ЙовРозділ 3 |
|
1 |
|
2 І Йов заговорив та й сказав: |
|
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“ |
|
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.. |
|
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́! |
|
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців! |
|
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння! |
|
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити! |
|
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, — |
|
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх! |
|
11 |
|
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав? |
|
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок |
|
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі, |
|
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали! |
|
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили? |
|
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі, |
|
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля! |
|
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́... |
|
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим, |
|
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані, |
|
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба, |
|
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним? |
|
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода, |
|
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені. |
|
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“ |
約伯記第3章 |
|
1 |
|
2 約伯 |
|
3 |
|
4 願那日變為黑暗；願神不從上面眷顧 |
|
5 願黑暗和死蔭索取那日；願密雲停在其上；願日蝕恐嚇它。 |
|
6 願那夜被幽暗奪取，不在年中的日子同樂，也不入月中的數目。 |
|
7 看哪 |
|
8 願那咒詛日子的 |
|
9 願那夜黎明的星宿變為黑暗，盼亮卻不亮，也不見天亮 |
|
10 因沒有把懷我胎的門關閉，也沒有將患難對我的眼隱藏。 |
|
11 |
|
12 為何有膝接收我？為何有奶哺養我？ |
|
13 不然，我就早已躺臥安睡， |
|
14 和地上為自己重造荒邱的君王、謀士， |
|
15 或與有金子、將銀子裝滿了房屋的王子一同安息； |
|
16 或像隱而未現、不到期而落的胎，歸於無有，如同未見光的嬰孩。 |
|
17 在那裏惡人止息攪擾；困乏人得享安息， |
|
18 在那裏 |
|
19 大小都在那裏；僕人 |
|
20 |
|
21 他們切望死，卻不得死；求死，甚於 |
|
22 他們尋見墳墓就快樂，極其歡喜。 |
|
23 人的道路既然遮隱，神又把他四面圍困，為何有光賜給他呢？ |
|
24 我未曾吃 |
|
25 因我所甚 |
|
26 我不得安穩 |
ЙовРозділ 3 |
約伯記第3章 |
|
1 |
1 |
|
2 І Йов заговорив та й сказав: |
2 約伯 |
|
3 „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“ |
3 |
|
4 Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.. |
4 願那日變為黑暗；願神不從上面眷顧 |
|
5 Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́! |
5 願黑暗和死蔭索取那日；願密雲停在其上；願日蝕恐嚇它。 |
|
6 Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців! |
6 願那夜被幽暗奪取，不在年中的日子同樂，也不入月中的數目。 |
|
7 Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння! |
7 看哪 |
|
8 Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити! |
8 願那咒詛日子的 |
|
9 Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, — |
9 願那夜黎明的星宿變為黑暗，盼亮卻不亮，也不見天亮 |
|
10 бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх! |
10 因沒有把懷我胎的門關閉，也沒有將患難對我的眼隱藏。 |
|
11 |
11 |
|
12 Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав? |
12 為何有膝接收我？為何有奶哺養我？ |
|
13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок |
13 不然，我就早已躺臥安睡， |
|
14 з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі, |
14 和地上為自己重造荒邱的君王、謀士， |
|
15 або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали! |
15 或與有金子、將銀子裝滿了房屋的王子一同安息； |
|
16 Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили? |
16 或像隱而未現、不到期而落的胎，歸於無有，如同未見光的嬰孩。 |
|
17 Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі, |
17 在那裏惡人止息攪擾；困乏人得享安息， |
|
18 разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля! |
18 在那裏 |
|
19 Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́... |
19 大小都在那裏；僕人 |
|
20 І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим, |
20 |
|
21 що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані, |
21 他們切望死，卻不得死；求死，甚於 |
|
22 тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба, |
22 他們尋見墳墓就快樂，極其歡喜。 |
|
23 мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним? |
23 人的道路既然遮隱，神又把他四面圍困，為何有光賜給他呢？ |
|
24 Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода, |
24 我未曾吃 |
|
25 бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені. |
25 因我所甚 |
|
26 Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“ |
26 我不得安穩 |