in der Stadt7151 verschmachteten,

12 da sie zu ihren Müttern517 sprachen559: Wo ist5848 Brot1715 und Wein3196? da sie auf8210 den Gassen7339 in der Stadt5892 verschmachteten wie die tödlich Verwundeten2491 und in den Armen2436 ihrer5315 Mütter517 den Geist aufgaben.

13 Ach, du1819 Tochter1323 Jerusalem3389, wem soll7667 ich5749 dich gleichen7737 und wofür soll ich dich rechnen, du Jungfrau1330 Tochter1323 Zion6726? Wem soll ich dich vergleichen, damit ich dich trösten5162 möchte? Denn dein Schaden ist groß1419, wie4100 ein5749 Meer3220; wer kann dich heilen7495?

14 Deine Propheten5030 haben dir lose7723 und törichte Gesichte8602 geprediget und dir deine Missetat5771 nicht7723 geoffenbaret, damit sie dein Gefängnis7622 gewehret hätten, sondern haben dir geprediget lose Predigt4864, damit sie dich7725 zum Land hinaus predigten4065.

15 Alle, die vorübergehen, klappen mit Händen3709, pfeifen8319 dich an und schütteln5128 den Kopf7218 über5674 der Tochter1323 Jerusalem3389: Ist das die Stadt5892, von der man sagte559, sie1870 sei die allerschönste3308, der sich4885 das ganze3632 Land776 freuete?

16 Alle deine Feinde341 sperren6475 ihr Maul6310 auf wider dich, pfeifen8319 dich an7200, blecken die Zähne8127 und sprechen559: Heh! wir haben6960 sie2786 vertilget; das ist389 der Tag3117; des wir haben4672 begehret; wir haben‘s erlanget, wir haben‘s erlebt!

17 Der HErr3068 hat1214 getan6213, was er vorhatte2161; er hat sein8055 Wort565 erfüllet, das er längst6924 zuvor geboten6680 hat; er hat ohne Barmherzigkeit zerstöret; er hat den Feind341 über dir erfreuet und3117 deiner Widersacher6862 Horn7161 erhöhet.

18 Ihr Herz3820 schrie6817 zum HErrn136. O du3381 Mauer2346 der Tochter1323 Zion6726, laß Tag3119 und5414 Nacht3915 Tränen1832 herabfließen wie ein Bach5158; höre auch nicht auf6314, und5869 dein Augapfel lasse nicht ab1826.

19 Stehe des Nachts3915 auf6965 und schreie7442; schütte dein7218 Herz3820 aus8210 in der ersten7218 Wache821 gegen dem HErrn136 wie Wasser4325; hebe5375 deine Hände3709 gegen ihn auf6440 um der Seelen5315 willen deiner jungen Kinder5768, die5848 vor5227 Hunger7458 verschmachten vorne an allen Gassen2351.

20 HErr3068, schaue und3548 siehe5027 doch, wen du doch so3541 verderbet hast5953! Sollen denn die Weiber802 ihres Leibes Frucht6529 essen398, die jüngsten Kindlein5768, einer Spanne lang? Sollen denn Propheten5030 und Priester in dem Heiligtum4720 des HErrn136 so erwürget2026 werden7200?

21 Es lagen7901 in den Gassen2351 auf der Erde776 Knaben und2205 Alte; meine Jungfrauen1330 und Jünglinge5288 sind durchs Schwert2719 gefallen5307. Du hast gewürget am Tage3117 deines Zorns639, du hast ohne Barmherzigkeit2550 geschlachtet2873.

22 Du hast meinen Feinden341 umher5439 gerufen7121 wie auf3615 einen3117 Feiertag4150, daß niemand am Tage3117 des Zorns639 des HErrn3068 entronnen6412 und überblieben ist8300. Die ich ernähret und erzogen habe7235, die hat der Feind umgebracht.

Плач Єремiї

Розділ 2

Die Klagelieder Jeremias

Kapitel 2

1 Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, —

1 Wie hat der HErr136 die Tochter1323 Zion6726 mit seinem Zorn639 überschüttet5743! Er7993 hat die Herrlichkeit8597 Israels3478 vom Himmel8064 auf die Erde776 geworfen. Er hat nicht gedacht2142 an seinen Fußschemel am Tage3117 seines Zorns639.

2 понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́.

2 Der HErr136 hat1104 alle Wohnungen4999 Jakobs3290 ohne Barmherzigkeit vertilget; er hat2550 die Festen4013 der Tochter1323 Juda3063 abgebrochen2040 in seinem Grimm5678 und776 geschleift; er hat5060 entweihet beide, ihr2490 Königreich4467 und ihre Fürsten8269.

3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́!

3 Er hat1197 alles Horn7161 Israels3478 in6440 seinem grimmigen Zorn639 zerbrochen1438; er hat398 seine rechte Hand3225 hinter268 sich7725 gezogen, da der Feind341 kam, und hat in Jakob3290 ein Feuer3852 angesteckt, das2750 umher5439 verzehret;

4 Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь.

4 er5324 hat2026 seinen Bogen7198 gespannet wie ein Feind341; seine rechte Hand3225 hat8210 er geführet wie ein Widerwärtiger und hat erwürget alles, was lieblich4261 anzusehen5869 war, und seinen Grimm2534 wie ein Feuer784 ausgeschüttet in der Hütte168 der Tochter1323 Zion6726.

5 Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін!

5 Der HErr136 ist gleichwie ein Feind341; er hat1104 vertilget Israel3478, er hat1104 vertilget alle ihre Paläste759 und hat seine Festen4013 verderbet7843; er hat der Tochter1323 Juda3063 viel7235 Klagens8386 und Leides592 gemacht;

6 Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́.

6 er hat sein Gezelt7900 zerwühlet wie einen Garten1588 und3548 seine Wohnung4150 verderbet7843. Der HErr3068 hat zu Zion6726 beide, Feiertag4150 und Sabbat7676, lassen5006 vergessen7911 und in seinem grimmigen Zorn2195 beide, König4428 und Priester, schänden lassen.

7 Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня!

7 Der HErr136 hat seinen Altar4196 verworfen2186 und6963 sein Heiligtum4720 verbannet; er hat die Mauern2346 ihrer Paläste759 in des Feindes341 Hände3027 gegeben5414, daß sie5462 im Hause1004 des HErrn3068 geschrieen haben wie an3117 einem Feiertage.

8 Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли,

8 Der HErr3068 hat5186 gedacht zu3162 verderben7843 die Mauern2426 der Tochter1323 Zion6726; er2803 hat1104 die Richtschnur6957 darübergezogen und seine Hand3027 nicht abgewendet, bis er sie7725 vertilget; die Zwinger stehen kläglich535, und die Mauer2346 liegt jämmerlich56.

9 її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа.

9 Ihre Tore8179 liegen tief2883 in der Erde776; er hat ihre Riegel1280 zerbrochen7665 und zunichte gemacht. Ihre Könige4428 und Fürsten8269 sind unter den Heiden1471, da sie das Gesetz8451 nicht üben können und ihre Propheten5030 kein6 Gesicht2377 vom HErrn3068 haben4672.

10 Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли.

10 Die Ältesten2205 der Tochter1323 Zion6726 liegen auf5927 der Erde776 und776 sind3381 stille1826; sie werfen Staub auf ihre Häupter7218 und haben3427 Säcke8242 angezogen2296; die Jungfrauen1330 von Jerusalem3389 hängen ihre Häupter7218 zur Erde6083.

11 Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х.

11 Ich habe schier meine Augen5869 ausgeweinet, daß mir mein Leib4578 davon wehe tut2560; meine Leber3516 ist5848 auf3615 die Erde776 ausgeschüttet8210 über dem Jammer7667 der Tochter1323 meines Volks5971, da die Säuglinge5768 und Unmündigen3243 auf den Gassen7339 in der Stadt7151 verschmachteten,

12 Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в.

12 da sie zu ihren Müttern517 sprachen559: Wo ist5848 Brot1715 und Wein3196? da sie auf8210 den Gassen7339 in der Stadt5892 verschmachteten wie die tödlich Verwundeten2491 und in den Armen2436 ihrer5315 Mütter517 den Geist aufgaben.

13 Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є?

13 Ach, du1819 Tochter1323 Jerusalem3389, wem soll7667 ich5749 dich gleichen7737 und wofür soll ich dich rechnen, du Jungfrau1330 Tochter1323 Zion6726? Wem soll ich dich vergleichen, damit ich dich trösten5162 möchte? Denn dein Schaden ist groß1419, wie4100 ein5749 Meer3220; wer kann dich heilen7495?

14 Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння.

14 Deine Propheten5030 haben dir lose7723 und törichte Gesichte8602 geprediget und dir deine Missetat5771 nicht7723 geoffenbaret, damit sie dein Gefängnis7622 gewehret hätten, sondern haben dir geprediget lose Predigt4864, damit sie dich7725 zum Land hinaus predigten4065.

15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“

15 Alle, die vorübergehen, klappen mit Händen3709, pfeifen8319 dich an und schütteln5128 den Kopf7218 über5674 der Tochter1323 Jerusalem3389: Ist das die Stadt5892, von der man sagte559, sie1870 sei die allerschönste3308, der sich4885 das ganze3632 Land776 freuete?

16 Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“

16 Alle deine Feinde341 sperren6475 ihr Maul6310 auf wider dich, pfeifen8319 dich an7200, blecken die Zähne8127 und sprechen559: Heh! wir haben6960 sie2786 vertilget; das ist389 der Tag3117; des wir haben4672 begehret; wir haben‘s erlanget, wir haben‘s erlebt!

17 Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх.

17 Der HErr3068 hat1214 getan6213, was er vorhatte2161; er hat sein8055 Wort565 erfüllet, das er längst6924 zuvor geboten6680 hat; er hat ohne Barmherzigkeit zerstöret; er hat den Feind341 über dir erfreuet und3117 deiner Widersacher6862 Horn7161 erhöhet.

18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя!

18 Ihr Herz3820 schrie6817 zum HErrn136. O du3381 Mauer2346 der Tochter1323 Zion6726, laß Tag3119 und5414 Nacht3915 Tränen1832 herabfließen wie ein Bach5158; höre auch nicht auf6314, und5869 dein Augapfel lasse nicht ab1826.

19 Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!

19 Stehe des Nachts3915 auf6965 und schreie7442; schütte dein7218 Herz3820 aus8210 in der ersten7218 Wache821 gegen dem HErrn136 wie Wasser4325; hebe5375 deine Hände3709 gegen ihn auf6440 um der Seelen5315 willen deiner jungen Kinder5768, die5848 vor5227 Hunger7458 verschmachten vorne an allen Gassen2351.

20 Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк?

20 HErr3068, schaue und3548 siehe5027 doch, wen du doch so3541 verderbet hast5953! Sollen denn die Weiber802 ihres Leibes Frucht6529 essen398, die jüngsten Kindlein5768, einer Spanne lang? Sollen denn Propheten5030 und Priester in dem Heiligtum4720 des HErrn136 so erwürget2026 werden7200?

21 Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя.

21 Es lagen7901 in den Gassen2351 auf der Erde776 Knaben und2205 Alte; meine Jungfrauen1330 und Jünglinge5288 sind durchs Schwert2719 gefallen5307. Du hast gewürget am Tage3117 deines Zorns639, du hast ohne Barmherzigkeit2550 geschlachtet2873.

22 Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.

22 Du hast meinen Feinden341 umher5439 gerufen7121 wie auf3615 einen3117 Feiertag4150, daß niemand am Tage3117 des Zorns639 des HErrn3068 entronnen6412 und überblieben ist8300. Die ich ernähret und erzogen habe7235, die hat der Feind umgebracht.